Квітня 1973р

За останні роки в діяльності ідеологічних центрів імперіалізму все більшого значення надається так званому націонал-комунізмові, спрямованому проти ідеології марксизму-ленінізму, дружби народів і пролетарського інтернаціоналізму. Це обумовлено тією обставиною, що саме націоналізм сьогодні став спільним знаменником всіх різновидів «лівого» і правого опортунізму та різних модифікацій антикомунізму, помітне місце серед яких якраз і займає націонал-комунізм.

За рубежем, особливо українською націоналістичною еміграцією, активно досліджуються ідейно-політичні платформи та досвід практичної антирадянської діяльності укапістів і боротьбистів, видано багато статей і брошур на цю тему, зокрема «Документи українського комунізму», «Сторінки з історії Комуністичної партії України», «Микола Скрипник» та ін. В антирадянській пропаганді активно використовуються такі типові представники націонал-комунізму, як Шахрай і Лапчинський. В 1967р. в Нью-Йорку було перевидано пасквілянтську книжку С.Мазлаха і В.Шахрая «До хвилі (що діється на Україні і з Україною)». Ватажки ряду зарубіжних угруповань українських буржуазних націоналістів лементують про можливість реалізації ідей націонал-комунізму на Україні «навіть в умовах радянського ладу», шляхом відриву її від Союзу РСР.

Все це зумовлює необхідність рішучого посилення боротьби проти ідеології націонал-комунізму, грунтовного і всебічного викриття ворожої марксизму-ленінізму ідейно-теоретичної сутності і політичного спрямування націонал- комунізму всіх різновидностей, особливо українського. При цьому важливо розкрити ідейно-політичну спорідненість і наступність доктрин сучасних трубадурів націонал-комунізму з поглядами їх попередників, зокрема боротьбистів та різних націонал-ухильницьких елементів в КП(б)У, їх теоретичну неспроможність і політичну шкідливість.

У відповідності з дорученням Політбюро ЦК КП України та на основі обміну думками на Секретаріаті ЦК КП України вношу такі пропозиції щодо посилення боротьби проти націонал-комунізму як разновидності ідеології і політики антикомунізму:

1. Доручити Інституту історії партії ЦК КП України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС та Вищій партійній школі при ЦК КП України підготувати і провести у жовтні ц.р. наукову конференцію з питань критики ідеології і політики антикомунізму. Матеріали конференції видати окремим збірником у Політвидаві України.

2. На протязі 1974-1975рр. підготувати і видати такі книги: Політвидаву України – «Націонал-комунізм» – різновидність ідеології антикомунізму, видавництву «Наукова думка» – «Класові та гносеологічні корені націонал-комунізму», «Історичний досвід боротьби КПРС за утвердження ідеології пролетарського інтернаціоналізму в період будівництва соціалізму».

3. В журналах «Комуніст України», «Під прапором ленінізму», академічних та міжвідомчих вузівських журналах і виданнях, республіканських і обласних газетах надрукувати статті, в яких би розвінчувалась ідеологія націонал-комунізму. В «Українському історичному журналі» видрукувати окрему статтю, присвячену критиці ідейно-хибних, політично-шкідливих концепцій книги С.Мазлаха і В.Шахрая «До хвилі». Особлива увага має бути приділена критиці сучасних форм націонал-комунізму.

4. Науково обгрунтовано показати досвід боротьби КПРС і КП України проти націонал-комунізму в новому виданні «Нарисів історії Комуністичної партії України», багатотомній «Історії Української РСР» та інших наукових працях.

5. Республіканському товариству «Знання» здійснити конкретні заходи до розширення і поглиблення критики ідеології і політики антикомунізму засобами лекційної пропаганди. Зокрема, на допомогу лекторам і доповідачам партійних комітетів підготувати тексти лекцій, в яких би викривалась справжня природа, класова сутність і політична спрямованість націонал-комунізму.

Пропоновані заходи, безумовно, не вичерпують названої проблеми, і можуть розглядатися лише як початок систематичної і тривалої роботи, спрямованої на виконання завдань, поставлених в доповіді Генерального секретаря ЦК КПРС Л.І.Брежнєва «Про п’ятидесятиріччя Союзу Радянських Соціалістичних Республік» в галузі наукової розробки питань розвитку національних відносин в СРСР, поліпшення інтернаціонального і патріотичного виховання трудящих, посилення боротьби з буржуазною ідеологією, зокрема, українським буржуазним націоналізмом, за чистоту марксистсько-ленінської теорії.

Національні відносини в Україні у ХХ ст. Збірник документів і матеріалів. – К., 1994. – С.407-409.