Розділ 4.Фізіологія травлення

 

Основні поняття розділу

Травлення – складний фізіологічний процес механічної та хімічної переробки їжі та всмоктування поживних речовин у кров та лімфу.

Поживні речовини – речовини, що слугують джерелом енергії для організму (якщо вони розщеплюються з утворенням з’єднань, менш багатих на енергію) та виконують пластичну функцію (використовуються для синтезу секретів та компонентів структур). Це білки, жири, вуглеводи, а також мінеральні речовини та вітаміни.

 

Таблиця 9. Загальний склад травних соків.

Назва	Секреторний орган	Об’єм за добу	рH	Основні складові
Слина	Слинні залози	500 –2000мл	5, 8-7, 36	Орг.: білки, ам.кислоти, муцин, калікреїн; Неорг.: хлориди, фосфати, солі Na, K… Ферменти: α -амілаза, мальтаза, лізоцим.
Шлунковий сік	Залози шлунку	2 –3л	0, 9-1, 8	Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСО ˉ, Н+, НС1(0, 4-0, 5%); Орг.: муцин. Ферменти: пепсин, гастриксин, внутрішній фактор, ліпаза, лізоцим, желатиназа.
Панкреатичний сік	Підшлункова залоза	1, 2-2л	7, 8-8, 4	Орг.: Білки, вуглеводи… Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСО ˉ, Н+, Са² +, Mg² +, Zn² +, фосфати, сульфати. Ферменти: ендопептидази, трипсин, хімотрипсин, еластаза, екзопептидази, карбоксипептидази, амінопептидази, α -амілаза, липаза, фосфоліпаза, холестеролаза, рибонуклеаза.
Сік тонкого кишечника	Залози у стінках тонкого кишечника	До 2, 5л	7, 2-8, 6	Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСО ˉ, Са² +; Орг.: солі жовчних кислот. Ферменти: сахараза, лактаза, ентерокіназа, ліпаза, фосфоліпаза, пептидази.
Сік товстого кишечника	Секреторні клітини у стінках товстого кишечника	270-1550мл	8, 5-9	Неорг.: Na+, K+, C1ˉ, НСО ˉ, Са² +; Ферменти: пептидази, ліпаза, амілаза, нуклеази.

 

 

Енергетична цінність (фізіологічна теплота згорання) – кількість енергії, що звільнюється при розщепленні 1г речовини (жири-38, 9 кДж/г; білки-17, 2 кДж/г; вуглеводи-17, 2 кДж/г).

Етапи засвоєння поживних речовин – механічна обробка, хімічна обробка (порожнисте травлення, мембранне травлення, всмоктування).

Функції травного тракту – секреторна, моторно-евакуаторна (перистальтика), всмоктування, екскреторна, інкреторна, захисна, рецепторна, участь у гемопоезі.

Типи травлення – аутолітичне, сімбіонтне, власне (внутрішньоклітинне, зовнішньо клітинне, мембранне).

Регуляція функцій системи травлення – місцевий, центральний, а також, так званий гангліонарний (проміжний) рівні.

Місцевий рівень регуляції – 1. Ентеральна або метасимпатична НС - комплекс взаємопов’язаних мікроганглієв у стінках ШКТ, що складається із Ауербахового (міжм’язового) сплетіння та Мейснерового (підм’язового) сплетіння. Регулює моторну та секреторну функції; 2. Дифузна ендокринна система ШКТ – ендокринні клітини у епітелії слизової оболонки ШКТ та підшлункової залози, що виробляють гастроінтерстинальні гормони. Регуляторний вплив здійснює ендокринним та паракринним шляхами.

Проміжний рівень регуляції – здійснює зв’язок між центральним та місцевими рівнями за допомогою еферентних волокон симпатичної та парасимпатичної НС.

Центральний рівень регуляції – ряд структур ЦНС (переважно спиного мозку та стовбура), що утворюють травний центр, який координує діяльність ШКТ та визначає травну поведінку.

Перистальтика ШКТ – зміни конфігурації стінок травного тракту, пов’зані із скороченням та розслабленням їх м’язів. Розрізняють пропульсивну та непропульсивну моторику, ритмічну сегментацію та тонічні скорочення.

 

Лабораторна робота № 12.