Лабораторна робота №4. Мета роботи – дослідження впливу висоти шару обваленої руди на рівень її втрат на лежачому боці покладу при системах розробки з підповерховим (поверховим)
ВИЗНАЧЕННЯ ВТРАТ РУДИ НА ЛЕЖАЧОМУ БОЦІ ПОКЛАДУ ПРИ СИСТЕМАХ РОЗРОБКИ З ПІДПОВЕРХОВИМ ОБВАЛЕННЯМ
Мета роботи – дослідження впливу висоти шару обваленої руди на рівень її втрат на лежачому боці покладу при системах розробки з підповерховим (поверховим) обваленням. 1. Теоретичні положення При розробці рудних покладів з кутами падіння 50-70 градусів системами підповерхового (поверхового) обвалення на лежачому боці покладу залишаються за межами зони впливу випускних отворів горизонтального днища гребені втраченої руди. Рівень втрат руди залежить при цьому від кута падіння покладу a, висоти шару руди Н, потужності рудного тіла М, сипучих властивостей руди. Втрати руди на лежачому боці являються функцією безрозмірної величини а, яка враховує перелічені вище фактори: а=Н /(М n tg 2 a), (4.1) де Н – висота шару випускаємої руди; М – потужність рудного покладу, п – кількість рядів воронок у лежачому боці, a – кут падіння покладу. Загальний вигляд залежності втрат руди від величини а наведений на рис. 4.1. Залежно від відношення Н/М і кута падіння a, масовий випуск руди із обвалених блоків здійснюють із випускних отворів горизонтального, похилого або комбінованого днища.
Рис.4.1. Залежність втрат руди на лежачому боці родовища від безрозмірної величини а Відносні втрати руди на лежачому боці можна визначити за формулою Плб =100 Квлб× Sдб / Sбл, (4.2) де Sбл = НМ – площа вертикального перетину блоку, Sдб – сумарна площа гребенів втраченої на лежачому боці руди; Квлб – коефіцієнт втрат руди на лежачому боці. Вертикальний перетин моделі співпадає з вертикальними осями випускних отворів, тому на моделі спостерігається мінімальна величина площі гребенів втраченої руди. Між осями випускних отворів ця площа може бути в 2 рази більшою. Тому середнє значення коефіцієнта Квлб слід приймати на рівні 1, 25-1, 30.
|
