Нюхова сенсорна система

Рецептори нюхової сенсорної системи знаходяться в нюхо­вій ділянці серед клітин слизової оболонки порожнини носа

Рецепторні, або нейросенсорні, нюхові клітини розташо­вуються серед опірних клітин і мають два відростки: короткий (периферійний) — дендрит і довгий (центральний) — аксон.

Дистальна частина периферійного відростка нюхових клі­тин закінчується характерним стовщенням — нюховою була­вою, що на своїй сферичній вершині несе 10—12 загострених рухових нюхових війок, занурених у рідину, що виробляється нюховими залозами. Завдяки нюховим війкам площа рецепто­ра, яка контактує з молекулами пахучих речовин, збільшується в десятки разів. Периферійні відростки нюхових клітин мо­жуть скорочуватися під дією пахучих речовин, при цьому під­вищується надійність захоплювання молекул пахучих речовин і контакту з ними.

Центральний відросток нюхових клітин — довгий, утворює нюхові нерви, які через отвори решітчастої пластинки одно-іменної кістки проходять у порожнину черепа, де підходять до нюхової цибулини, утворюючи синапси з її нейронами. Відрост­ки нейронів нюхової цибулини утворюють нюховий тракт, який складається зі спрямованих у різні відділи переднього мозку пучків.

Смаковий аналізатор

До складу смакового аналізатора входять рецептори, що сприймають смакові подразнення, нервові волокна, які пере­дають інформацію від цих рецепторів у ЦНС, а саме в кору, де відбувається аналіз інформації.

Периферійний відділ смакового аналізатора представле­ний смаковими рецепторами, які містяться в слизовій оболон­ці язика, надгортанника і задній стінці глотки і мають назву смакові цибулини. У людини нараховується до 2000 смакових цибулин, більша частина з них міститься у смакових сосочках язика (грибоподібних, жолобуватих, листоподібних). Смакова цибулина має еліпсоподібну форму і складається зі щільно прилеглих одна до одної 40—60 веретеноподібних смакових та опорних клітин. На апікальній поверхні рецепторних клітин містяться мікроворсинки, де адсорбуються смакові речовини. Вершина цибулини сполучається з поверхнею язика за допо­могою отвору — смакової пори, яка веде в невелике заглиблен­ня, утворене апікальними поверхнями смакових сенсорних клітин, — смакову ямку. Основними смаковими відчуттями є солодке, гірке, солоне та кисле. Інші смакові відчуття, яких багато, є комбінацією цих чотирьох основних. Гірке сприйма­ється переважно рецепторами кореня язика, солодке — його кінчиком, кисле та солоне — бічними поверхнями. Інтерорецептивний (вісцеральний) аналізатор

Периферійним відділом цього аналізатора є численні реце­птори, які містяться у внутрішніх органах, серозних і слизо­вих оболонках, стінках кровоносних і лімфатичних судин і мають назву інтеро- або вісцерорецепторів, які сприймають хімічні, механічні, температурні подразнення, коливання гід­равлічного та осмотичного тиску, зміну об'єму речовин, біль.

Провідний відділ вісцерального аналізатора представле­ний в основному блукаючими, черевними, підчеревними і та­зовими нервами та провідними шляхами спинного мозку, сто­вбурової частини головного мозку. Центральним відділом вісцерального аналізатора є кора ве­ликого мозку. У нормальних фізіологічних умовах ми звичай­но не відчуваємо стан своїх внутрішніх органів, тобто інтерорецептивні сигнали не доходять до рівня свідомості — ці від­чуття виникають у разі посилення вісцеральної аферентації (наприклад, при заповненні сечового міхура сечею), а також при патології внутрішніх органів (запаленні червоподібного відростка, виразковій хворобі тощо).

Таким чином, основна функціональна роль інтерорецепто­рів полягає у забезпеченні надходження до центральної нерво­вої системи інформації про зміни внутрішнього стану організ­му, а також у встановленні ланцюга зворотного зв'язку, який передає інформацію про перебіг регуляторних процесів.