Перевірка місцевої стійкості стінок і поясних листів центрально-стиснутих елементів суцільного перерізу

1.4.3.1 При перевірці місцевої стійкості стінок розрахункову висоту стінки h_ef слід приймати (рис. 1.4.4) як повну висоту стінки (відстань між внутрішніми гранями полок перерізу) за вирахуванням:

- двох катетів поясних швів – у зварних елементах з поясними з’єднаннями на кутових зварних швах;

- двох ширин полиць кутиків, спрямованих паралельно площині стінки – для елементів з болтовими (фрикційними) з’єднаннями полок зі стінкою;

- двох радіусів спряження полок зі стінкою – у прокатних профілях;

- двох внутрішніх радіусів спряження полок зі стінкою – у гнутих профілях.

Рис. 1.4.4. Розрахункові розміри елементів перерізів

 

1.4.3.2 Місцеву стійкість стінки центрально-стиснутого елементу суцільного перерізу слід вважати забезпеченою, якщо значення умовної гнучкості стінки не перевищує значення граничної умовної гнучкості стінки , що визначається за формулами табл. 1.4.3.

 

Таблиця 1.4.3 Формули для визначення граничної умовної гнучкості стінки

 

Тип поперечного перерізу	Умовна гнучкість елемента	Гранична умовна гнучкість стінки
		(1.4.19)
	(1.4.20)
		(1.4.21)
	(1.4.22)
		(1.4.23)
	(1.4.24)
		(1.4.25)
Позначення, прийняті в табл.1.4.3: – умовна гнучкість стрижневого елемента, що приймається в розрахунку на загальну стійкість при центральному стиску. Примітки: 1. У коробчастому перерізі значення граничної умовної гнучкості стінки визначається для пластинок, розміщених паралельно до площин, у якій перевіряється стійкість елемента в цілому. 2. У тавровому перерізі додатково повинна виконуватись умова . Окрім цього, при значеннях умовної гнучкості елемента < 0,8 або > 4,0 у формулі (1.4.25) необхідно приймати відповідно =0,8 або = 4,0.

 

1.4.3.3 Стінки центрально-стиснутих елементів суцільного перерізу (колон, стійок, опор тощо) при значеннях умовної гнучкості стінки , як правило, слід укріплювати основними поперечними ребрами жорсткості з кроком від 2,5 h_ef до 3,0 h_ef; окрім цього, на кожному відправному елементі повинно бути не менше як два ребра жорсткості.

У суцільностінчастих гілках колон наскрізного перерізу ребра жорсткості допускається встановлювати лише у вузлах кріплення з’єднувальних ґраток (планок).

У стінці, підкріпленій тільки основними поперечними ребрами жорсткості, ширина їхньої виступаючої частини b_r повинна бути не меншою за h_ef / 30 + 40 мм для парного симетричного ребра, і не меншою за h_ef / 20+50 мм для одностороннього ребра; товщина ребра t_r повинна бути не меншою за .

Стінки допускається підкріплювати односторонніми поперечними ребрами жорсткості, виконаними з одиночних кутиків, що приварюються до стінки по перу. Момент інерції такого ребра, який обчислюють відносно осі, що співпадає з найближчою до ребра гранню стінки, повинен бути не меншим за момент інерції парного симетричного ребра.

 

1.4.3.4 Для центрально-стиснутих елементів двотаврового перерізу з розрахунковою висотою стінки h_ef у випадку її укріплення парним поздовжнім ребром жорсткості, що розміщене посередині висоти стінки і має момент інерції перерізу I_rl, при значення граничної умовної гнучкості стінки ,встановлене відповідно до п. 1.4.4.2, необхідно помножити на коефіцієнт , що визначається за формулою

 

. (1.4.26)

 

У разі розміщення ребра жорсткості лише з одного боку стінки його момент інерції слід обчислювати відносно осі, що співпадає з найближчою гранню стінки.

У разі виконання повздовжнього ребра у вигляді гофри стінки при обчисленні розрахункової висоти стінки h_ef слід враховувати розгорнуту довжину гофри.

До розрахункового перерізу елемента, який підкріплюється поздовжніми ребрами жорсткості, необхідно включати поперечний переріз цих ребер.

Мінімальні розміри виступаючої частини поздовжніх ребер жорсткості необхідно приймати як для основних поперечних ребер жорсткості відповідно до вимог п. 1.4.4.3.

 

1.4.3.5 У випадках, коли фактичне значення умовної гнучкості стінки перевищує значення граничної умовної гнучкості , обчислене за формулами (1.4.19) – (1.4.25) табл. 1.4.3, перевірку загальної стійкості елемента за формулою (1.4.3) допускається виконувати з урахуванням розрахункової зменшеної площі перерізу A_d, обчисленої згідно з додатком М.

 

1.4.3.6 При перевірці місцевої стійкості поясних листів (полиць) за розрахункову ширину звису b_ef слід приймати відстань від краю полиці до (рис. 1.4.4):

- найближчої грані стінки за вирахуванням катета поясного шва – у зварних елементах з поясними з’єднаннями на кутових зварних швах;

- осі найближчого болта у поясі – в елементах з болтовими (фрикційними) поясними з’єднаннями;

- найближчої грані стінки за вирахуванням радіуса спряження полок зі стінкою – у прокатних профілях;

- краю викружки – у гнутих профілях.

 

1.4.3.7 Місцеву стійкість поясного листа (полиці) центрально-стиснутих елементів суцільного перерізу слід вважати забезпеченою, якщо значення умовної гнучкості звису пояса (полиці) не перевищує значення граничного умовної гнучкості звису , що визначається за формулами табл. 1.4.4.

 

1.4.3.8 У центрально-стиснутих елементах коробчастого перерізу граничну умовну гнучкість поясного листа (рис. 1.4.4) необхідно приймати за табл. 1.4.3 як для стінок елементів коробчастого перерізу.

 

1.4.3.9 Висота ребра або відгину а_ef (рис. 1.4.4), який обрамлює звис поясного листа (полиці), виміряна від його осі, повинна бути не меншою за 0,3 b_ef – для елементів, не підсилених планками, та 0,2 b_ef – для елементів, підсилених планками (табл. 1.4.4); при цьому товщина ребра повинна бути не меншою за .

 

Таблиця 1.4.4 Граничні умовні гнучкості звисів поясних листів (полиць)

 

Тип поперечного перерізу	Гранична умовна гнучкість звису поясного листа (полиці)
	(1.4.27)
	(1.4.28)
	(1.4.29)
	(1.4.30)
Позначення, прийняті в табл.1.4.4: – умовна гнучкість елемента, що приймається в розрахунку на загальну стійкість при центральному стиску. Примітки: 1. При значеннях умовної гнучкості елемента або в формулах табл. 1.4.4 необхідно приймати відповідно і . 2. Для звисів поясних листів (полиць), підсилених ребрами або відгинами висотою (див. рис. 1.4.4), значення граничної умовної гнучкості , що визначається за формулами (1.4.27) і (1.4.28), слід помножити на коефіцієнт 1,5, а за формулою (1.4.29) – на коефіцієнт 1,6.