Особливості імунної системи в період новонародженості
У період новонародженості за умов конфлікту за системою резус між матір’ю та плодом можливе гальмування специфічної імунної відповіді при пасивній імунізації. Введення антитіл анти-RhD+ матерям, які є RhD-, безпосередньо після народження RhD+ дитини, дозволяє усунути RhD+-еритроцити, які могли б потрапити до кровоплину матері. Одночасно це запобігає гемолітичній хворобі новонародженого, яка могла б розвинутися під час наступної вагітності. У випадку усунення антигену (RhD+-еритроцити) в організмі матері не сформуються лімфоцити імунної пам΄ яті на RhD антиген. Важливо, що відсутність у новонародженого здатності відповідати на деякі антигени можна пов΄ язати із пасивною імунізацією, отриманою від матері. Перехід через плаценту IgG матері призводить до того, що дитина в момент народження має всі види антитіл класу IgG, які утворилися в організмі матері в результаті її імунної відповіді. Особливо важливу роль відіграють IgА матері, які новонароджений отримує із молозива та молока під час грудного годування. Ці антитіла фіксуються на слизовій травної системи дитини, посилюючи пасивний імунітет, пов΄ язаний із слизовими оболонками. Ці пасивно отримані антитіла підлягають деградації або використовуються з користю - вони можуть зв΄ язувати антиген та елімінувати його. Грудне молоко відноситься до важливих факторів адаптації новонародженої дитини до нових умов життя. Протягом одного дня дитина споживає разом з молоком 108 клітин імунної системи - це макрофаги, в т.ч. макрофаги, які містять жир (молозивні тільця), нейтрофіли, лімфоцити (5-27%) з переважанням Т-лімфоцитів (співвідношення CD4+/CD8+=1: 1). Молозиво за якісним і кількісним клітинним складом відрізняється від грудного молока. Так, до складу молозива входять 40-50% макрофагів, 40-50% - нейтрофілів і 5-10% лімфоцитів, а клітинний склад грудного молока - в основному формують макрофаги (біля 85%). У 1 мл молозива міститься 5 млн. лейкоцитів, а в 1 мл грудного молока - тільки 100 тис. лейкоцитів. Окрім імунокомпетентних клітин, грудне молоко містить імуноглобуліни, в основному - sIgA, інтерлейкіни, інтерферони, колонієстимулюючі фактори, цитотоксичні фактори (TNF), ферменти тощо. Для другого критичного періоду, який припадає на період 3-6 місяців, характерні лімфоцитоз з активацією CD8+-лімфоцитів, транзиторна гіпогамаглобулінемія (рівень материнських антитіл знижується, а власні імуноглобуліни синтезуються недостатньо), знижений рівень IFN, секреторного sIgA. Формування імунної відповіді відбувається за первинним типом через синтез малоспецифічним антитіл класу IgM без формування імунологічної пам’яті. Такий тип імунної відповіді формується після вакцинації проти правця, дифтерії, кашлюка (АКДП), кору та поліомієліту. Вторинна імунна відповідь зутворенням антитіл класу IgG та формуванням імунологічної пам’яті розвивається тільки після 2-3 ревакцинації (таблиця 2). Таблиця 2 Особливості імунної системи в другий критичний період (3-6 місяців)
Третій критичний період формування імунної системи (2-3 роки) характеризується тим, що на тлі первинної імунної відповіді підвищується чутливість В-лімфоцитів до цитокінів (в першу чергу до інтерлейкінів), активується система Т-хелперів. Супресорна скерованість імунологічних механізмів змінюється на хелперну. Нормалізується синтез більш специфічних антитіл класу IgG, однак синтез субкласів IgG2 і IgG4 затримується. Через знижену активність місцевого імунітету, який забезпечується sIgA, діти цього віку чутливі до бактерійних і вірусних інфекцій органів дихання та ЛОР-органів (таблиця 3).
Таблиця 3
|
