Кодування інформації в КІС

Класифікатором називається сукупність окремих номенклатур, що побудовані за певною системою кодування.

Позначення позиції класифікатора за допомогою умовного символу - це шифр (код). Системи кодування бувають літерні, цифрові та літерно-цифрові. На практиці найбільш поширеними є наступні системи кодування (рис. 1.21). (Найпоширеніші системи кодування).

Недоліком порядкового кодування є те, що при доповненні номенклатури новими позиціями шифри розміщуються з порушенням початкове встановленого класифікатора. Крім того, при вибутті окремих позицій порушується порядок розміщення шифрів.

Серійна система до останнього часу була однією з ^найпоширеніших, що пояснюється її економічністю (охоплює позиції номенклатури і має мінімальний розмір номерів) і легкістю побудови коду. До недоліків відноситься важкість запам'ятовування шифрів і складність шифровки номенклатур, які мають багато призначень, що обумовлено значним розширенням серій вільних номерів.

До переваг десяткової (позиційної) системи кодування належать логічність структури, чітке виділення кожної ознаки номенклатури, легкість запам'ятовування та зручність використання для групування за окремими ознаками, а до недоліків - довжина коду.

За шаховим кодуванням кожен шифр характеризує дві позиції: старшої та меншої ознаки. Для зручності використання такий код доцільно будувати у вигляді таблиці шахової форми (по горизонталі розміщені позиції однієї ознаки, по вертикалі - іншої).

За натуральної системи кодування будується класифікатор розмірів матеріалу, змінності, відстані тощо, оскільки код є наочним і легко запам'ятовується. Основним недоліком є важкість внесення змін.

Комбіновані коди є найбільш гнучкою системою шифрування, саме тому вони отримали досить значне розповсюдження: так будується, наприклад, класифікатор замовлень матеріальних цінностей за розгорнутою номенклатурою.

 

 

1.4.2. Послідовність створення інформаційних систем на підприємстві

 

Створення інформаційної системи на підприємстві складається з трьох основних етапів: 1) вивчення особливостей господарської діяльності підприємства; 2) проектування системи і узгодження проекту; 3) впровадження та удосконалення системи.

Порядок виконання етапів у ході розробки інформаційної системи і технологій, а також критерії переходу від етапу до етапу, наведено на рис. 1.22. (Етапи розробки інформаційних систем).

Найбільш поширеними є три моделі циклу розробки інформаційних систем:

1) каскадна модель - передбачає перехід на наступний етап після повного завершення робіт з попереднього етапу;

2) поетапна модель з проміжним контролем - модель розробки інформаційної системи з циклами зворотного зв'язку між етапами. Перевага такої моделі полягає в тому, що міжетапні коригування забезпечують меншу трудомісткість розробки порівняно із каскадною моделлю, однак тривалість кожного з етапів подовжується на весь період розробки;

3) спіральна модель - базується на початкових етапах життєвого циклу: аналіз вимог, проектування специфікацій, попереднє та детальне проектування. На цих етапах перевіряється та обґрунтовується можливість реалізації технічних рішень шляхом створення прототипів. Кожний виток спіралі відповідає поетапній моделі створення фрагменту або версії інформаційної системи. На ньому уточнюються цілі та характеристики проекту, визначається його якість, плануються роботи наступного витка спіралі. Таким чином, деталі проекту поглиблюються та послідовно конкретизуються і, в результаті, обирається обґрунтований варіант, який доводиться до реалізації.

Спіральна модель циклу розробки інформаційної системи є найбільш перспективною, до основних її переваг належать:

- накопичення та повторне використання проектних рішень, засобів проектування, моделей та прототипів інформаційної системи;

- орієнтація на розвиток та модифікацію системи проектування систем і технологій в процесі їх проектування;

- аналіз ризику та витрат у процесі проектування систем та технологій.

Технологія збору, обробки та передачі даних і схема побудови документообороту залежить від моделі управління бізнесом. Так, наприклад, перехід до управління в реальному режимі часу та модернізація алгоритму, прийняття оперативних рішень на основі аналізу динаміки основних показників фінансового стану підприємства (прибуток, ліквідність, оборотність активів тощо) призведуть до необхідності перебудови режимів і форм роботи практично всіх рівнів управління (див. рис. 1.23). (Можливі варіанти виконання робіт щодо впровадження нових управлінських технологій).

Підготовка підприємства до комп'ютеризації починається з видання наказу про зміни в його структурі, документообігу, розподілі обов'язків між працівниками, переходу на нову технологію обробки економічної інформації. Такий наказ видається в довільній формі, але в ньому обов'язково зазначаються строки переходу до нової технології та особи, які відповідають за впровадження та експлуатацію інформаційної системи.

Також до основної документації зі створення системи обробки даних відносяться:

- договір па розробку;

- техніко-економічне обґрунтування або технічне завдання;

- заходи з підготовки об'єкта до впровадження.