ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Патологічна фізіологія / За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця. – К.: Вища школа, 1995. – 615 с.
2. Атаман О.В. Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях: Навч. посібник. – Вінниця: Нова Книга, 2007. – 512 с.

Додаткова:

1. Боднар Я.Я., Файфура В.В. Патологічна анатомія і патологічна фізіологія людини: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 494 с.
2. Патофизиология // Под ред. В.Ю. Шанина – СПб: ЭЛБИ-СПб, 2005. – 639 с.

 

Тема 2. ЗАПАЛЕННя

І. Актуальність теми

Запалення – це типовий патологічний процес, який виникає в результаті ушкодження тканини і проявляється трьома взаємопов’язаними реакціями: альтерацією, порушенням мікроциркуляції з ексудацією та еміграцією і проліферацією. Ця універсальна судинно-мезенхімна реакція сформувалася в процесі філогенезу і має захисно-пристосувальне значення. Вона спрямована на усунення або знешкодження флогогенного (запального) фактора і віднов­ле­ння пошкодженої тканини.

Запальний процес є провідною патогенетичною ланкою багатьох захворювань, а його локалізація в тому чи іншому органі іноді визначає специфіку хвороби і її нозологічну форму. Тому оцінка клініцистом кожного конкретного випадку запального процесу та обрання ним лікувальної тактики повинна ґрунтуватися на аналізі багатьох факторів: причини виникнення запального процесу, його локалізації, інтенсивності, стану організму на даний час і т.д.

ІІ. Конкретні цілі

1. Знати етіологію та механізми І і ІІ стадій запальних реакцій, в тому числі судинних реакцій. Знати патогенез основних порушень обміну речовин в тканинах при запаленні.
2. Вміти відтворювати в експерименті дослід Конгейма та правильно оцінювати судинні зміни при цьому. Вміти відтворювати методику визначення ферментативної активності гнійного ексудату і оцінювати його склад і властивості.
3. Вміти оцінювати результат взаємодії процесів пошкодження і захисно-компенсаторних механізмів зі сторони організму з метою визначення ступеня фармакологічної корекції.
4. Знати походження кардинальних ознак запалення.
5. Вміти визначати принципи фармакокорекції стадій запального процесу.

ІІІ. Базові знання, вміння, навички необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навички
Нормальна фізіологія. Анатомія	Особливості периферійного кровообігу. Будова судин мікроциркуляторного русла

ІV. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття

1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Запалення	типовий патологічний процес, що виникає в результаті дії шкідливих факторів на організм, проявляється комплексом структурно-функ­ціональних та судинно-тканинних змін у виг­ляді альтерації, розладів кровообігу (ексудації рідини з еміграцією лейкоцитів) та пролі­фе­рації
Флогогени	фактори, що спричинюють розвиток запалення
Первинна альтерація	ушкодження тканини, яке виникає внаслідок безпосередньої дії флогогенних агентів
Вторинна альтерація	ушкодження тканини, що виникає в результаті дії факторів, які утворилися внаслідок первинної альтерації
Медіатори запалення	біологічно активні сполуки, які утворюються в осе­редку запалення і визначають його патогенез
Цитокіни	група біологічно активних речовин, що регу­лю­ють взаємодію між різними типами клітин
Інтерлейкіни	сполуки, що регулюють взаємодію між різними видами лейкоцитів
Еміграція	вихід лейкоцитів з просвіту судин в оточуючу тканину
Маргінація	крайове стояння лейкоцитів
Хемотаксис	активний рух лейкоцитів до хімічних подразників
Фагоцитоз	поглинання і перетравлення лейкоцитами сторонніх частинок
Пожежа обміну	різко посилений обмін в осередку запалення
Білки гострої фази	білки, концентрація яких у плазмі крові при гос­т­ро­му запальному процесі збільшується понад 50%
Гіперонкія	збільшення онкотичного тиску
Гіперосмія	збільшення осмотичного тиску
Ексудат	рідина, що потрапляє при запаленні з судин в тка­нину разом з продуктами альтерації
Ексудація	вихід рідкої частини крові через судинну стінку в запальну тканину
Проліферація	посилене розмноження клітин
Клітини-резиденти	життєдайні клітини, що залишилися після знеш­кодження запального фактора
Клітини-емігранти	клітини, що мігрували із сусідніх зон після зне­шкодження запального фактора
Кейлони	інгібітори проліферації

2. Теоретичні питання до заняття:

1. Запалення: визначення, етіологія.
2. Принципи класифікації запалення.
3. Патогенез альтерації.
4. Медіатори запалення: визначення, класифікація.
5. Гуморальні медіатори запалення: джерело і механізм дії.
6. Клітинні медіатори запалення: джерело і механізм дії.
7. Механізми розвитку фізико-хімічних змін в осередку запалення. Суть фізико-хімічної теорії Шаде.
8. Ексудація: визначення, причини.
9. Ексудат, види ексудатів. Відмінності серозного ексудату від транссудату.
10. Порушення місцевого кровообігу в осередку запалення.
11. Механізм переходу артеріальної гіперемії у венозну при запаленні.
12. Механізм еміграції лейкоцитів
13. Фагоцитоз: визначення, стадії, механізм.
14. Кардинальні ознаки запалення (припухлість, жар, почервоніння, біль, порушення функції), механізм розвитку.
15. Механізми проліферації. Завершення запалення.
16. Загальні реакції організму на запалення. Механізм їх розвитку.
17. Види запалення залежно від реактивності організму. Характеристика.

3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

Дослід 1. Вивчити судинну реакцію при запаленні брижі кишки жаби (дослід Конгейма)

Завдання	Вказівки до завдання
Знерухомити і за­фі­к­сувати жабу	Зондом зруйнувати спинний мозок жаби, зафіксувати її за допомогою голок спиною вверх на дощечці.
Виділити і зафіксу­вати петлю тонкої кишки	Зробити боковий розріз справа, витягнути петлю тонкої кишки, розправити її навколо отвору дощечки та закрі­пи­ти голками. Голки вколювати в зовнішній край киш­ки. Брижу не перекручувати та не натягувати. Протя­гом вказаних маніпуляцій брижу слід поливати розчи­ном Рінгера для попередження підсихання
Вивчити характер кровообігу в брижі кишки в процесі розвитку гострого запалення	Судинну реакцію брижі вивчати під малим збільшен­ням мікроскопа. Звернути увагу на кількість і ширину капілярів, швидкість кровоплину. Після нане­сення на брижу кристалика солі вивчити зміни вказаних вище по­казників в процесі розвитку запалення. На стадії ве­нозної гіперемії прослідкувати за явищем крайового стояння лейкоцитів та їх еміграцією. На брижу поклас­ти покривне скло і вивчити вищеперераховані явища під великим збільшенням
Оформити результати досліду Зробити висновки	В протоколі досліду коротко описати різні стадії судин­ної реакції Записати в протокол

Дослід 2. Визначення ферментативної активності гнійного ексудату та оцінка його складу і властивостей.

Завдання	Вказівки до завдання
Визначити аміло­лі­тичну активність гні­йної сироватки	Гнійний ексудат одержують з експериментального абс­цесу, викликаного у собаки з допомогою скипидару. Гнійний ексудат відцентрифугувати. Рідину над осадом відібрати в пробірку і розвести ізо­то­нічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 1: 10.
Отримати вихід­ний розчин гнійної сироватки.	Поставити 6 пробірок в штатив. У кожну пробірку налити по 1 мл розчину крохмалю, а пізніше – досліджувану гні­йну сироватку в наростаючих кількостях (від 1 до 5 кра­пель). Штатив з пробірками помістити в термостат на 30 хв. при температурі 37oС. Через 30 хв. пробірки вийняти з термо­стату і в кожну з них додати по 2 краплі розчину Люголя. Вміст пробірок перемішати. В контролі крохмаль з йодом дає синє забарвлення.
Врахувати аміло­лі­тичну активність гнійного ексудату.	Амілолітичну активність гнійного ексудату визначити роз­веденням в тій пробірці, де пройшло розщеплення кро­х­малю до декстринів, що дають з йодом жовте забарв­лення. В протоколі досліду описати отримані результати.
Визначити протео­літичну активність гнійного ексудату.	Гнійний ексудат і вихідний розчин отримати як у по­пе­ре­д­ньому досліді.
Отримати розве­де­ння гнійного ексу­да­ту.	Поставити 6 пробірок у штатив. В кожну пробірку налити по 1 мл розчину казеїну. В перші 5 пробірок додати дослі­д­жуваний гнійний ексудат в наростаючих кількостях (від 1 до 5 крапель). Шоста пробірка без ексудату є конт­ро­лем.
Врахувати про­те­олітичну актив­ність гнійного ек­судату.   Оформити результати досліду	Вміст пробірок струсити і поставити в тер­мостат на 30 хв. при температурі 37oС. Через 30 хв. пробірки вий­няти з термостату і в кожну з них додати по 2 краплі роз­чи­ну оцтової кислоти. Вміст пробірок перемішати. В контролі розчин залишається мутним. Відсутність помутніння в пробірках вказує на повне розщеплення білку протео­лі­тичними ферментами гнійного ексудату. В протоколі досліду описати отримані результати.
Проба Рівальта	У циліндр з водою додається 3-5 капель оцтової кислоти (підкислюється вода). Дальше по каплях додається гній­ний ексудат – з’являються хмарки (як дим від сигарети) в результаті коагуляції наявного в ексудаті білку.
Оформити результати досліду	В протоколі досліду описати отримані результати.
Проба Соханського	До 2 мл реактиву Соханського додати 1 мл гнійного ексудату – наступає знебарвлення реактиву (змінюється рН середовища).
Оформити резуль­тати досліду Зробити висновки	В протоколі досліду описати отримані результати.