Розділ 3.Фізіологія процесів дихання
Основні поняття розділу Дихання – складний процес обміну О та СО між клітинами організму та навколишнім середовищем (або процес окислення органічних речовин, що веде до виділення енергії). Види дихання – легеневе (зовнішнє) дихання, транспорт газів по крові, тканинне (внутрішне) дихання. Стадії газообміну: Типи дихання – грудне, черевне. Система органів дихання – сукупність органів, що забезпечують процес дихання. Складається з повітроносних шляхів (носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи) та легенів. Легеневі об’єми та емності – дихальний об’єм, резервний об’єм вдиху, резервний об’єм видиху, залишковий об’єм, життєва емність легенів, емність вдиху, функціональна остаточна емність, загальна емність легенів. Функціональний мертвий простір – усі ділянки дихальної системи, де не відбуваеться газообмін. Типи вентиляції – нормовентиляція, гіпервентиляція, гіповентиляція, підвищена вентиляція, еупное, гіперпное, тахіпное, брадіпное, апное, діспное, ортопное, асфіксія. Дифузійна здатність легенів – час, протягом якого можлива дифузія при проходженні через легеневі капіляри (0, 3с). Фактори, що впливають на газообмін – альвеолярна вентиляція, перфузія легенів, дифузійна здатність легенів та місцева нерівномірність вентиляції, перфузії та дифузії у різних відділах легенів. Регуляція дихання – фізіологічний процес, головна мета якого полягає у тому, щоб легенева вентиляція відповідала метаболічним потребам організму. Локалізація дихального центру – представництво дихального центру у корі головного мозку; гіпоталамічний центр, що контролює дихання; пневмотаксичний центр у Варолієвому мості; апнейтичний центр у Варолієвому мості; центри вдиху (інспіраторний) та видиху (експіраторний) у довгастому мозку; мотонейрони дихальних м’язів у спиному мозку.
Таблиця.7. Показники дихання у здорової молодої людини (S поверхні тіла – 1, 7м ) у спокої:
Лабораторна робота № 10.
|