Визначення прав акціонерів

Інвестори, які вкладають кошти у товариство та, відповідно, набувають статусу акціонерів, мають певні права. Акція дає акціонеру право на отримання частки прибутку товариства, одержання інформації про товариство, право на участь в управлінні товариством, головним чином через участь у загальних зборах акціонерів та голосування на них, а також інші права, передбачені чинним законодавством та статутом товариства. Зручним для акціонера є те, що його відповідальність за зобов’язаннями товариства обмежується розміром його внеску.

Основні права акціонерів включають, не обмежуючись ними, такі:

1. Право акціонера на вільне розпорядження належними йому акціями.Не допускається встановлення у статуті чи внутрішніх положеннях товариства ніяких обмежень щодо розпорядження акціонером належними акціями, за винятком обмежень, встановлених законодавством.

2. Право на отримання частки прибутку товариства у формі дивідендів. Обмеженість норм чинного законодавства щодо виплати дивідендів вимагає від товариства якомога повніше врегулювати ці питання в статуті. З метою забезпечення рівного ставлення до всіх акціонерів та гарантування їх прав у статуті має передбачатися граничний строк виплати дивідендів (наприклад, не пізніше кінця року, наступного за тим, дивіденди за який виплачуються), а також форма виплати дивідендів (грошима або акціями товариства).

Акціонерне товариство може мати й затверджену дивідендну політику, з якою потенційні інвестори можуть ознайомитися перед прийняттям інвестиційних рішень. Така дивідендна політика визначатиме не тільки частку прибутку, яку підприємство в майбутньому планує спрямовувати на виплату дивідендів, але й обставини, які братимуться до уваги при визначенні певного розміру дивідендів, наприклад, особливості розвитку бізнесу в минулому періоді, потреби в реінвестуванні частини прибутку, наявність випущених товариством привілейованих акцій тощо. Але в будь-якому разі остаточне рішення про виплату або невиплату дивідендів, навіть за наявності прибутку, прийматиметься загальними зборами акціонерів.

3. Право акціонера на участь в управлінні товариством. Це право реалізується головним чином через участь у загальних зборах акціонерів та голосування на них, а також через право акціонера бути обраним до складу органів товариства.

Проте на практиці товариство не може управлятися ефективно лише на підставі рішень, прийнятих загальними зборами акціонерів. З огляду на динамічні та мінливі ринкові умови товариство повинно мати можливість оперативно приймати рішення. Тому, крім прийняття рішень з питань поточної діяльності доцільно передати спостережній раді або правлінню товариства й повноваження щодо прийняття деяких стратегічних рішень. Така передача повноважень здійснюється за рішенням загальних зборів, яке повинно містити також термін, на який певні повноваження передаються раді чи правлінню, або підстави припинення здійснення радою чи правлінням повноважень, що були передані. У той же час, якщо передача повноважень загальних зборів передбачається на строк, більший ніж строк до проведення наступних загальних зборів, то це свідчить про зміну компетенції органів товариства й вимагає відображення цих змін через відповідні положення статуту.

Передача повноважень від загальних зборів іншим органам товариства ніяким чином не означає, що акціонери втрачають контроль над управлінням товариством. Акціонери у будь-якому разі мають вплив на належне виконання спостережною радою та правлінням функцій управління товариством, оскільки склад спостережної ради та, як правило, правління, формується на загальних зборах акціонерів. Що стосується правління, то загальні збори акціонерів можуть передати спостережній раді повноваження щодо обрання та відкликання його членів. Таким чином, забезпечуватиметься оперативність та своєчасність (без скликання загальних зборів) прийняття рішень про зміну складу виконавчого органу у разі неналежного виконання його членами своїх обов’язків.

4. Право акціонера на своєчасне та регулярне отримання необхідної інформації про товариство ( Див. наступне питання).

5. Право акціонера вимагати проведення аудиторської перевірки.Таке право доцільно надати акціонеру або акціонерам, які у сукупності є власниками більше 10 відсотків акцій з правом голосу, та зафіксувати це в статуті. Статутом товариства доцільно віднести прийняття рішення про проведення в будь-який час аудиторської перевірки й до компетенції загальних зборів акціонерів.

6. Акціонерне товариство повинно забезпечувати рівне ставлення до акціонерів. Товариство повинно забезпечувати рівне ставлення до всіх акціонерів-власників простих акцій та всіх акціонерів-власників певної категорії привілейованих акцій.

Окремо слід зазначити, що на рівень корпоративного управління кожного підприємства та на оцінку його інвестиційної привабливості впливає й те, як забезпечується захист інтересів меншості акціонерів, та чи забезпечується він взагалі. Для забезпечення захисту прав акціонерів меншості доцільно встановити у статуті товариства вимогу про обов’язковий викуп товариством акцій в акціонерів, які не голосували “за” під час прийняття загальними зборами певних рішень, або принаймні у тих акціонерів, які голосували “проти”. До таких рішень доцільно віднести рішення про реструктуризацію товариства (із визначенням конкретних форм реструктуризації), про внесення змін до статуту, якими звужується обсяг прав акціонерів (наприклад, позбавлення акціонерів-власників привілейованих акцій права брати участь у голосуванні на загальних зборах), та про укладення угоди або кількох взаємопов'язаних угод щодо відчуження майна (необоротних активів) товариства, якщо на момент укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів перевищує визначену суму або визначену частку активів акціонерного товариства.

Звичайно, що такий обов’язковий викуп здійснюється товариством лише на вимогу акціонера. Під час прийняття загальними зборами рішення, яке є підставою для вимоги акціонером щодо викупу належних йому акцій, акціонери повинні бути повідомлені про таке право. На цих же загальних зборах слід прийняти рішення про ціну, за якою здійснюватиметься такий обов’язковий викуп, та про порядок викупу із зазначенням строку, якщо статутом акціонерного товариства питання обов’язкового викупу не врегульовані.

Реалізація принципу захисту прав меншості акціонерів також звільнить товариство від конфліктних ситуацій на майбутнє, оскільки акціонери, які голосували “проти” стратегічних рішень, і в подальшому не сприятимуть їх виконанню.