Характеристика ергономічної експертизи

Ергономіка (від грецького ergon – робота та nomos – закон) – наукова дисципліна, що вивчає людину в умовах її діяльності, що пов’язана з використанням машин. Мета ергономіки – оптимізація умов праці у системі «людина-машина». Ергономіка визначає вимоги людини до техніки та умови її функціонування. Ергономічність техніки є найбільш узагальненим показником властивостей та інших показників техніки.

Задачами ергономіки є:

– проектування системи «людина-машина», тобто розподіл функцій між людиною та машиною;

– проектування робочої зони так, щоб фізичне оточення відповідало характеристикам людини;

– проектування навколишнього середовища у відповідності до вимог оператора;

– проектування робочих ситуацій (тривалість робочого дня, перерви на відпочинок тощо).

Ергономічна експертиза – комплекс науково-технічних та організаційно-методичних заходів з оцінки виконання в проектних, передпроектних та робочих документах і в зразках СЛМ ергономічних вимог технічного завдання, нормативно-технічних документів, а також з розробки рекомендацій для усунення відхилень від цих вимог.

Вказана експертиза проводиться при обґрунтуванні виконання кожного етапу дослідно-конструкторської розробки: технічної пропозиції, ескізного проекту, технічного проекту, робочого проекту. Матеріали її – акт або протокол – включаються до документів, що подаються на захист проекту.

Мета ергономічної експертизи – підвищення ефективності функціонування СЛМ і зручності роботи в ній оператора шляхом контролю за виконанням в проектних, конструкторських та експлуатаційних документах або досвідчених зразках СЛМ вимог, заснованих на обліку характеристик технічної частини системи, людини-оператора та їх взаємодії.

Вихідними матеріалами для ергономічної експертизи слугують технічне завдання на розробку системи, конструкторські документи, зразки системи «людина – машина – середовище» та їх складові частини.

На всіх етапах проектування оцінюється ступінь відповідності системи ергономічним вимогам, і за необхідністю розробляються рекомендації щодо коректування конструкторської документації досвідченого зразку.

Ергономічні вимоги до СЛМ:

– техніко-економічні – підвищення технічної озброєності праці; найбільш повне використання обладнання і організація робочого місця; вибір оптимальної технології, усунення зайвих витрат робочого часу; сувора регламентація темпу і ритму роботи;

– психофізіологічні – встановлення швидкісних, енергетичних, зорових та інших фізіологічних можливостей людини в даному технологічному процесі; введення раціональних режимів праці та відпочинку, скорочення обсягу інформації, зниження нервово-емоційної напруги і фізичних навантажень, професійний відбір;

– психологічні – встановлення відповідності закріплених навичків та тих, що формуються, і можливостей сприйняття, пам’яті та мислення;

– антропометричні і біомеханічні – встановлення відповідності знарядь праці розмірам і масі тіла людини, силі та напрямку рухів;

– гігієнічні – створення оптимальних метеорологічних умов, оптимального фізико-хімічного складу повітряного середовища, освітленості, рівнів шуму і вібрацій;

– естетичні – визначення відповідності естетичних потреб людини і реалізованих в художньо-конструкторських рішеннях робочих місць (знарядь праці) та виробничого середовища;

– соціальні – підвищення професійної підготовки, змістовності праці, підвищення творчої активності працюючих, удосконалення кооперації праці, підвищення ефективності управління виробничими процесами та ін.

Ергономічна експертиза проводиться при обґрунтуванні виконання кожного етапу дослідно-конструкторської розробки, при цьому вона ніби дає оцінку ергономічній стороні розробки.

Для здійснення ергономічної експертизи складається програма, у розділах якій зазначаються її об’єкт, мета, загальні положення, обсяг, умови і порядок проведення, звітність.

Об’єктом експертизи можуть бути СЛМ, її складові частини, організація діяльності оператора (за описом в пояснювальній записці до проекту, або в інструкції з експлуатації).

Загальні положення описують критерії прийняття рішення і обраний спосіб експертизи, вказують нормативно-технічну документацію, що використовують.

Умови та порядок проведення експертизи встановлюють місце і час її проведення, склад групи експертів, вимоги до допоміжного обладнання.

Методи проведення ергономічної експертизи. Для оцінки ступеню відповідності характеристик конкретної СЛМ ергономічним вимогам можуть застосовуватися експериментальний, розрахунковий та експертний методи.

Експериментальний метод заснований на використанні спеціальної апаратури і методик, що дозволяють об’єктивно оцінити ступінь відповідності СЛМ ергономічним вимогам (наприклад, щодо зміни показників функціонального стану людини-оператора, за кількістю допущених помилок та ін.). Даний метод дає надійні результати, але його реалізація пов’язана з труднощами, тому що вимагає значних витрат часу і коштів.

Розрахунковий метод дозволяє визначити значення ергономічних показників якості СЛМ в залежності від її параметрів на основі використання теоретичних або емпіричних залежностей. На сьогодні теоретико-емпіричні залежності між параметрами СЛМ і ергономічними показниками якості практично не розроблені, що надзвичайно ускладнює застосування даного методу.

Експертний метод на даний час є найбільш поширеним. Його суть полягає у проведенні експертами інтуїтивно-логічного аналізу з кількісною оцінкою суджень і обробкою результатів. При цьому достовірність експертизи залежить від кількості експертів та їх кваліфікації.

Результати ергономічної експертизи представляються у формі експертного висновку (акта або протоколу). Розділ «звітність» містить документи, складені за результатами експертизи: акт, протокол, висновок. В акті ергономічної експертизи вказуються: назва системи «людина – техніка – середовище», стадія розробки, об’єкт експертизи, вихідні матеріали, мета експертизи; обов’язково повинні бути наведені перелік відступів від ергономічних вимог та рекомендації щодо їх усунення. Закінчується акт загальною оцінкою ергономічності об’єкта (у кількісній або в якісній формі). Акт ергономічної експертизи затверджується керівником підприємства і включається до складу технічної документації до системи «людина – техніка – середовище».

Інженерна психологія – наукова дисципліна, що вивчає закономірності інформаційної взаємодії людини і техніки для проектування, створення та експлуатації СЛМ. Інженерна психологія досліджує процеси прийому, збереження, переробки та реалізації інформації людиною. На основі закономірностей психічних, психофізіологічних процесів та властивостей людини вона визначає вимоги до технічних пристроїв і побудови СЛМ, а також вимоги до властивостей людини-оператора.

Задачі інженерної психології:

– розподіл функцій між людиною та машиною;

– аналіз функцій, що виконує людина у СЛМ;

– проектування системи інформації, вибору чуттєвого каналу;

– конструювання засобів управління;

– проектування робочих місць;

– забезпечення комфортності технічного обслуговування машин;

– підбір кадрів та їх професійна підготовка.