Знерухомлюють жабу шляхом руйнування головного та спинного мозку

Відпрепаровують вагосимпатичний нерв. Для цього знімають шкіру з нижньої щелепи і м’язи у кута щелепи, так щоб були видні два нерва, що йдуть разом і розташованні уздовж довгої осі тіла жаби – язикоглоточний та под’язичний.

Розсуньте тканини між цими нервами, знайдіть судинно-нервовий пучок, до складу якого входять сонна артерія, яремна вена і блукаючий нерв разом з симпатичними волокнами. Весь пучок разом з судинами беруть на лігатуру, перев'язують і перерізають якомога ближче до виходу нервів із черепа. При цьому не слід захоплювати розташовані медіальніше язико-глоточний та під'язиковий нерви. Кладуть жабу на препарувальну дощечку черевцем доверху і фіксують булавками за лапки.(дивись мал 5.)

Закріплюють препарувальну дощечку в штативі. Затискають серфіном верхівку шлуночка.

Серце витягують з грудної порожни­ни. На задній його поверхні відшукують і перерізають уздечку. Записують на кімог­рафі серцеві скорочення в нормі.

Поміщають нерв на електроди і подраз­нюють протягом 10 с слабким струмом (50 Гц, 20-50 В). Якщо не настає уповільнення скорочень серця, то треба збільшити силу подразнення. Спостерігають сповільнення та послаблення серцевих скорочень. Після кожного подразнення вичікуйте 2-3 хвилини, пом’ятая, що блукаючий нерв легко адаптується до подразнення.

Запишить кардіограму, яка відображає уповільнення ритму при подразненні струмом середньої сили с наступним збільшенням частоти та сили серцевих скорочень під впливом симпатичного нерва.

Збільшить силу струму і подразнюйте вагосимпатичний нерв протягом 20-30 с. Кардіограму запишіть під час дії подразнення та протягом 1-2 хвилин після подразнення. Відзначте послідовні фази реакції серця на подразнення:

1. Зупинка серця у момент нанесення подразнення, яка продовжується протягом деякого часу і після закінчення подразнення.

2. Серце починає рідко скорочуватись, потім ритм його поступово учащається (прояв симпатичного ефекту). Разом з частішанням ритму спостерігається збільшення сили скорочень серця. Протягом 1-2 хвилин серце скорочується сильніше та частіше, ніж в нормі, потім ритм і сила скорочень серця поступово зменшуються та повертаються до початкового рівня.

Розберіть, які фази реакції серця зв'язані з подразненням волокон блукаючого нерва і які – з подразненням симпатичного нерва. Поясните ефекти, виходячи з особливостей збудливості і тривалості латентного періоду блукаючого і симпатичного нервів.

Продовжите дану роботу й установите, волокна якого нерва перериваються в синусному вузлі. Для цього змажте серце, особливо в області синуса, 0, 1% розчином нікотину (можна накласти ватку, змочену розчином нікотину, на область синусного вузла).

 

Мал.5. Топографія вагосимпатичного нерва жаби

1. Язикоглотковий нерв;

2. Вагосимпатичний нерв;

3. Гортаний нерв;

4. Під’язиковий нерв;

5. Сонна артерія.

 

Через 5 хвилин після впливу нікотином подразнюйте узяту на лігатуру вагосимпатичну гілочку. Тепер подразнення не викликає ні зупинки, ні уповільнення ритму скорочень серця – спостерігається тільки прискорення і посилення серцевих скорочень. Зніміть електроди з нерва і перенесіть їх на венозний синус. Подразнюйте тим же сильним струмом область синусного вузла протягом 1-2 с - настає тривала зупинка серця, зв'язана з подразненням постгангліонарних волокон блукаючого нерва.

Смажте серце 0, 1% розчином атропіну, що паралізує закінчення блукаючого нерва. Знову подразнюйте венозний синус – зупинка серця не настає.

 

Завдання 2. Вплив температури на серцеві скорочення жаби.

Знерухомлюють жабу ефірним наркозом. Фіксують на дощечці у спинному положенні. Оголюють серце, верхівку його фіксують і з'єднують з важільцем Енгельмана. Записують вихідну кардіограму на стрічці кімографа. Охолоджують жабу, обкладаючи її шматоч­ками льоду. Знов записують кардіограму. Припиняють охоло­джування і через 5 хв знову записують кардіограму. Перед кожним записом підраховують кількість серцевих скорочень за хвилину.

Потім занурюють дощечку з жабою в кювету з піді­грітою до 27 °С водою, але так, щоб серце лишалося над водою. Записують кардіограму, а потім через 5 хв — другу, під­раховують кількість серцевих скорочень за хвилину.

Після цих дослідів можна провести спостереження за дією тепла і холоду на ізольоване серце жаби. Видалити серце з організму, помістити у чашку Петрі з розчином Рінгера і підрахувати кількість скорочень. Роз­чин має бути підігрітим до 27—ЗО °С (шляхом доливан­ня гарячого розчину); охолодженим—додаванням льоду.

 

Завдання 3 Рефлекторний вплив шкірних подразнень на серце жаби.

Закріпіть спинальну жабу на корку черевцем догори. Оголіть серце, зачепіть верхівку сер фінкою і з’єднайте її з важелем ниткою. Під час записування скорочень серця поколюйте шкіру жаби голкою або капайте на неї 0, 5% розчин сірчаної кислоти. Внаслідок подразнення виникає рефлекторне (через симпатичну систему) прискорення скорочень серця.

 

Завдання 4. Вісцеро-кардіальний рефлекс (дослід Гольца)

Подразненням різних рефлексогенних зон (рецепто­рів, аферентних волокон) можна викликати рефлекторні зміни (уповільнення чи прискорення) діяльності серця.

Рефлекторне уповільнення діяльності серця і навіть йо­го зупинка має місце при сильному подразненні органів черевної порожнини. Доцентрові шляхи цього рефлексу йдуть від шлунка й кишок по черевному нерву у спин­ний мозок і досягають ядер блукаючого нерва у довгас­тому мозку. Звідси починаються відцентрові шляхи, створені гілками блукаючого нерва, що йдуть до серця.

У жаби видаляють частину головного мозку — відсікають голову позаду очей; фіксують жабу черевцем вверх на препарувальному столику. Оголюють серце, підраховують кількість серцевих скорочень. Потім шпателем або пінцетом наносять 2—3 удари по черевній стінці і знову підраховують кількість серцевих скоро­чень. Серце скорочуватиметься повільніше або зупини­ться. Дослід треба повторити кілька разів.

 

Завдання 5. Окуло-кардіальний рефлекс (дослід Даніні-Ашнера).

У людини при натисканні на очні яблука частота серцевих скорочень зменшується. Це явище пояснюється рефлекторним збудженням ядер блукаючого нерва. Реф­лекторна дуга цього рефлексу складається з аферентних волокон окорухового нерва, нейронів довгастого мозку та блукаючих нервів, які при збудженні справляють гальмівну дію на серце.

У досліджуваного визначають (за пуль­сом) частоту серцевих скорочень. Досліджувач через стерильні марлеві салфетки другим і третім пальцями протягом 10 с повільно натискає на очне яблуко з двох сторін від рогівки ( не сильно! ). Одразу ж після натис­кування знову підраховують частоту скорочень. Звичай­но за цих умов пульс стає рідшим у середньому на 10 ударів.

 

Питання для самопідготовки та контролю

1. Взаємовідношення симпатичної та парасимпатичної інервації серця.

2. Як змінюється серцева діяль­ність жаби під дією тепла та холоду? Поясніть механізм цього впливу.

3. Як змінюється робота серця при по­дразненні органів черевної порожнини?

4. При якому стані спосте­рігається рефлекторний вплив на діяльність серця з органів травлення?

5. Як реагує серце на емоційні фактори? Механізм цих впливів.

6. Пояснить механізм виникнення окуло-кардіального рефлексу.

7. Вплив факторів на діяльність роботи серця.

8. У хворого приступ тахікардії і під рукою немає ліків. Як можна спробувати обірвати приступ?

9. Визвано екстракардіальний рефлекс. При цьому у клітинах міокарду виникла гіперполяризація. Який еферентний нерв діяв на серце?

10. Що відбулося б, якби зміни МП у клітинах сіноатріального вузла та у клітинах м’язів передсердь та шлуночків проходили б синхронно?

11. При подразненні змішаного вагосимпатичного стовбуру у жаби спочатку спостерігається вагусний рефлекс – зупинка серця, а потім симпатична післядія – прискорення роботи серця після закінчення подразнення. Поясніть причину симпатичної післядії.

 

 

Лабораторна робота № 6.