Норми субпопуляцій лімфоцитів в абсолютних числах

(Weimann E., 2004)

Вік	CD19+	CD3+	CD4+	CD8+	NK
1 тиждень-2 міс.	600-1900	2300-7000	1700-5300	400-1700	200-1400
2-9 місяців	600-3000	2300-6900	1400-5100	500-2200	100-1300
9-15 місяців	600-2700	1600-6700	1000-4600	400-2100	200-1200
	200-3100	900-8000	500-5500	300-2300	100-1400
5-10 років	200-1600	700-4200	300-2000	300-1800	90-900
10-16 років	200-600	800-3500	400-2100	200-1200	70-1200
Дорослі	100-500	700-2100	300-1400	200-900	90-600

 

Процеси становлення імунної системи можуть сповільнюватися під впливом багатьох факторів, які в ранньому віці зумовлюють “пізній імунологічний старт” або в будь-якому іншому віці призводять до розвитку імунодефіциту.

 

Причини “пізнього імунологічного старту”:

· вплив ксенобіотиків на імунну систему в період закладки та диференціації її органів та тканин;

· внутрішньоутробні інфекції, викликані різними інфекційними агентами, особливо лімфотропними ДНК-вірусами (цитомегаловірус, вірус простого герпесу людини 1 і 2 типів, вірус Епштейн-Барр, герпесвірусами людини 6 і 7 типів), вірусами краснухи та ВІЛ;

· повторні РНК-вірусні інфекції органів дихання та шлунково-кишкового каналу;

· успадковані конституційні порушення імунної системи;

· незначні (компенсовані) аномалії імунної системи;

· класичні природжені імунодефіцити;

· ятрогенні впливи на імунні систему дитини в критичні періоди її розвитку.

 

Імунний захист – це здатність організму боротися з інфекційними агентами або чужорідними антигенами. Розвиток інфекційних хвороб – це найбільш поширена причина відвідування дітьми-пацієнтами лікарів-педіатрів. Лікареві, який працює з дітьми, необхідно професійно проводити диференційну діагностику “схильності” до інфекцій, яка пов΄ язана з віковими особливостями розвитку імунної системи дитини з первинними та набутими імунодефіцитами. Визначення поняття “схильність до інфекцій” є досить проблематичним. Дитина в перші роки життя знаходиться під пильним наглядом родини та охороняється материнськими антитілами, які поступають в кров дитини через плаценту, молозиво, грудне молоко. У зв’язку з цим, частіше причинами формування хвороб у дітей є інфекції, які виникають через підвищену їх концентрацію в навколишньому средовищі, після виходу дитини з дому (з закритого екосередовища), наприклад, відвідування ясел, дитячого садочку чи школи.

Відомо, що інфекційний процес може сприяти алергізації дитячого організму та загостренню вже існуючих алергічних хвороб. Існує так звана “гігієнічна гіпотеза”, згідно до якої зниження мікробного навантаження на дитячий організм зменшує можливість переключення функціональної активності з Тh2-лімфоцитів на Тh1-лімфоцити, що сприяє розбалансованості імунної відповіді та розвитку алергічних реакцій. Наприклад, гельмінти, які транзиторно перебувають у кишківнику, сприяють формуванню адекватної імунної відповіді. У якості прикладу можна ткож навести “банальну” гостру респіраторну вірусну інфекцію (ГРВІ). При занадто швидкому призначенні противірусних препаратів у дітей відсутні шанси сформувати нормальну противірусну імунну відповідь. Тому, при відсутності супутніх хвороб у дітей з атопією лікування повинно бути тільки симптоматичним. Гарячка в цих випадках носить пристосувальний характер. Найчастіше в дітей-атопіків зустрічається інфекція, виклтикана Mycoplasma pneumoniae та Chlamidia pneumoniae. Якщо в цих випадках наявна грибкова інфекція, виникає особлива загроза щодо можливого розвитку специфічних варіантів хвороби (наприклад, алергічного аспергильозу). Плісеневі гриби і дріжджі можуть бути джерелом суперантигенів, що стає причиною довготиривалого запального процесу, зокрема на шкірі та формуванню автоімунної патології. Щодо паразитарних інфекцій та алергії, ми не можемо не визнати, що нашарування гельмінтозу (наприклад, токсокарозу) на тлі бронхіальної астми обтяжує її перебіг.

Діагностика інфекційної хвороби, а також дані анамнезу про численні інфекції протягом року не є підставою для висновку щодо наявності в організмі активного джерела інфекції та схильності дитини до інфекцій. У дітей з первиннми імунодефіцитами перша та єдина інфекційна хвороба може маніфестувати значно пізніше. Обов’язково необхідно визначити чи інфекційна хвороба має типовий характер перебігу, чи часто рецидивує, важкий чи легкий перебіг, чиє ризик розвиток ускладнень, визначити ефективність традиційного лікування. Так, наприклад, розвиток інфекційного процесу з багатовогнищевим характером ураження, правдоподібно буде вказувати на імунний дефект, а наявність тільки одного вогнищевого ураження - на місцеві порушення (наприклад, рецидивуюче запалення вуха може бути супутнім при збільшенні горлового мигдалика).