Типи та образи політичних лідерів

Характеристика політичного лідера включає його особисті якості, особливості форм і методів діяльності лідера; місце, авторитет і положення лідера в системі суспільно-політичних відносин; масштаб діяльності, характер і ступінь складності завдань, що вирішуються; соціально-політичні параметри суспільної сфери, в якій діють ті чи інші лідери. Існуючі деякі типи і образи лідерів класифікуються по-різному. Ось деякі класифікації лідерів різними політологами:

М.Вебер: традиційний, харизматичний, легальний (за типами влади);

Г.Лассауелл: адміністратори, агітатори, теоретики (за особливостями їх діяльності);

В.Хагеман: консервативні та революційні (за характером політики);

Р.Такер: “ реальні ” та менеджери (за мірою їхнього впливу);

Р.Міхельс: демократи і диктатори;

Дж.Бернс: перетворювачі та ділки і т.і.

За класифікацією М.Херманн конкретний образ лідера визначається його характером, властивостями його прихильників, взаємозв’язком лідера і його послідовників, історичною ситуацією. Різні поєднання цих обставин дають підставу розглядати чотири образи лідера:

• лідери-прапороносці (які мають “мрію”, що захоплює прихильників),

• лідери-служителі (які тільки виражають інтереси своїх виборців та прибічників),

• лідери-торговці (які здатні переконати виборців, “продати” їм свої плани та ідеї),

• лідери-пожежники (які готові зреагувати на нестандартні вимоги ситуації чи позиції).

Образ лідера-прапороносця близький до ідеї М.Вебера про харизматичне лідерство. “ Харизмою ” він називав якість особистості, яка визнається незвичайною, завдяки чому особистість оцінюється як така, що обдарована надприродними, надлюдськими силами і властивостями, яких не мають інші люди.

У зв’язку з аналізом типу лідера-торговця слід торкнутись поняття “ популізм ”. Популізм відрізняється від популярності тим, що він є системою дій політичного лідера, спрямованою на завоювання популярності, авторитету та підтримки народу. Як форма політичної боротьби популізм асоціюється з недобросовісною політикою, якій притаманні радикальні гасла, риторична патетика та демагогія. Разом з тим, елементи популізму повинен використовувати будь-який лідер, який сподівається на підтримку більшості. Крайній популіст у негативному розумінні називається демагогом (з грец. dhmagwgia – використання неправдивих обіцянок, свідоме викривлення фактів тощо). Живильним грунтом для демагогів є політична відсталість мас та їх політична безкультурність, недовіра до влади, незадоволеність існуючим становищем. Тому демагогів особливо багато на тлі революцій.