Спостерігаються найчастіше два основні дефекти заломлю вання світлових променів — міопія (короткозорість) і гіпер метропія (далекозорість). Для одержання чіткого зображення головний фокус ока повинен бути на сітківці. Але якщо око у поздовжньому напрямку довше чи коротше, то, незважаючи на нормальний ступінь заломлювальної сили оптичного апарату, паралельні головній оптичній осі промені сходитимуться не точно на сітківці. При міопії такі промені сходяться перед сітківкою, а при гіперметропії — за нею. Звичайно корекція повинна проявлятися у зміні заломлювальної сили ока. Міопія коригується розсіюваними лінзами, а гіперметропія — збиральними. Корекція може бути виконана шляхом зміни кривини рогівки, наприклад, за допомогою відповідної операції або дії лазерного випромінювання. Рефракція ока може відрізнятись у різних меридіанах. Цей стан називається астигматизмом. Він спричинений неможливістю концентрування всіх променів в одну точку, в один фокус, унаслідок неоднакового заломлення променів у різних напрямках.
Зіничний рефлекс полягає у зміні діаметра зіниць. Розрізняють пряму реакцію на світло (звуження на боці освітлення) та співдружну (звуження на протилежному боці). Зіниці звужуються під час розглядання близько (10—15 см) розташованих предметів (реакція на конвергенцію), розширюються при погляді вдалечінь. Зіниці розширюються внаслідок дії больових подразників, при стресі, люті, при переляку, посиленні уваги, при асфіксії, при дії деяких лікарських препаратів, наприклад, атропіну сульфату. Існує ряд фармакологічних речовин, які спричинюють звуження зіниці — ацетилхолін, пілокарпіну гідрохлорид.
Сприймання й оброблення світлових сигналів
Пройшовши через оптичну систему ока, світло потрапляє на сітківку, де сприймається рецепторними клітинами. Кожен із рецепторів складається із світлочутливого зовнішнього сегмента, що містить зорові пігменти, і внутрішнього, який включає ядро, мітохондрії та інші субклітинні структури. У паличках міститься пігмент родопсин, або зоровий пурпур, у колбочках — йодопсин, хлоролаб і еритролаб. За структурою зорові пігменти дуже близькі один до одного, але мають різну чутливість до дії хвиль певної довжини, так наприклад, родопсин найкраще поглинає світлові промені з короткою довжиною хвилі, тобто синьо-зеленої частини спектра, а йодопсин — з довгою довжиною хвилі, тобто жовтої частини спектра. Унаслідок ДІЇ світла у фоторецепторах відбувається взаємодія квантів світла з відповідними пігментами — фотохімічні процеси (розпад родопсину та йодопсину, причому розпад родопсину відбувається значно швидше, ніж йодопсину, тому чутливість паличок до світла приблизно в 1000 раз більша, ніж колбочок. у темряві відбувається регенерація зорового пурпура, тобто ресинтез родопсину. У разі недостатньої кількості в організмі вітаміну А порушується синтез родопсину, розвивається так звана куряча сліпота — порушення гостроти зору при поганому освітленні. Внаслідок фотохімічних змін у сітківці виникають електричні процеси, які є початковим моментом зорового сприйняття.
