Тема 1. Предмет і методи економічної теорії. Черговість задоволення вимог кредиторів:

Черговість задоволення вимог кредиторів:

В першу чергу задовольняються:

· вимоги забезпечені заставою;

· виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, в тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

· витрати, пов’язані із впровадженням справи про банкрутство у господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.

В другу чергу задовольняють вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (крім внесків у статутний фонд та акцій).

В третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

В четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

В п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства (акцій).

У шосту чергу задовольняються усі інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Вимоги, незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашени­ми. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами лікві­датор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, який затверджується і на основі якого господарський суд виносить ухвалу про лікві­дацію юридичної особи. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з єдиного державного реєстру підприємств та органі­зацій України, а також власнику, органам державної подат­кової служби за місцем знаходження підприємства.

Наслідки ліквідації підприємства-банкрута:

ø припиняється підприємницька діяльність боржника;

ø терміни боргових зобов’язань банкрута вважаються такими, що минули;

ø до ліквідаційної комісії переходить право розпоряджатися майном банкрута та всі його майнові права та обов’язки;

ø припиняється нараховування пені і відсотків на всі види заборгованості підприємства-банкрута.

 

Вступ

У системі економічних дисциплін економічна теорія займає провідне місце, оскільки вона виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук, розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності. Економічна теорія дає можливість вивчати закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб. Розкриваючи і формуючи економічні категорії і закони, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд людей, сприяє науковому передбаченню економічного розвитку суспільства.

Мета навчальної дисципліни полягає у формуванні в майбутніх спеціалістів нової системи економічних знань, які б відповідали умовам переходу України до ринкових відносин; формування навиків необхідних для аналізу реальних економічних процесів; прийняття обґрунтованих рішень з приводу економічних проблем; розкриття суті соціально–орієнтованої ринкової економіки, логіки функціонування ринкових відносин у конкретних господарських системах, соціально–економічних суперечностей підприємницького господарювання.

Курс економічної теорії покликаний формувати економічне мислення студентів. Студенти повинні:

· вільно володіти економічною термінологією;

· знати загальні основи економічного життя суспільства;

· знати механізм дії економічних законів і механізм використання їх дії в процесі господарської діяльності;

· вміти аналізувати економічні процеси та явища;

· розкривати об’єктивні економічні зв’язки між предметами та явищами;

· вміти використовувати економічні знання в повсякденній діяльності;

· вміти застосовувати набуті знання для вирішення практичних економічних завдань.

 

 

Тема 1. Предмет і методи економічної теорії

План

1. Економічні знання: поняття, зародження та етапи розвитку.

2. Предмет економічної теорії.

3. Методи пізнання економічних процесів і явищ.

4. Економічні категорії, закони і принципи.

5. Функції економічної теорії.

Питання перше. Економічні знання: поняття, зародження та етапи розвитку.

Економічна наука – це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об’єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

Джерело економічної науки слід шукати у вченнях мислителів Стародавнього Сходу. Стародавньоіндійські „Закони Ману”(IV-III ст.до н.е.) відмічали існування суспільного розподілу праці, відносин власності і підпорядкування.

Подальший розвиток економічні знання отримали в Стародавній Греції. Погляди стародавніх грецьких мислителів: Ксенофонта, Платона, Аристотеля – можна охарактеризувати як теоретичні вихідні пункти сучасної економічної науки.

Економічні погляди мислителів Стародавнього Риму (Варрона, Калумелли, Сенеки) були продовженням економічної думки Стародавньої Греції.

Як наука, тобто як систематизоване знання про сутність, цілі і завдання економічної системи, економічна теорія виникла в XVI-XVII ст. Це період становлення капіталізму, зародження мануфактури, поглиблення суспільного поділу праці, розширення внутрішніх і зовнішніх ринків, інтенсифікація грошового обороту.

Основні етапи розвитку економічної науки (з ХVІІ до кінця ХІХ ст.)

Меркантилізм (представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм) – основним джерелом багатства вважали сфери обігу, торгівлю; багатство ототожнювали з накопиченням золотих і срібних монет.

Фізіократи (Ф. Кене, А. Тюрго, В Мірабо, Д. Норе) – перенесли акцент дослідження на природу і виробництво. Але джерелом багатства вважали тільки працю у сільському господарстві.

Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму. Засновники: У.Петті, А.Сміт, Д. Рікардо, Міль. Вони зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер виробництва; започаткували трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.

Марксизм або політична економія праці (засновники Маркс, Енгельс). Досліджували систему законів капіталістичного суспільства з позиції робітничого класу.

Маржиналізм (представники: К.Менгер, Ф. Візер, Л. Вальрас, У. Джевонс) – теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, виходячи з універсальної концепції використання граничних, крайніх (“мах” чи “міn”) величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну в зв’язку зі зміною інших явищ.