НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ. Опік– це пошкодження тканин внаслідок дії високих температур, хімічних речовин, випромінювань і електричного струму

 

Опік – це пошкодження тканин внаслідок дії високих температур, хімічних речовин, випромінювань і електричного струму.

Опікова хвороба – патологічний стан організму, при якому у відповідь на опік виникають значні порушення життєдіяльності органів і систем, які можуть призвести до смерті.

 

1. Термічні опіки. Виникають від дії полум'я, гарячої рідини, пару та ін.

Тяжкість опіку і опікової хвороби визначається двома факторами:

а) глибиною (ступенем) пошкодження тканин;

б) площею ураження.

 

Глибина ураження залежить від тривалості дії вражаючого фактора.

Опік І ступеню. Виникає внаслідок короткочасного впливу на шкіру або слизову оболонку температури 60-70°С. При цьому уражаються поверхневі шари шкіри або слизових оболонок. На місці ураження через деякий час з¢ являється гіперемія (почервоніння), набряк, гострий жагучий біль.

Опік ІІ ступеню під впливом температури 60-70°С або короткочасної дії температури понад 100-120°С.Спостерігаються більш глибокі ураження: на шкірі з¢ являються пухирі, наповнені прозорою або жовтою рідиною.

Опік ІІІ А ступеню. Уражаються усі шари шкіри. Це виглядає жовтим або світло-коричневим струпом, пухирі з колоїдним вмістом, зниженням больової або тактильної чутливостей.

Опік ІІІ Б і ІV ступенів. Уражаються усі шари шкіри з підлеглими тканинами до появи некрозу і виглядає сухим щільним струпом буро-коричневого кольору, який не збирається у складки і характеризується відсутністю усіх видів чутливості у тому числі і при уколі голкою.

Опіки І, ІІ, ІІІА ступенів – поверхневі і шкіряний покрив при цих ураженнях регенерує самостійно, опіки ІІІБ і ІV ступенів – глибокі, вимагають хірургічної корекції.

Площу ураження визначають наступними способами:

А. Правило долоні, згідно якому площа долоні дорослої людини приблизно складає 1% від поверхні тіла. Кількість долоней постраждалого, яка вміщується на поверхні опіку, дорівнює площі опіку. Наприклад: площа опіку вміщує три долоні і тоді площа опіку буде дорівнювати трьом відсоткам. Цим правилом можна користуватися при обмежених опіках.

Б. Правило дев'ятки, згідно якого площа окремих частин тіла складає 9% поверхні тіла:

голова, шия – 9%, верхня кінцівка (одна) – 9%, грудна

клітина – 9%, живіт – 9%, спина – 18%, стегно (одне) – 9%,

гомілка (одна) – 9%, промежина – 1%.

 

Увага: При опіках ІІ і ІІІА ступенях більше 20% поверхні тіла або при глибокому опіку ІІІБ – ІV ступенях більше 10% поверхні тіла розвивається опіковий шок.

 

2. Хімічні опіки. Виникають від потрапляння на шкіру кислот, лугів та ін. хімічно активних речовин.

Глибина опіку залежить від концентрації хімічного агента, його температури і тривалості дії.

Особливості хімічних опіків:

а. опіки кислотами викликають розпад білків і різке зневоднення тканин, утворюючи щільний струп (кірочку).

б. опіки лугами розщеплюють білки, обмиляють жири.

Наскрізь ушкодженої тканини лугу проникають у глибокі тканини і викликають їх ушкодження.

 

3. Електроопіки. Виникають на місці безпосереднього контакту з джерелом струму.

Відрізняються від термічних опіків тим, що у вигляді " мітки струму" можуть бути різних розмірів (від крапки до значних) в залежності від площі контакту шкіри з електрострумом.

У перші години ці " мітки струму" мають вигляд білих або коричневих плям, на місці яких з часом утворюється щільний струп.

Особливістю електроопіків є глибоке ураження не тільки шкіри, а м´ язів, судин і кісток.

Перша медична допомога при електротравмах принципово не відрізняється від лікування глибоких термічних опіків.

 

Алгоритм надання першої медичної допомоги при термічних опіках:

· збити полум'я з одягу, що горить на людині;

· на опечену поверхню накладають асептичну пов´ язку;

· введення знеболюючих засобів (анальгін і т.д.);

· транспортна іммобілізація;

· найпростіші протишокові заходи (спокій, зігрівання, гаряче питво, ін.);

· транспортування до медичного закладу.

 

4. Променеві опіки. Виникають при іонізуючих випромінюваннях.

Гострі променеві опіки виникають після одноразового опромінення великою дозою окремої ділянки тіла (1000-1500Р та більше)

Гострі променеві опіки, як і термічні, в залежності від глибини ураження ділять на 4 ступеня:

І – ерітема (почервоніння);

ІІ – пухирі;

ІІІ – тотальне ураження шкіри;

ІV – ураження м´ язів, внутрішніх органів.

Перебіг променевих уражень шкіри має 4 періода:

І – скарги потерпілого на свербіння, почервоніння шкіри.

ІІ – патологічних змін на шкірі немає, можлива пігментація. Тривалість періоду залежить від дози опромінення, чим вище доза, тим коротше прихований період і глибше ураження.

ІІІ – поява на шкірі ознаки променевого опіку.

ІV – період відторження мертвих тканин та процесів регенерації.

 

Перша медична допомога.

Обсяг ПМД залежить від періоду розвитку опіка та індивідуальних особливостей їх прояву потерпілого.

При вираженому почервонінні накласти стерильну пов´ язку, застосувати холод.