Безробіття, його види і наслідки
Ринок праці як один із підвидів ринкової системи узгоджує потребу економіки в праці з наявними трудовими ресурсами, врівноважує попит на робочі місця з їхньою пропозицією. Проте в дійсності, як правило, співвідношення попиту і пропозиції робочої сили чи робочих місць щоразу проявляє їхню кількісну і якісну невідповідність: – частина економічно активного населення виявляє попит на робочі місця і не знаходить відповідної пропозиції; – залишаються незайнятими робочі місця, що характеризуються особливими вимогами до кваліфікації, економічного і соціального статусу власників робочої сили. З цих диспропорцій в умовах сучасного ринку кількісно переважає перша — проблема працевлаштування бажаючих працювати, або проблема безробіття. Безробіття – соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту та неї, стан незайнятості частини економічно активного населення. За визначенням МОП, безробітною вважається особа, яка досягла законодавчо встановленого віку, не працює за грошову винагороду і докладає активних зусиль її знайти. Для розрахунку параметрів безробіття це визначення уточнюється з урахуванням конкретних особливостей країни. В Україні згідно із Законом " Про зайнятість" безробітними визначені громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до праці. Рівень безробіття визначається процентним відношенням числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення (робочої сили).
де Рб – рівень безробіття; Б – чисельність безробітних; РС – чисельність робочої сили. Найпоширенішим у сучасній економічні теорії є виділення таких основних форм безробіття: - фрикційного; - структурного; - циклічного. Фрикційне безробіття зумовлене динамічністю ринку праці: рухом робочої сили через невідповідність рівня заробітної плати або умов праці вимогам робітників, регіональними переміщеннями населення та переміщеннями, пов'язаними зі зміною виду діяльності, скороченням робочої сили у зв'язку із закриттям фірм або зменшенням масштабів їхньої діяльності, спричинених факторами випадкового характеру; необхідністю певного часу для пошуку відповідного робочого місця або певного робітника, що відповідав би визначеним вимогам; недосконалістю інформаційних потоків. Структурне безробіття виникає через невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили внаслідок змін попиту на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці, а також існуючими територіальними диспропорціями в попиті та пропозиції робочої сили. Визначення фрикційного та структурного безробіття як природного (абсолютного або такого, що об'єктивно існує) за умов динамічності економічних процесів і недосконалості інформації уточнює сучасне розуміння повної зайнятості. Вона вважається повною, якщо рівень безробіття не перевищує його природної норми (в 90-ті роки — 6—7 %). Циклічне безробіття пов'язане зі спадами ділової активності в умовах циклічних коливань. Воно виникає в результаті зниження сукупного попиту на працю внаслідок падіння сукупного попиту на продукцію і негнучкості реальної заробітної плати в бік її зниження. Перехідна економіка породжує такі додаткові причини безробіття: – спад виробництва внаслідок економічної кризи перехідного періоду; – надмірна зайнятість в адміністративно-командній економіці; – масштабна структурна трансформація виробництва; – зниження рівня державного захисту населення. Безробіття є серйозною соціально-економічною проблемою, оскільки породжує цілий ряд негативних наслідків: економічних: – недовиробництво ВВП. Американським дослідником Артуром Оукеном було доведено існування взаємозв'язку між рівнем безробіття і падінням обсягу ВВП. – потребує коштів на утримання безробітних; соціальних: – зниження життєвого рівня; – декваліфікація робочої сили; – зростання показників " соціальної патології". Ціна безробіття обраховується за допомогою закона Оукена, який показує на зв’язок між зростанням безробіття та зменшенням обсягів ВВП і характеризує втрати економіки внаслідок зменшення національного виробництва в період економічного спаду та кризи. Закон Оукена показує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень безробіття на 1%, то відставання обсягу ВНП складає приблизно 2, 5%, що обраховується за формулою: Δ Y = β · (uфакт – uприр) або Де: β – коефіцієнт чутливості ВНП до циклічного безробіття (β = від 2 до 2, 5%); Δ Y – розрив ВНП у процентах до потенційного рівня; uфакт – фактичний рівень безробіття (у %); uприр – природний рівень безробіття (у %); Yприр – потенційний обсяг ВНП; Yфакт – фактичний обсяг ВНП в період економічного спаду. Цей закон дозволяє обчислити абсолютні втрати ВНП внаслідок появи циклічного безробіття, або розрив ВНП по закону Оукена: Yрозрив = β (uфакт – uприр)Yприр На базі розриву ВНП можна обчислити потенційний ВНП (Yпот) і втрати ВНП від циклічного безробіття (Δ Y). ∆ Y% = Y%пот – Y%факт
|