РАЗДЕЛ 1. Вводно-коррективный курс

1). Біоструми і їх класифікація.

1780р. – Гальвані зробив досліди по виявленню біострумів організму.

Розрізняють 3 види біострумів:

1. біострум спокою, клітина на поверхні мембрани має “+” заряд, а всередині – “-“. Позитивний заряд на поверхні мембрани обумовлений катіонами Na і всередині клітини – катіонами К та аніонами Cl. За рахунок К-Na насосу в стані відносного спокою в клітину нагнітається більше катіонів К і менше катіонів Na. Але сумарна кількість аніонів Cl переважає над кількістю катіонів. Таке положення іонів характеризує струм спокою і він становить 50 мВ.

2. біострум пошкодження. Різниця потенціалів реєструється на пошкодженій та непошкодженій ділянках; пошкоджена ділянка має “-“ заряд, непошкоджена – “+”.

3. якщо клітина отримала стимул (нервовий імпульс), то її мембрана в тисячні долі секунд стає більш проникною для іонів і за рахунок К-Na насосу в клітину нагнітається Na, а викачується К. Але водночас Na нагнітається в 3 рази більше і тому в стані збудження в середині клітини заряд буде “+”, а на поверхні – “-“. Таке розміщення зарядів обумовлює біострум дії. Він дорівнює 100-110 мВ.

Будова скелетних м’язів.

Скелетні м’язи складаються з грубих м’язових пучків, кожен з яких включає 1000 м’язових волокон. М’язові волокна утворюють скорочувальний апарат м’яза. Кожне м’язове волокно має сарколему – оболонку і саркоплазму, яка включає міофібрили. Перегородки, що звуться зета-мембранами, розділяють міофібрилу на декілька саркомерів. Саркомер вміщує товсті нитки білка міозина (утворюють темні диски), і тонкі нитки білка актина (утворюють світлі диски). Структурним елементом, який забезпечує скорочення м’яза є протофібрила. Сарком ери оточені ретикулюмом. Міофібрили ґрунтуються в колонки, які оточені ретикулюмом – система продольних трубочок і цистерн, що пересікають м’язове волокно. Поперекова трубочка з прилеглими з двох сторін цистернами утворює тріади.

Хімізм м’язового скорочення.

В латентний період м’яз отримавши нервовий імпульс не скорочується, а в ньому відбуваються біохімічні зміни. Пусковим механізмом скорочення м’яза є біострум дії, який поширюється на сарколемі, заходить по тріадам в м’язове волокно і звільнює з ретикулюмів іони Са, які при певній концентрації активують фермент адинозинтрифосфатазу, який розщеплює АТФ, що дає певну кількість енергії, яка забезпечує з’єднання білка актина з міозином. Утворюється актино-міозиновий комплекс. Далі включаються кальцієвий насос, який повертає Са в ретикулюми; його концентрація знижується, адинозинтрифосфатаза втрачає активність і наступає розслаблення. АДФ, яка утворилась при цьому сполучається з фосфорною кислотою з утворенням АТФ, яка залишає мітохондрію, переходить у саркоплазму і процес повторюється знов.

 

Види скорочень м’язів.

Є 4 види м’язових скорочень:

1. ізотонічні – таке скорочення, коли м’яз змінює свою довжину, але тонус його напруження не змінюється.

2. ізометричне – коли м’яз не змінює довжину, але його тонус (напруження) змінюється.

3. поодинокі скорочення, коли до м’яза надходить від1 до10 подразнень за секунду (серцевий м’яз).

4. тетанічне: - 10-25 – зубчастий, - більше 25 – гладенький.

В організмі в нормі надходить 60-75 подразнень за секунду.

 

Оптимальні умови для тренування та працездатності м’язів.

На працездатність впливають:

1. навантаження (закон середніх навантажень).

2. амплітуда скорочення (якщо м’яз буде скорочуватись максимально, то швидко втомиться).

3. чергування роботи і відпочинку

4. знаряддя праці

5. загальний стан організму (ЦНС)

6. тренування м’язів – систематична напружена робота м’яза, яка веде до робочої гіпертрофії, до збільшення його фізіологічного поперечника.

Втома м’язів.

Ергографія – це метод визначення стомленості м’язів; це крива, що відображає амплітуду скорочень м’язів.

Втома м’язів локалізується в синапсах – утворах, які передають збудження з одного нервового волокна на інше або на м’язове.

Теорії втоми м’язів.

1. теорія виснаження, коли м’язам не вистачає поживних речовин.

2. теорія отруєння – накопичення молочної та інших кислот.

3. біохімічна теорія – знижений ре синтез АТФ.

4. кисневий голод клітини або тканини.

 

Рефлекторний тонус м’язів.

М’язи навіть в стані спокою перебувають в незначному напруженні – тонусі. Цей тонус забезпечується непреривними нервовими імпульсами, які надходять з нервових центрів. Нервові центри, в свою чергу, також перебувають в незначному напруженні – тонусі, який забезпечується імпульсами, що надходять від м’язів, суглобів, проріорецепторів до нервових центрів. Спостерігаємо замкнене коло.

 

Властивості гладеньких м’язів.

1. гладенькі м’язи значно пластичніші ніж скелетні.

2. вони володіють функціональним синтицієм, тобто збудження з одного волокна може передаватися на інші.

3. електрична активність значно нижча

4. проведення збудження значно повільніше

5. володіють автоматизмом (можуть скорочуватись без нервових імпульсів).

 

Закони проведення нервових імпульсів по нервовому волокну.

1. закон фізіологічної непреривності – будь яке пошкодження нервового волокна порушує проходження імпульсів.

2. закон подвійного проведення збудження.

3. закон ізольованого проведення збудження.

4. закон проведення збудження з неоднаковою швидкістю.

5. струм дії по безм'якотним волокнам поширюється у вигляді кругових потоків, а по м'якотним – скачкоподібно.

6. обмін речовин в нервовому волокні проходить дуже повільно, тому нервове волокно володіє високою працездатністю.

 

Вплив постійного струму на живі тканини. Полярний закон. Фізіологічний електрон.

Полярний закон свідчить про час і місце виникнення збудження під замикання і розмикання постійного струму. Збудження виникає в тканині біля катода при замиканні і біля анода при розмиканні кола постійного струму. Фізіологічний електрон свідчить про зміну збудливості і провідності тканини під дією постійного струму. Збудливість тканини підвищується і провідність покращується на катоді при розмиканні. Але в цей час на аноді збудливість зменшується, а провідність погіршується. При розмиканні кола постійного струму навпаки – на катоді збудливість тканини зменшується, а на аноді збудливість збільшується і провідність покращується.

Кат електрон – це зміна збудливості тканини на катоді.

Анелектрон – це зміна збудливості і провідності на аноді.

 

Парабіоз нерва.

(вчення Веденського про єдність природи збудження і гальмування).

Веденський довів, що за природою гальмування – це збудження, але надмірне, локалізоване і не поширене по тканині.

Предметом дослідження був нервово-м'язовий препарат, нерв якого за нормальних умов проводить збудження відповідно силі або частоті подразнень, тобто в нормі м’яз відповідає на силу відповідним скороченням.

Веденський між електродами і м’язом змінив функціональний стан нервового волокна, тобто функціональну рухливість, лабільність нервового волокна в цьому місці знизилась, тому на слабкі, середні і сильні подразнення м’яз відповідав однаковою амплітудою скорочення – це зрівняльна фаза.

Коли дія ефіру продовжувалась, функціональний стан нерва настільки знижувався, що сильна хвиля подразнення не тільки не проходила через змінену ділянку нерва, а й викликала ще більшу альтерацію нерва. І м’яз на сильні подразнення не відповідав скороченням, а на слабкі подразнення м’яз відповідав незначною амплітудою скорочення – це парадоксальна фаза.

При подальшій дії ефіру функціональний стан нерва знижувався настільки, що при дії струму різної сили це не викликало скорочення м’язів – фаза гальмівна.

Веденський довів, що природа збудження і гальмування однакова. В залежності від функціонального стану тканин виникає або збудження або гальмування.

 

 

РАЗДЕЛ 1. Вводно-коррективный курс

Продолжительность изучения раздела – 28 часов практических занятий

Цель изучения содержания раздела - развитие навыков чтения и повседневного общения, а также развитие компетенций

-ОК-5 -способность и готовность к логическому и аргументированному анализу, к публичной речи, ведению дискуссии и полемики, редактированию текстов профессионального содержания, к осуществлению воспитательной и педагогической деятельности, к сотрудничеству и разрешению конфликтов, к толерантности;

-ОК-6 -способность и готовность овладеть одним из иностранных языков на уровне бытового общения, к письменной и устной коммуникации на государственном языке

Раздел посвящен повторению и коррекции знаний и умений в области иностранного языка, полученных в школе, и созданию основ для изучения разделов 2 и 3.