Види цінних паперів та специфіка їх визначення в Україні

Цінні папери можна визначити як грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Відповідно до вітчизняного законодавства, цінні папери розподіляють на такі групи: пайові, боргові, похідні. У рамках вказаних груп згідно з чинним законодавством в Україні можуть випускати наступні види цінних паперів:

· акції;

· облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

· облігації місцевих позик;

· облігації підприємств;

· казначейські зобов'язання республіки;

· ощадні сертифікати;

· інвестиційні сертифікати;

· векселі;

· приватизаційні папери;

· заставні;

· іпотечні цінні папери.

Крім того що приватизаційні цінні папери вже майже втратили свій економічний зміст, в Україні існує протиріччя між Цивільним Кодексом та ЗУ „Про цінні папери і фондову біржу” від 1991 р., в якому не визначений жоден з видів похідних цінних паперів, хоча у Цивільному кодексі така група виділяється окремо. Отже, форварди, ф’ючерсні, опціонні контракти, свопи та варанти в Україні опинились у зоні юридичної невизначеності.

У світовій практиці похідні цінні папери називають деривативами або строковими цінними паперами та відносять до окремого класу цінних паперів, що має спільні ознаки.

Деривативи обертаються на строковому ринку, який має обмежені функції координування та прогнозування цін.

Окремо потрібно відмітити існування такого виду цінних паперів, як депозитарні розписки. Фактично депозитарні розписки є свідоцтвом про депонування окремих цінних паперів у банку депозитарію, чи у зберігача.

У матеріальній формі, як зазначено у ЗУ „Про цінні папери і фондову біржу”, цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним надписом, який засвідчує перехід прав на цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Отже, форма цінних паперів на пред’явника є застарілою і для сучасного ринку незручною. З іншого боку, іменні папери є досить складними в обороті.

Якщо цінні папери не знерухомлені, їх випуск має багато обмежень щодо якості друку та ступенів захисту, які викладені в положеннях ДКЦПФР.