В текстах ділової української мови

Термін (від латинського terminus – рубіж, межа) – словоабо словосполучення, що позначає поняття певної галузі науки, техніки тощо. Основними ознаками терміна є: системність, наявність дефініції, тенденція до однозначності в межах свого термінологічного поля, тобто термінології певної галузі (операція – в медицині, військовій та банківській справах); стилістична нейтральність; точність семантики, висока інформативність. Ці ознаки реалізуються лише в межах терміносистем, за їх межами термін втрачає свої дефінітивні та системні характеристики – детерміно-логізується, тобто переходить у загальновживану лексику [30].

Терміни виникають у професійному середовищі і вживаються у строго термінологічній функції. Вони утворюються: шляхом переосмислення (термінологізації) загальновживаних слів для позначення певного наукового поняття; перенесення готового терміна з однієї галузі в іншу (ретермінологізація); запозичення та калькування; використання існуючих у мові словотворчих моделей або іншомовних компонентів для творення нових назв; використання словосполучень для найменування нових понять (у різних терміносистемах вони становлять 70% від загальної кількості термінів).

Структурно-семантичні особливості термінів яскраво виявляються у сфері словотворення, де відбувається спеціалізація окремих формантів, характерних для власне термінологічних моделей: -оз(а) – для хімічної термінології (ксидоза, глюкоза); -оз, -ом(а), -ит(-іт) – медичної (полікістоз, тромбоз, глаукома, отит, риніт, гайморит) та ін.

Терміни мають конкретне точне значення, зафіксоване у словниках. Вони є об’єктом дослідження самостійної лінгвістичної науки – термінознавства.

Термінологія (від латинського terminus – рубіж, межа) – сукупність термінів, що обслуговують певну сферу знань, пов’язаних із системою понять: мистецтво, техніка, виробництво тощо. Це особливий пласт лексики, який піддається свідомому регулюванню та упорядкуванню. На думку вчених, слово “термін” уперше з’явилося у Німеччині 1876 року. Синонімом термінології у цьому значенні є терміносистема [30].

Основою української термінології є народна термінологія, а також міжнародна, що сформувалася у європейських мовах на базі грецької та латинської мов. Її розвиток тривалий час гальмувався нерівноправним становищем в імперських державах української науки, культури, освіти, мови.

Становлення української наукової термінології почалося з другої половини ХIХ ст. і пов’язано з іменами І. Верхратського, М. Драгоманова, В. Левицького, І. Гавришкевича та інших, діяльністю наукових товариств: імені Т. Шевченка (у Львові), “Просвіта” (у Києві), імені Г. Квітки-Основ’яненка (у Харкові) та різних термінологічних комісій, завданням яких було збирання та упорядкування народної термінології з різних галузей знань. На кінець ХIХ – початок ХХ ст. українська мова мала свою наукову термінологію з філософії, політичної економії, мистецтва, юриспруденції, природничих наук, фінансової справи тощо.

Відновлення української державності 1917 року, розширення суспільних функцій мови активізували процес збирання, творення та нормалізації української термінології. Якісно новий етап у її розбудові починається з 1921 року після об’єднання всіх термінологічних комісій в Інституті української наукової мови(ІУНМ), на який покладалося завдання спрямувати процес розвитку української наукової мови на вироблення лінгвістами наукових засад, розробку різногалузевої термінології. До 1930 року ІУНМ видав 16 термінологічних словників (переважно російсько-українських: “Словник природничої термінології”, 1928; “Словник ботанічної номенклатури”, проект, 1928; “Практичний словник виробничої термінології” І. Шелудька, 1931, та ін.). У зв’язку із згортанням політики українізації ця робота припинилася. Відродження української термінології припадає на 50 – 60-і рр. 1957 року Президія АН УРСР створила Словникову комісію, яка виробляла основні засади укладання галузевих словників, формувала авторські колективи. Відтоді до 80-х рр. видано серію термінологічних (як перекладних, так і тлумачно-довідкових) та енциклопедичних словників: “Російсько-український технічний словник” (1961), “Російсько-український сільськогосподарський словник” (1963), “Енциклопедію кібернетики” (т. 1 – 2, 1973) та ін.

Із становленням України як суверенної держави проблема національної термінології набуває державної ваги. Термінологічна робота ведеться в таких напрямах: створення термінологічних словників (здебільшого перекладних, у тому числі три книги академічного “Російсько-українського словника наукової термінології” (“Суспільні науки”, “Біологія. Хімія. Медицина”, “Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос”)); розробка державних стандартів на терміни та визначення, які охопили всі основні науково-технічні сфери, дослідження формування окремих терміносистем та вироблення теоретичних засад кодифікації української термінології.

У розв’язанні проблеми національної термінології беруть участь Інститут української мови та Комітет наукової термінології НАН України, Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології Держстандарту та Міносвіти України.

Науково-технічний прогрес, що охопив усі сторони нашого життя, наповнив мову новими поняттями, які характеризують різні професії. Мова представників різних галузей виробництва дедалі збагачується, і цей процес відбувається завдяки формуванню мови представника будь-якої професії, усуненню мовних примітизмів, збагаченню науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією, появою нових понять.

Що ж означає лінгвістичний термін “професіоналізм”?

Професіоналізм (від латинського professio (professionis) – офіційно зазначене заняття, спеціальність) – слово або вислів, притаманні мові певної професійної групи. Звичайно професіоналізмами називають емоційно забарвлені елементи, що виступають як розмовні синоніми-еквіваленти до стилістично індивідуальної професійної номенклатури чи слів-термінів і часто виходять за межі літературної норми: у водіїв легкова машина підвищеної прохідності має назву бобик, руль – бублик, автопокришка – гума, легковий автомобіль – кінь; у друкарів і журналістів помилка називається ляп, нижній кінець сторінки, книжки – хвіст; у льотчиків літак “Іл-2” – горбатий, а слід, що його залишає реактивний літак, – ковбаса-зебра і т. ін. Такі професіоналізми є метафоризованими словами загального вжитку. Деякі з них з часом входять у нормативне вживання: двірник – пристрій для очищення вітрового скла (склоочисник) – у водіїв; ліхтар, боковик – підзаголовок, винесений за поля тексту, – у друкарів і т. ін. [30].

Але частіше до професіоналізмів належать слова і вислови, вживані в певному професійному середовищі з метою детальнішого членування дійсності в сфері спеціальних інтересів. Так, у минулому в лексиці українських хліборобів і чумаків поряд із загальновживаним словом “віл” використовувалися численні спеціальні назви цієї тварини залежно від зовнішніх ознак, робочих якостей тощо: багрій – віл чорнобурої масті; галій – чорний; гостяк – худий; гулий – однорогий; козій – віл із загнутими назад рогами; швейнога – віл, у якого під час ходи задні ноги зачіпаються одна об одну; шмалько – той, що швидко ходить, тощо. У словнику рибалок є значна кількість спеціальних назв човнів та їх частин, неводів, найменувань вітрів залежно від їхньої сили, напряму тощо. Часом професіоналізми мають локальний характер і накладаються на територіально-діалектні відмінності в лексиці. Так, в окремих південно-західних говорах верстат (ткацький) має назву кросна, а його деталі – колесо, перечниця – триб (або сучка), шайда. У традиційних народних професіях (столярів, мулярів, шевців, гончарів і т. ін) спеціальний професійний словник охоплює близько 300 назв.

З професійною лексикою тісно пов’язана спеціальна термінологія окремих галузей науки, техніки, мистецтва тощо. Вони мають певну кількість спільних елементів. Проте між ними є істотні відмінності: у професійній лексиці при детальній диференційованості назв окремих предметів, їх частин та видових понять немає назв для широких категорій однакових чи подібних реалій, а кожна назва за своїм походженням і структурою звичайно ізольована від інших, тоді як у термінології слова, що означають близькі поняття, становлять утворення від однакових коренів. Професіоналізми виникають стихійно на власній мовній основі, а галузеві терміни переважно творяться свідомо, часто з використанням іншомовних слів та словотворчих засобів. Професіоналізми вживаються у художній літературі для відтворення особливостей життя і побуту певного професійного середовища. Друга група професіоналізмів – це загальнозрозумілі слова, які, проте, не є літературними. Знати мову професії – означає знати лексику, логіку висловлень, структуру формулювань. Професіоналізми наявні в повсякденному мовленні працівників багатьох підприємств, установ.

До професіоналізмів належать слова загальнонародної мови, але вжиті в особливому значенні, специфічному для певної професійної сфери. Наприклад, літературна норма не допускає вживання абстрактних іменників у множині, а в мові професійній такі випадки трапляються.

У межах одного колективу, однієї спеціальності може народжуватися безліч нових професіоналізмів. Ці нові слова виникають за рахунок словоскладання, нових префіксів та суфіксів. Найпоширенішими є префікси до- (доукомплектувати, дообладнати), недо- (недопромисел, недовнесок), за- (задебетувати, запроцентувати), над-, серед- та суфікси --ість, -ат, -ація.

Чим вищою буде мовна культура і організованішим колектив, тим менше з’являтиметься професіоналізмів, особливо в діловому мовленні. Такі професіоналізми вживаються здебільшого в усному мовленні. У писемному спілкуванні, зокрема в діловому, вживання таких слів небажане. Важливою частиною лексики літературної мови є лексика виробничо-професійна, що служить на означення трудових процесів, матеріалів, знарядь, обстановки праці і діяльності людини. Люди працюють у найрізноманітніших сферах життя, і в процесі виробничого трудового спілкування у них створюється специфічна, пов’язана з їхньою діяльністю, виробничо-професійна лексика. Вироблення такої лексики пов’язане зі спеціалізацією самої трудової діяльності людей. Так, рибалки або моряки мають специфічні назви вітрів за їх напрямком, за місцем, звідки вони дують, і т. ін. Мисливці мають слова-назви для різних видів співу птахів, свої особливі назви частин тіла різних тварин і тому подібне. Хлібороби вживають спеціальні назви для різних процесів обробки землі (оранка, пар, підняття пару, зяблювання; боронування, скородіння і тому подібне); для обробки і збирання різних культур (підгортання (картоплі), брання (льону); жнива, возовиця, молотьба; косовиця, гребовиця, волочіння, вершіння і тому подібне). Виробничо-професійну лексику літературна мова застосовує в художніх творах при змалюванні трудової діяльності людей різних професій, що виводяться в певному творі, а також для типізації дійових осіб.

Зразком використання професійно-виробничої лексики в плані художньої типізації може бути, наприклад, мова капітана Чумаченка з “Прапороносців” О. Гончара, пересипана словами-термінами його професії (до вступу в армію він був інженером-електриком). Це такі слова в його мові, як виключення струму, високовольтна дуга, електрик, йонізоване повітря, металеві щогли, напруга (електрична), обрив (дрота), рубильник та інші, або навіть цілі словесні ряди чи речення, що складаються з таких професійних лексичних елементів. Наприклад, у розмові з Кармазіним останню фразу свого співбесідника (Кармазіна) “ Воїн постійно, вдень і вночі, живе, так би мовити, ідейним, громадським життям ” Чумаченко доповнює від себе такими словами (словосполученнями) своєї професії: “Наелектризований струмом високої прекрасної напруги” (О. Гончар).

У дожовтневій українській літературній мові вживалася і розвивалася переважно лексика, позв’язана з сільськогосподарським виробництвом (близька до загальновживаної і побутової лексики села): лущіння, громадіння; черезполосиця та інші; також – назви різних сільськогосподарських рослин (коноплі, плоскінь, матірка...) і процесів обробки різних сільськогосподарських продуктів.

Виробничо-промислову лексику, пов’язану з добуванням нафти, широко подає І. Франко в численних своїх творах (“Борислав сміється”, “Boa constrictor”, “Бориславські оповідання”). Багату професійну робітничу лексику, лексику праці маємо, наприклад, у такому уривку: “А всі муляри, зайняті кругом на широкій площі: хто тесанням каміння на фундаменти, хто гашенням вапна в двох глибоких чотиригранних вапнярках, усі копатільники, що копали ями під підвалини, теслі, що позаду, мов жовни, цюкали, обтісуючи здоровенні ялиці та дубове делиння, трачі, що різали тертиці ручними пилами, цегляри, що складали в стоси свіжо привезену цеглу,... – усі зупинилися і перестали робити, мов величезна страшенна машина” (І. Франко, “Борислав сміється”).

Виробничо-професійна лексика (як і термінологія) та фразеологія може бути використана для створення гумористичного ефекту, коли вона навмисно вводиться в невластиве їй середовище.

Зразок такого застосування цієї лексики дає уривок:

“Соня. – Годі вам про діла балакать. Ходім до нас.

З о л о т н и ц ь к и й. – Дорога Софіє Терентіївна, я тут обстрілював позицію: і бомбами, і гранатами, і шрапнеллю – не помагає! Неприятель уперто не здається. Давайте візьмемо його в перехресний вогонь” (І. Карпенко-Карий, “Хазяїн”).

Кожна галузь має свою термінологію – загальновживану (математика – рівняння, функція, множення; фізика – індукція, електричний струм, хаотичний рух; хімія – водень, кисень, реакція; музика – мажор, соло, октава; медицина – анальгетик, антибіотик, хірургія; спорт – матч, ринг, тайм, аут; економіка – бюджет, фінанси, банк; справочинство – документ, бланк, штамп та ін.); вузьковживану, зрозумілу лише фахівцям певної галузі (економіка – авізо, аваль, інкасо; лінгвістика – лексема, флексія, морфема тощо). Професіоналізми вживаються в межах фаху, колективу, наприклад: вікно – вільний від занять час, хвіст – нескладений залік або іспит (мовлення педагогів і студентів).

Часто професіоналізми подібні до жаргонізмів. Цікаво простежити шлях перших професіоналізмів з мовлення мисливців, рибалок. Вільні словосполучення: збити зі сліду, взяти на мушку, сидіти в пастці, наставити сільце, ні пуху ні пера – фразеологізувалися. У переносному значенні вони вживаються практично в усіх стилях сучасної української літературної мови, зрідка – в науковому стилі.

Знання мови професії підвищує ефективність спілкування між фахівцями, сприяє різнобічному розвитку мовлення. У діловому спілкуванні партнерів споріднених установ професійна лексика та терміни необхідні й зрозумілі. У ділових паперах використовуються терміни для передачі досвіду в процесі суспільної діяльності, тому вживання професіоналізмів не бажане.

Завдання 1. Запишіть загальновживані технічні терміни.

Завдання 2. До якої галузі належать слова?

Епоха, палеоліт, царедворець, революція, анархія, монарх, демократія; преса, репортаж, інтерв’ю, діалог, стаття, коментар, рубрика; лізинг, баланс, аваль, біржа, прибуток, фінанси; монітор, дисплей, процесор, сідіром, дискета, файл.

Завдання 3. Запишіть терміни вашого фаху.

Завдання 4. Розподіліть слова та словосполучення у дві колонки – терміни та професіоналізми.

Автомобіль, машина, пара, заняття, комп’ютер, залізка, свічка, колобок, колоквіум, готівка, миша, вікно (вільний від занять час), хвіст (нескладений іспит).

Завдання 5. Виберіть із записаних словосполучень термінологічні.

Низька ціна, договірна ціна, товариська угода, трудова угода, простий розрахунок, бухгалтерський розрахунок, нова машина, сучасний автомобіль, дружня пропозиція, фінансова пропозиція, міський ринок, валютний ринок, щасливий період, математичний період, цікава робота, самостійна робота, іспит на витримку, іспит з історії, особиста справа, особова справа.

Завдання 6. Запишіть професіоналізми вашого фаху.

Завдання 7. В якому варіанті всі слова є професіоналізмами?

а) коваль, кузня, крутити, ковальчук; б) кований, скутий, ковзкий, ковзнути; в) ковадло, ковальня, ковальство, ковальський; г) ковалювати, ковалівна, ковзати, ковпак.

Завдання 8. В якому реченні є професіоналізми?

а) Прямо над нашою хатою пролітають лебеді (М. Стельмах); б) Бій гримів спереду, з боків і позаду (М. Стельмах); в) Тут була тиша, великий спокій природи, строгість і сум (М. Коцюбинський); г) Експедиція була гідрографічна і головним своїм завданням мала виправлення старих і складання нових карт, потрібних для мореплавства (М. Трублаїні).

Завдання 9. В якому реченні є професіоналізми?

а) Вода сміється і так невинно одбиває в собі блакитне небо з білими хмарками, що мене злість пориває (М. Коцюбинський); б) Сонце вже перешло за полудень (Г. Тютюнник); в) Бородатий метеоролог наукової експедиції, оглядаючи термометр, записав до свого журналу: “Температура повітря +1^о”; г) Казка вкладає в мої уста оте слово, до якого дослуховується земля і вода, птиця в небі й саме небо... (М. Стельмах).