ЕКОЛОГІЧНА ІМУНОЛОГІЯ

 

Структурна і функціональна цілісність людського організму забезпечується інтегрованою регуляцією роботи різних його органів і систем, а також взаємозв’язком з довкіллям. Цей зв’язок носить складний і суперечливий характер, який проявляється відносним відокремленням організму від зовнішнього середовища і безперервним обміном речовин з ним. Згідно сучасного визначення зовнішнє середовище (довкілля) - це сукупність фізичних, хімічних, біологічних і соціальних факторів, які оточують людину і впливають на її життєдіяльність.

Незважаючи на те, що людина існує в умовах біоценозів, які сформувалися в результаті її трудової діяльності, вона не позбавлена впливу різних факторів довкілля. В умовах науково-технічної революції негативний вплив довкілля значно зростає через забруднення повітря, води, грунту викиди промислових підприємств, транспорту, пестициди, радіоактивні речовини та інші екзогенні впливи.

У сучасних умовах особливу актуальність набуває визначення впливу різних факторів довкілля на стан імунної системи людини. Ці питання є предметом вивчення екологічної імунології, основними завданнями якої є дослідження співвідношення індивідуального і популяційного імунітету, зміни генетичної конституції, природженого та адаптивного (специфічного) імунітету, внутрішнього і зовнішнього середовищ в різних умовах існування людських колективів, окремих груп людей та окремого індивідума.

Нещодавно доктор Волтер Рід (Інститут з питань світових ресурсів) на засіданні ООН сказав, що вплив людини на глобальні екосистеми досягнув такого масштабу, коли людина значною мірою перешкоджає нормальному перебігу природніх циклів.

Виділені наступні порушення, які стають загрозливими для всесвітнього здоров’я:

· забруднення повітря та атмосфери має прямий зв’язок з респіраторними хворобами, які стають причиною смерті майже 4 млн. дітей щороку;

· недостатня кількість чистої води, низькі санітарно-гігієнічні умови сприяють поширенню хвороб ШКК, які супроводжуються діареєю; ці хвороби забирають життя 3 млн. дітей щороку;

· згідно даних ВООЗ, щодня більше 30 тис. дітей у найбідніших країнах світу помирають від хвороб, які виникають внаслідок забруднення довкілля;

· у економічно-розвинених країнах світу через забруднення довкілля збільшилась захворюваність на алергічні хвороби (бронхіальну астму, алергічний риніт, атопічний дерматит, харчову алергію тощо);

· через активне розширення міжнародної торгівлі, подорожей сформувалися умови для появи більше, ніж 30 нових інфекційних хвороб; окрім цього, хвороби, які вдавалося контролювати в минулому, сьогодні «повернулися» в ще більшому масштабі.

Трагічність ситуації полягає в тому, що розвитку багатьох хвороб, які пов’язані із забрудненням довкілля, можна запобігти завдяки існуючим технологіям очищення води, повітря, грунту тощо, які, на жаль, не використовуються.

В Україні екологічне забруднення носить комплексних характер:

· несприятлива радіоекологічна ситуація (Київська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Черкаська, Волинська, Рівненська області - після аварії на Чорнобильській АЕС);

· багаторічне систематичне забруднення повітря, води, грунту відходами металургійної, коксохімічної, гірничовидобувної, хімічної, деревообробної, гумової промисловості (Східна Україна);

· забруднення в сільській місцевості грунту та поверхневої води пестицидами з наступною їх концентрацією в організмах сільськогосподарських тварин, рослин, які у вигляді харчових продуктів вживаються людьми (на всій території України).

 

Щороку в Україні викидається в атмосферу близько 13 млн. тонн шкідливих речовин, у ріки та в озера випускається - 4, 5 млрд.м³ забрудненої стічної води. За останні роки в стічній воді збільшилася концентрація свинцю в 11 разів, в 5, 2 рази - міді, в 4, 8 разів - нікелю, в 3, 7 разів - цинку. Особливо напружена екологічна ситуація склалася в Донбасі і Придніпровському промисловому регіоні, де в 95% населення виявлені значні імунологічні порушення, ступінь вираженості яких прирівнюється до імунологічних зрушень у ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Вчені підрахували, що мутагенний вплив хімічних речовин, які знаходяться в повітрі, за рівнем генетичної дії тотожний сумарному впливу зовнішнього опромінення протягом 15 років (міста Запоріжжя, Маріуполь, Лисичанськ, Алчевськ, Комунарськ).

На тлі забруднення довкілля перебіг хвороб, особливо інфекційних, має наступні особливості:

· підвищується частота опортуністичних інфекцій, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами;

· зростає тенденція до затяжних та хронічних інфекційних процесів з тривалою персистенцією збудника в організмі;

· підвищується кількість часто і тривало хворіючих дітей.

 

Імунна система є найбільш чутливою системою організму до змін довкілля, особливо до шкідливих його чинників. Вплив шкідливих факторів довкілля на регулюючі системи імунітету реалізується також через нервову, ендокринну, лімфоїдну та кровотворну системи.

У основі цих процесі лежать: порушення імунологічного гомеостазу; зниження показників природженої антиінфекційної резистентності; зростання числа хромосомних аберацій та мутацій генів, які відповідають за реалізацію імунної відповіді.

Патогенетичний вплив шкідливих факторів довкілля на імунокомпетентні клітини виявляється, в першу чергу, їх дією на оксидантні системи, які мають наступні особливості: 1) активізація перекисного окислення ліпідів; 2) депресія та виснаження антиоксидантної системи; 3) розвиток циркуляторної та тканинної гіпоксії.

На теперішній час вчені однозначно довели наявність ризику формування імунологічних та цитогенетичних порушень, які зумовлені впливом екологічно несприятливих факторів довкілля: радіонуклідів, відходів хімічної та металургійної промисловості; пестицидів, мінеральних та органічних добрив, які через ґрунтову воду потрапляють у харчові продукти, що вживають люди. Відомим є також асоціативний посилюючий вплив шкідливих факторів довкілля (наприклад, хімічні речовини посилюють дію іонізуючого випромінення). У таблиці 1 подана класифікація факторів довкілля, які впливають на імунну систему організму.

Таблиця 1