Предмет економічної теорії

Термін «економіка» складається з двох грецьких слів – «ойкос» – домашнє господарство, і «номос» – закон. Будь-яка наука, у тому числі і економіка, має свій особливий предмет дослідження.

Економічна теорія – це базова суспільна наука, що вивчає виробничі відносини, тобто відносини і зв'язки між людьми, що об'єктивно складаються у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ і послуг, духовних і соціальних цінностей з метою задоволення безмежно зростаючих потреб при обмежених ресурсах у межах певних економічних систем. Кожна з цих систем розвивається за своїми власними економічними законами, які вивчаються у взаємозв'язку з продуктивними силами суспільства, його соціальними відносинами і надбудовними явищами.

Економічні закони виражають внутрішню сутність процесів, їх необхідні зв'язки і залежності, носять тривалий і стійкий характер. Вони пізнаються людською свідомістю і формуються як категорії, закони і принципи науки, що одержала назву «економічна теорія». Наукове пізнання економічних процесів та їх закономірностей важливе для всіх класів, соціальних груп, націй і народів як необхідний елемент єдиної людської цивілізації, що базується на прогресуючому усуспільненні та інтернаціоналізації продуктивних сил і глобалізації світових господарських зв'язків і відносин. Ядром останніх служать суперечливі економічні інтереси індивідів і їх соціальних утворень, народів і націй, держав та їх об'єднань.

Загальна економічна теорія є методологічною основою всього комплексу галузевих і функціональних економічних наук і дисциплін, вона є методом, інтелектуальним інструментом, засобом економічного мислення, що дозволяє здійснювати вибір оптимально ефективних управлінських і господарських рішень на різних рівнях.

Економічна теорія складається з чотирьох розділів. У першому, крім предмета і методу науки, вивчаються найбільш загальні категорії та поняття, наприклад, власність, товарне виробництво та обмін, товар і гроші, ринок і його інфраструктура. Другий розділ присвячений мікроекономіці, де досліджується весь комплекс поведінки окремих економічних суб'єктів, фірм і галузей. У третьому розділі вивчаються проблеми макроекономіки, що охоплює аналіз таких величин, як національний обсяг виробництва, рівень зайнятості, обсяг доходів і витрат, рівень цін, коливання і рівновага, державне регулювання в масштабі суспільства в цілому. Нарешті, четвертий розділ присвячується проблемам мегаекономіки, світового господарства, закономірностям і тенденціям його розвитку, процесам глобалізації і економічним аспектам глобальних проблем.