Форми власності на землю і форми господарювання в аграрному секторі економіки

Характер і особливості аграрних відносин визначаються насамперед формою власності на землю як основний засіб виробництва

У сучасних умовах власність на землю в різних країнах має такі форми: приватна, державна, колективна.

- державна форма власності – земля як об’єкт власності належить суспільству або державі (заповідники, земля для побудови державних підприємств, для транспортних потреб);

- приватна форма власності – земля належить приватним землевласникам (ділянки землі для забудови, для індивідуального, сільськогосподарського виробництва);

- колективна форма власності – земля належить колективним сільськогосподарським підприємствам (КСП).

Правову основу для відносин власності на землю складає закон „Про селянське (фермерське) господарство”, прийнятий ВРУ в 1992 році і закон „Про власність”, прийнятий ВРУ в 1991 році.

У більшості держав світу, у тому числі й в Україні, законодавчо закріплене право приватної власності на землю. Питання про форму власності на землю має важливе значення для кожного громадянина країни, тому що земля – це унікальне природне багатство, природне середовище існування суспільства, і будь-яка людина повинна мати право на частину цього природного надбання. Наявність різних форм власності на землю і землекористування є основою багатоукладності сільського господарства. Світова практика показує, що в аграрному секторі ефективно функціонують різноманітні за розмірами і формами власності види підприємств — дрібні, середні й великі, засновані на повній власності на землю, частковій власності й оренді; сімейні ферми, сільськогосподарські кооперативи і корпорації. Усі вони мають однакові права у відносинах з державою, іншими аграрними і сільськогосподарськими підприємствами та організаціями.

Під впливом певних умов, економічних, природних, соціальних, науково-технічних факторів, історичних традицій сформувалися різні моделі ефективних аграрних економік:

Американська форма організації аграрної сфери, приміром, ґрунтується на приватних фермах з власною або орендованою землею, тісно пов'язаних із сервісними структурами, харчовою індустрією, банками. Останнім часом дедалі активнішу роль відіграють акціонерні підприємства.

Західноєвропейська модель спирається на сімейні ферми, розгалужену і всеохоплюючу кооперацію з чітко налагодженим сервісом, дотриманням цінового паритету і жорстких квот.

Китайська модель земельної реформи, що була проведена у 80-х роках, передбачала ліквідацію комун, директивного планування й обов’язкових поставок. Земля закріплена за селянськими сім’ями. Розвивається кооперація, створюється потужна місцева переробна промисловість.

Суб’єкти прав власності на землю в Україні

Суб’єкти права державної власності на землю:

– Верховна Рада України – на землі загальнодержавної власності;

– Верховна Рада Республіки Крим – на землі у межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;

– обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів

– на землі у межах їхніх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.

Суб’єкти права приватної власності на землю:

– сільськогосподарські приватні (приватно - орендні) підприємства;

– індивідуальні (сімейні форми);

– сільськогосподарські кооперативи;

– сільськогосподарські акціонерні товариства;

– об’єднання (асоціації, спілки) сільськогосподарських виробників.

Крім того, громадяни України мають право на одержання у приватну власність земельних ділянок для:

– ведення особистого підсобного господарства;

– будівництво й обслуговування будинку (присадибна ділянка);

– індивідуального дачного, гаражного будівництва, садівництва.

Види сільськогосподарських підприємств за соціально-економічною природою:

1. Державні підприємства – працюють на землі, що є державною.

2. Приватні (приватно-орендні) сільськогосподарські підприємства – займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та товарів, діють на засадах підприємництва і самоврядування.

3. Селянське (фермерське) господарство — як правило, сімейно-трудове об'єднання мешканців села, життя і побут яких пов'язані з землеробством, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства й сировини і на одержання доходів.

4. Сільськогосподарські кооперативи — добровільні об'єднання фізичних і юридичних осіб в іншу юридичну особу на засадах членства, об'єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності й обслуговуванні переважно члені» кооперативу.

5. Акціонерні товариства — підприємства, капітал яких утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання акцій.

6. Приватне підсобне господарство громадян — форма виробництва, яка ґрунтується на приватній власності громадян, а також на їхній особистій праці та праці членів їхніх сімей; є додатковим джерелом прибутків і має споживчий характер.