Завдання. Крива попиту на товар задається виразом:

Крива попиту на товар задається виразом:

Q_D = 360 – 40*Р, а крива пропозиції: Q_S = 165 + 25*Р,

де: Q_D – обсяг попиту (штук);

Q_S – обсяг пропозиції (штук);

Р – ціна за одиницю продукції (гр.од.).

А) Визначте рівноважну ціну та рівноважну кількість товару.

Б) Що відбудеться, якщо ціна товару буде 2 гр.од.

В) Що відбудеться, якщо ціна товару буде 5 гр.од.

 

План.

1. Географічне середовище як сфера взаємодії суспільства і природи.

2. Світові природні ресурси. Класифікація природних ресурсів.

Виписати у зошит:

1. Визначення географічного середовища, природних ресурсів та їх класифікацію, природно-ресурсний потенціал, ресурсозабезпеченість, природокористування та його види.

2. Визначити мінеральні ресурси та їх види, паливні (виписати по 5 країн, що мають найбільші запаси нафти та газу), розподіл земельних ресурсів, причини, з яких втрачається значна кількість лісів та причини зростання дефіциту прісної води, види ресурсів Світового океану та визначення рекреаційних ресурсів.

 

1. Географічне середовище як сфера взаємодії суспільства і природи.

Життя людини визначається тим, що вона зможе взяти у природи і використати. Однак з розвитком цивілізації потреби людства стрімко зростали, поки не прийняли планетарних масштабів. Досить казати, що в XX ст. обсяг видобутку

корисних копалин перевищив обсяг за весь попередній час існування цивілізації. Крім того, використання природних умов Землі раніше рідко приводилося обдумано, дбайливо і мало хижацький, руйнівний характер. Пригадайте про терикони, заболочені території, що зникають, - цей список можна продовжувати довго.

Коли близько двох мільйонів років тому на планеті з'явилися люди, їх вплив на природу не міг бути значним, адже вони були її частиною, причому однією з найбільших. Але людина компенсувала свою порівняну слабкість знаряддями праці, які з плином часу ставали все більш могутніми і довершеними. Вже давні китайці, вавилоняни і єгиптяни будували найскладніші іригаційні системи. Що дозволяло їм змінювати надто нестабільні природні умови. В єпоху середньовіччя з початком механізації зв'язки в системі «суспільство - природне середовище» розширюється, а у XX ст. набувають глобального характеру. Основною причиною цього став науково-технічний прогрес (НТП) - єдиний, взаємообумовлений, поступальний розвиток науки і техніки.

Перший етап НТП відносять до XVI - XVIII ст., коли мануфактурне виробництво, потреби торгівлі і мореплавства зажадали теоретичного і експериментального вирішення практичних задач.

Другий етап НТП пов'язаний з розвитком машинного виробництва в кінці XVIII ст.: наука і техніка взаємно прискорювали розвиток одна одної.

Новий, сучасний етап НТП характеризується не тільки провідною роллю науково-технічної революції, але й поширенням з промислової сфери в усі інші -сільське господарство, транспорт, зв'язок, медицину, освіту, побут. Самі останній етап НТП у багато разів збільшив навантаження суспільства на навколишнє середовище. Який же зміст вкладають в поняття "навколишнє середовище"?

Навколишнє (географічне) середовище - частина природи, з якою суспільство взаємодіє в процесі свого життя і виробничої діяльності.

Навіть якщо не враховувати НТП, саме збільшення кількості населення викликає зростання "тиску" суспільства на природу: природні ландшафти стрімко скорочуються, перетворюючись на антропогенні міські, лісо- і сільськогосподарські.

Людина, як біологічна істота належить до біосфери -сфери постійної життєдіяльності живої речовини планети. Якістота соціальна, людина утворює в межах біосфери нову сферу, пов'язану з суспільним життям і діяльністю, - антропосферу. Антропосфера - частина біосфери, що використовуються і видозмінюються людьми.

У біосфері людину приваблюють передусім природні ресурси — ті компоненти навколишнього середовища, які безпосередньо використовуються у виробництві, служить його сировиною і енергетичною базою.

Склад ресурсів, що використовуються людиною, змінюються з плином часу. Якщо первісні люди самі пристосувалися до природи (вживали в їжу кілька видів рослин і тварин, користувалися придатними палицями, каменями або кістками як примітивними знаряддями), то пізніше вони почали обробляти землю, розводити худобу, тобто пристосовувати природні умови до себе. У сучасному господарстві людина використовує майже всі відомі хімічні елементи, безліч їх сполук (іноді тих, що не мають природних аналогів, синтезовано штучно) і навіть атомну енергію.

Пригадаємо класифікацію природніх ресурсів, яка допоможе нам орієнтуватися в їх різноманітності.

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

Вичерпні Невичерпні

Непоновлювані Поновлювані Космічні Кліматичні

(мінеральні) (рослинний і тварин- (сонячна радіація, (атмосферне

ний світ, деякі види енергія морських волога, енер-

мінеральної сировини) приливів і відливів) гія вітру)

 

 

Ресурси можуть класифікуватися також за призначенням для певної сфери (ресурси для хімічної або будівельної промисловості, для чорної металургії) і за якістю (зміст корисного компонента, наприклад у рудах).

Розміщення природних ресурсів, зумовлене різницею кліматичних і тектонічних процесів, відрізняється крайньою нерівномірністю. Тому необхідною характеристикою територій стає природно-ресурсний потенціал (ПРП) - сукупність природних ресурсів, які можуть бути використані в господарстві з урахуванням тенденцій розвитку науки і техніки. Співвідношенні між ПРП і розмірами його використання називається ресурсозабезпеченістю. Ресурсозабезпеченість може виражатися двома засобами: числом років, на яке вистачить певного ресурсу при збереженні темпів його використання, або запасами цього ресурсу на душу населення даної території. Ресурсозабезпеченість - величина відносна, по-перше, можуть бути розвідані нові запаси ресурсу або може зростати його споживання, по-друге, тому що недостатня, достатня або висока ресурсозабезпеченість визначається методом порівняння з середнім показниками світовими, регіональними, державними тощо.

Природокористування система заходів, що здійснюються суспільством з метою вивчення, освоєння, перетворення і охорони навколишнього середовища. У процесі виробництва загалом або на окремих його етапах природокористування може бути раціональним і нераціональним. Раціональне природокористування забезпечує нормальні умови життєдіяльності людини, запобігає можливим шкідливим впливом на навколишнє середовище, розумно регулює освоєння його ресурсів. Нераціональне природокористування катастрофічне швидко використовує ресурси природного для нормального життя людини.

Типовими ознаками нераціонального природокористування є вимирання окремих видів живих організмів, виснаження родючих грунтів, поява пустель і боліт, забруднення атмосфери, поверхневих і підземних вод.

Стисло характеризуємо особливості кожної групи природних ресурсів.

1. Мінеральні ресурси - основа виробництва промислової продукції.

Мінеральні ресурси можна розділити на паливні (вугілля, нафта, природний газ, сланці-гірничі породи мінералів), рудні (залізна, марганцева, мідні руди) і нерудні (флюси – при виплавці та переплавці металів: кремнезем, глинозем; фосфати, калійні солі).

Щорічно з надр Землі видобувають 100 млрд т різної мінеральної сировини і палива - руди чорних і кольорових металів, вугілля, нафту, газ, гірничо-хімічну сировину, будівельні матеріали.

Рудні корисні копалини зберігають у сучасному світі своє значення, оскільки вони як і раніше залишаються основними конструктивними матеріалами, тобто матеріалами, з яких виготовляють будівельні конструкції і деталі машини і механізмів. Найбільші запаси залізної руди зосереджені в Росії, США, Китаї, Індії, Бразилії, Ліберії, Гвінеї, Алжирі тощо.

А найпоширенішим кольоровим металом є алюміній.

Великі запаси руд алюмінію — бокситів зосереджені в таких країнах: Австралія, Ямайка, Сурінам, Гайана, Франція, Італія, Індія, США, Росія.
Найбільші родовища мідної руди мають країни: Замбія, Заїр, Чилі, США, Канада, Австралія.

Деякі країни не мають рудних копалин зовсім або недостатньо ними забезпечені: Японія вимушена експортувати практично всі мінеральні ресурси, ФРН - залізну руду, Італія - мідну руду.

Поширення руд свинцю і цинку: захід Америки, Австралія, Центральна Африка, Північна і Центральна Азія.

Три головні оловоносні пояси:

а) Південносхідноазіатський (Індонезія, Малайзія, Таїланд, М’янма, південь Китаю);

б) Андський (Болівія);

в) Північносхідноазіатський (Росія, Канада, США, Австралійський Союз, Бразилія).

2. Паливні ресурси. До XX ст. основним енергоносієм була деревина однак потім її витіснило вугілля, яке у свою чергу поступилося місцем нафті і газу.

Розвідані світові запаси нафти визначаються у 136 млрд т, природного газу - 141 трлн м³, при цьому 77% світових запасів нафти і 41% газу припадають на країни ОПЕК.

 

Таблиця "Країни, що мають найбільші запаси паливних ресурсів (нафта і газ)";

Країна	Нафта, Млрд т	Країна	Природний газ, Трлн м³
Саудівська Аравія	35,2	Росія	24,1
Ірак	13,4	Іран	21,0
Кувейт	12,9	Катар	6,7
Іран	12,1	Саудівська Аравія	5,2
ОАЕ	12,0	США	5,0
Венесуела	9,2	Венесуела	3,9
СНГ	7,7	ОАЕ	3,8
Мексика	7,1	Ірак	3,1
США	3,1	Нігерія	2,2
Лівія	3,0	Мексика	2,0

Використання енергетичних ресурсів демонструє рівень розвитку країни або регіону. Так, споживання енергії розвиненими державами значно перевершує аналогічні показники менш розвинених країн. Більш держав, що розвиваються, за винятком країн-експортерів, не мають значних запасів енергоносіїв.

Паливні корисні копалини належать здебільшого до осадових гірських порід, Тому великі їх скупчення можуть бути приурочені до плит давніх і молодих платформ, тектонічних западин, передгірних прогинів. Таке саме походження має більшість видів хімічної сировини. Тому такі корисні копалини, як солі, нерідко розташовані поряд із родовищами нафти або природного газу.

Рудні корисні копалини найчастіше мають метаморфічне походження. Тому зустрічаються на щитах давніх платформ або в давніх зруйнованих горах.)

Чимби випояснили зворотну залежність між природними багатствами й економічним процвітанням? Чи завжди вонавідповідає дійсності (за приклад можна взяти багаті нафтовидобувні країни)?

Економісти пояснюють «ресурсний прокльон» по-різному. По-перше, видобуток природних ресурсів на експорт у кількаразів менш прибутковий, ніж обробка матеріалів або виробництво готової продукції. По-друге, країни, що зробили видобувну діяльність основою своєї економіки, обумовили тенденцію до знижена світових цін на корисні копалини.

Інші причини пов'язані з розподілом доходів від природних ресурсів. Багаті на природні ресурси країни зазвичай мало інвестують у соціальну сферу — освіту або охорону здоров'я.Кілька подібнихкраїн уважаються найбільшкорумпованими. Є й такі, які розривають конфлікти через контроль за ресурсами, як результат — вони стають нестабільними в політичному від­ношенні.

Завдання

1. Витрати при видобутку 1 т нафти становлять: Саудівська Аравія — 10—
15 дол. США, район Північного моря (Велика Британія, Норвегія) — 75—
100 дол. Як ви можете пояснити таку велику розбіжність у витратах на ви­добуток цього виду палива?

2. Якщо країна невелика за розмірами, то чи означає це, що вона погано за­безпечена мінеральними ресурсами? Чи можна говорити про пряму залежність між розмірами території країни й ресурсозабезпеченістю?

 

3. Земельні ресурси, ґрунтовий покрив основа живої природи.
Сільськогосподарські угіддя, тобто землі, що використовуються людиною для виробництва сільськогосподарської продукції, займають 4783 млн га - це лише 1/3 земельного фонду планети. 2/3 суходолу зайнято горами, пустелями, льодовиками, болотами і лісами. Сільськогосподарськими угіддями є рілля (на неї припадає 1359 млн га, тобто 11% площі суходолу), багаторічні насадження, луки і пасовища (займають 3335 млн га, тобто 24% площі суходолу).

Неможливе користування земельними ресурсами з кліматичних причин: Високогір'я Центральної Азії, Гренландія, Північ Канади і США (Аляска), північ Росії, Центральна Австралія, Сахара.

Однією з найгостріших проблем людства є щорічне скорочення площі сільськогосподарських угідь внаслідок неправильного землекористування. Тільки ерозія і її наслідки (заболочування, засолення) виводить з використання 6-7 млн га землі на рік. Тому першочерговою задачею людства є не тільки підвищення родючості ґрунтів, але і збереження фонду сільськогосподарських угідь загалом.