ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ. Кров(sanguis) — різновид сполучних тканин
Кров (sanguis) — різновид сполучних тканин. Вона становить 1/13, або 5—9%, маси тіла людини, що в дорослої людини масою 70 кг дорівнює приблизно 5, 0—5, 5 л. Об'єм циркулюючої крові (ОЦК) у судинному руслі є однією з констант організму, проте цей об'єм не є постійною величиною, він залежить від віку, статі, функціонального стану органів конкретної людини. Так, наприклад, у новонароджених ОЦК — понад 10% маси тіла; у жінок у судинному руслі циркулює трохи менше крові, ніж у чоловіків; у людей, які ведуть малорухомий спосіб життя, ОЦК нижчий від середнього рівня, у спортсменів він може становити понад 10% маси тіла. Кров складається з рідкої частини — плазми, яка становить 55—60% її об'єму, і формених елементів, об'єм яких становить 40—45%. Функції крові різноманітні, але всі вони пов'язані з циркуляцією її кровоносними судинами. Завдяки цьому кров виконує загальну транспортну функцію: • дихальна забезпечується шляхом переносу кисню і вуглекислого газу; • трофічна полягає у перенесенні поживних речовин; • екскреторна пов'язана з транспортом продуктів метаболізму до органів виділення; • гуморальна забезпечується шляхом транспорту гормонів та інших біологічно активних речовин; • терморегуляторна: кров переносить тепло від енергоємких органів та зігріває органи, що втрачають його; • забезпечення водно-електролітного обміну: в артеріальній частині більшості капілярів рідина й електроліти надходять у тканини, у венозній — вони повертаються в кров; • гомеостатична полягає у підтриманні сталості внутрішнього середовища організму; • захисна визначається забезпеченням гуморального і клітинного імунітету. Оскільки кров бере участь у здійсненні різноманітних функцій, діяльність органів впливає на її склад, за яким можна судити про стан цих органів. Фізико-хімічні властивості крові В'язкість крові зумовлена наявністю білків і формених елементів крові, порівняно з водою більша в 5 разів, а з в'язкістю плазми — у 1, 7—2, 2 разу. Вона підвищується при згущенні крові, наприклад, при проносах, посиленому потовиділенні, збільшенні кількості еритроцитів. Густина крові дещо більша, ніж води, за рахунок розчинених речовин і становить 1, 050— 1, 060 г/см3. Реакція крові (рН) зумовлена співвідношенням вмісту в ній водневих (Н+) та гідроксильних (ОН-) іонів. Реакція крові має важливе значення, оскільки нормальна діяльність клітин може здійснюватися тільки при певній реакції. За нормальних умов життєдіяльності навіть у разі досить великих кількостей основ і кислот, які надходять у кров, її реакція суттєво не змінюється. Сталість реакції підтримується на відносно постійному рівні завдяки буферним властивостям крові, діяльності нирок, потових залоз і легенів. Буферні властивості крові забезпечуються наявністю в ній так званих буферних систем. Вони перешкоджають зсуву реакції крові у разі надходження в кров кислот та основ і тим самим підтримують реакцію крові на одному рівні (рН артеріальної крові становить 7, 4, венозної — 7, 36). До буферних систем крові належать: • бікарбонатна (вугільна кислота і натрію бікарбонат); • буферна система гемоглобіну — на її частку припадає понад половину буферної ємкості крові (буферні властивості гемоглобіну зумовлені співвідношенням відновленого гемоглобіну і його калієвої солі); • фосфатна, яка утворена неорганічними фосфатами крові (NaH2PO4 — Na2HPO4); • буферна система білків плазми крові (у кислому середовищі реагують як основи, зв'язуючи кислоти, в основному — навпаки, реагують як кислоти, зв'язуючи основи). Буферний ефект зумовлений зв'язуванням і нейтралізацією іонів, які надходять у кров, відповідною сполукою буфера. Незважаючи на буферні властивості крові, зсуви її реакції можуть спостерігатися при деяких фізіологічних (наприклад, у разі посиленої фізичної роботи) і особливо при патологічних станах. Зсув реакції крові в кислий бік має назву ацидоз, а в основний — алкалоз. Максимально можливі межі коливання рН — від 7, 0 до 7, 8, але ці коливання не повинні бути тривалими, бо порушення рН може призвести до загибелі організму.
|