Керівні групи суспільства. Правлячі та політичні еліти
Реальний розподіл влади у суспільстві, як правило, не співпадає з її формальним механізмом, тому аналіз інститутів політичної системи має доповнюватись аналізом реальних відносин між суб’єктами влади. Крім того, слід мати на увазі багатоступеневість суб’єктності влади, тобто існування кінцевих суб’єктів – класів, соціальних прошарків, націй тощо, і суб’єктів безпосередніх. Такими безпосередніми суб’єктами влади є керівні групи суспільства. До них відносяться: • керівні центри громадських та формальних інституцій суспільства (держави, партій, об’єднань, блоків); • правлячі та політичні еліти; • групи тиску, тобто лобіювання інтересів певних суспільних спільнот. Керівні центри громадських рухів і формальних політичних інституцій є реальними носіями влади, хоча ця влада може бути і не оформленою, не легітимізованою. Тому слід розрізняти формальні і неформальні центри. Перші мають відповідний мандат, чітке коло повноважень і відповідальності, певний рівень пасивної чи активної підтримки суспільства. Тобто це той випадок, коли формальні владні інституції – уряд, президент, правління партії – дійсно реалізують свої керівні повноваження. Але паралельно завжди існують неформальні керівні групи, які не мають чіткого мандату, повноважень та відповідальності, але мають вплив та здатність приймати рішення. Це або неформальні групи усередині формальних центрів (напр., група найвпливовіших членів уряду чи правління партії; радники президента, які за своїм впливом перевищують свої формальні повноваження); або керівні центри, що знаходяться поза межами формальних владних структур. В останньому випадку формальні керівники стають маріонетками тих, хто фактично не має відповідного мандату, але здійснює керівництво державою та суспільством (партійні, церковні, військові структури, “сірі кардинали” монарших дворів, масонські ложі, родові клани, мафіозні угрупування тощо). Керівні центри є найбільш активними, дієвими органами більш широких суб’єктів влади, які називають правлячими та політичними елітами. Політичною елітою називають осіб, які здійснюють у державі владу, приймають у межах політичної системи головні рішення, віддають накази і контролюють їх виконання за допомогою бюрократичного апарату. Під правлячою елітою ми розуміємо представників як політичної, так і економічної, військової, церковної, культурної та інших еліт, які так чи інакше приймають участь у керівництві суспільством. Таким чином, правлячі еліти являють собою відносно організовані меншини, які здійснюють політичну владу над суспільством в цілому, або впливають на цю владу та контролюють її. Приналежність до еліти, як правило, супроводжується низкою привілеїв, що пов’язані з високим соціальним престижем і володінням правом прийняття рішень на такому рівні, який не доступний іншим особам, що не входять до еліти.
|
