Т-залежна та Т-незалежна продукція антитіл

Т-залежна продукція антитіл базується на тому, що для дозрівання В-лімфоцитів і формування їх клону необхідні наступні умови:

· зв’язування антигену з В-клітинним антигенрозпізнаючим рецептором (ВКР);

· поглинання, процесінг антигену та подача (презентація) його у вигляді мікропептиду на поверхні клітини в поєднанні з молекулою HLA класу II;

· розпізнавання цього антигенного мікропептиду Т-клітинним антигенрозпізнаючим рецептором CD4⁺лімфоцита (Т-хелпера);

· продукція Т-хелпером ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-5, які впливають на В-лімфоцити;

· взаємодія з костимулюючими молекулами CD40L (Т-лімфоцитів) та CD40 (В-лімфоцитів);

· синтез В-лімфоцитами спочатку IgM, а згодом переключення синтезу цього імуноглобуліну за допомогою IgD на IgG і далі на IgA, а при необхідності на IgЕ;

· формування імунологічної пам’яті.

 

Т-незалежна продукція антитіл (незалежна від Т-лімфоцитів-хелперів)- це – швидкий спосіб збільшення концентрації природних антигенспецифічних антитіл класу IgM з наступними особливостями:

· у якості антигенпрезентуючої клітини виступає В-лімфоцит, який після процесінгу патогену трансформується в плазмобласт, а далі в плазмоцити без участі Т-хелперів;

· цей тип продукції антитіл можливий при одночасному зв’язуванні В-клітинних антигенрозпізнаючих рецепторів (ВКР) з великою кількістю одинакових антигенних детермінант (епітопів) збудника;

· при цьому синтезується тільки IgM;

· відсутнє формування імунологічної пам’яті.

 

У залежності від продукції різних класів антитіл розрізняють два варіанти імунної відповіді: первинна і вторинна.

Первинна імунна відповідь характеризується наступними особливостями:

· біосинтез антитіл починається не відразу після контакту з антигеном, а після латентного періоду тривалістю 3-5 днів;

· швидкість синтезу антитіл відносно невелика;

· титри синтезованих антитіл не досягають максимального значення;

· першими синтезуються антитіла класу IgM, а пізніше - IgG;

· найпізніше з’являються (незавжди) антитіла класів IgА та IgЕ

 

Вторинна імунна відповідь характеризується наступними особливостями:

· латентний період дуже короткий (в межах кількох годин);

· крива, яка характеризує швидкість накопичення антитіл, є більш крутішою, ніж при первинній імунній відповіді і має логарифмічний характер;

· титри антитіл досягають максимальних значень;

· відразу синтезуються більш специфічні антитіла класу IgG.

 

Однією з найважливіших біологічних функцій імуноглобулінів є їх зв’язування з антигеном з утворенням імунного комплексу (ІК). Утворення ІК – один із компонентів нормальної імунної відповіді, перманентно перебігаючий в організмі людини та cкерований на підтримку стабільності його внутрішнього середовища. Формування та біологічна активність ІК, в першу чергу, залежать від природи антитіл, особливостей антигену та співвідношення між ними. У першу чергу мають значення: 1) властивості антитіл (клас, афінність, валентність, здатність зв’язувати комплемент, швидкість синтезу антитіл); 2) властивості антигену (розмір, валентність, заряд, розчинність, просторове розміщення, щільність та структура епітопів); 3) присутність в імунному комплексі компонентів комплементу (C3, C4, C1q). Імунні комплекси транспортуються еритроцитами, фагоцитуються моноцитами та макрофагами, які депоновані в печінці, селезінці, нирках, легенях.

Гіперімунокомплексемія (високий рівень ІК в сироватці крові) формується при: 1) підвищеній швидкості утворення імунних комплексів 9наприклад, при автоімунній патології); 2) зниженій здатності імунної системи до їх елімінації; 3) дефіциті компонентів комплементу; 4) дефекті фагоцитозу. Помірний вміст імунних комплексів стимулює імунну відповідь, надмірна їх концентрація – пригнічує імунну відповідь, сприяє формуванню імунного запалення, підвищує проникливість судинної стінки, активує систему згортання крові, може спровокувати розвиток ДВЗ-синдрому; осліплює рецептори на ефекторних лімфоцитах, що сприяє розвитку пухлин.

При формуванні специфічної імунної відповіді необхідно розрізняти чотири стадії:

1 стадія – індукції, активації (аферентна), в якій приймають участь антигенпрезентуючі клітини, які після процесінгу здійснюють презентацію антигену Т-лімфоцитам;

2 стадія – імунорегуляторна та проліферативна, в реалізації якої приймають участь Т-хелпери 1 і 2 типів, Т-цитотоксичні лімфоцити; активуються диференціаційні й проліферативні процеси; у залежності від типу патогенну визначається домінуючий тип імунної відповіді (клітинний чи гуморальний);

3 стадія – ефекторна (продуктивна), для якої характерна диференціація імунокомпетентних клітин у ефекторні клітини (Т-лімфоцити, які діють на антиген цитотоксично і синтезують цитокіни) та синтез специфічних антитіл; визначається перебіг і закінчення інфекційного процесу; в цій стадії задіяні Т-хелпери 3-го типу та інші регуляторні клітини;

4 стадія – формування імунологічної пам’яті - утворюються Т- і В-лімфоцити пам’яті.