Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Групи крові




Еритроцитам, як і ядерним клітинам, притаманна анти­генна специфічність, за якою визначають групу крові. У клініч­ній практиці найбільше значення мають антигени системи АБО. Якщо змішати на склі кров, яку взяли від двох людей, то у більшості випадків спостерігається склеювання (аглютина­ція) еритроцитів, після цього настає їхній гемоліз. Аглюти­нація відбувається внаслідок реакції антиген — антитіло. За назвою реакції антигени мають назву аглютиногенів і по­значаються А і В, а антитіла — аглютинінів (α, β). У природ­них умовах у крові людини не можуть одночасно міститись од­нойменні антиген та антитіло, наприклад В і β або А і α. Це мо­же призвести до аглютинації еритроцитів. Але за відсутності аглютиногену А або В в еритроциті у сироватці крові обов'яз­ково є аглютинін до нього.

За співвідношенням цих факторів кров усіх людей може бути розділена на 4 групи:

I група (у плазмі містяться α- іβ-аглютиніни, в еритроци­тах аглютиногенів немає).

II група(в еритроцитах міститься аглютиноген А, а в плаз­мі — аглютинін β).

III група (в еритроцитах міститься аглютиноген В, у плаз­мі — аглютинін α).

IV група(в еритроцитах — аглютиногени А і В, у плазмі аглютинінів немає).

Визначення групи крові можна здійснювати за допомогою стандартних сироваток або цоліклонів, що мають високий титр антитіл до досліджуваних антигенів еритроцитів. Стандартна сироватка — це очищена плазма крові донорів різ­них груп, що не містить фібриногену та має високу концент­рацію антитіл до одного або кількох антигенів однієї групової системи.

Цоліклони анти-А і анти-В являють собою порошок, що містить аглютиніни, які діють проти групових антигенів А і В.

У цоліклонах містяться антитіла тільки однієї специфічності. Це означає, що вони вступають у реакцію лише з одним антигеном, тобто не зумовлюють неспецифічної поліаглютина­ції, що є перевагою порівняно зі стандартними сироватками

У клініці частіше визначають групи крові за допомогою цоліклонів анти-А та анти-В, а також стандартних еритроци­тів II (А) та III (В).

Під час переливання крові на сучасному етапі рекоменду­ють використовувати лише одногрупну кров і тільки в край­ньому разі можна скористатися І(0) групою.

Але визначення групи крові за системою АВ0 недостатньо, необхідно визначати ще й резус-належність. У більшості (до 85%) людей в еритроцитах є антиген, який отримав назву резус-фактор (така назва була дана тому, що вперше він був ви­явлений в одного з видів мавп — макак резус). У 15% людей немає вищезгаданого антигену, тому їхня кров називається ре­зус-негативною (Rh-), а кров людей, які мають резус-фактор,— резус-позитивною (Rh+). Резус-фактор хоча й знаходиться в еритроцитах, але він не зв'язаний з аглютиногенами А і В, і, на відміну від аглютиногенів А і В, до нього в сироватці немає антитіл. Вони з'являються після надходження резус-фактора у русло крові людей з резус-негативною кров'ю. Резус-фактор має значення під час переливання крові та при вагітності, а са­ме: якщо в кровоносне русло резус-негативного реципієнта по­вторно ввести кров резус-позитивного донора, то відбувається гемоліз еритроцитів, тобто в крові реципієнта утворюються антирезус-антитіла, які спричинюють руйнування еритроци­тів. Гемоліз еритроцитів є причиною розвитку гемотрансфузій­ного шоку, визначальним фактором якого є порушення функ­ції нирок.

Особливе значення мають ті випадки, коли резус-позитив­ний плід розвивається у резус-негативної жінки, при цьому резус-фактор дифундує через плаценту в кровоносне русло ма­тері, що призводить до утворення в її організмі антирезус-ан­титіл. Останні, потрапляючи в кров плода, зумовлюють змі­ни його еритроцитів, внаслідок чого спостерігаються відпо­відні ускладнення (розвиток гемолітичної хвороби, викидні, ви­падки мертвонародженості тощо). Ці ускладнення, як прави­ло, розвиваються не при першій вагітності, а при повторних вагітностях. Так, уже після першої вагітності імунізується 10% жінок.

Перед переливанням крові необхідно визначити групу кро­віта резус-належність крові донора та реципієнта, поставити пробу на індивідуальну та біологічну сумісність крові.

 







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 632. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.001 сек.) русская версия | украинская версия