Класифікація економічних потреб

І. За характером виникнення:

- первинні (пов’язані з самим існуванням людини);

- вторинні (виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації);

ІІ. За засобами задоволення:

- матеріальні;

- нематеріальні (духовні потреби);

ІІІ. За нагальністю задоволення:

- першочергові (предмети першої необхідності);

- другорядні (предмети розкоші);

ІV. За можливостями задоволення:

- насичені (мають чітку межу і можливість повного задоволення);

- ненасичені (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення);

V. За участю у відтворювальному процесі:

- виробничі (потреби у засобах виробництва);

- невиробничі (потреби у споживчих благах);

VІ. За суб’єктами вияву:

- особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності людства);

- колективні (потреби колективу);

- суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства);

VІІ. За кількісною визначеністю та мірою реалізації:

- абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);

- дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду);

- платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);

- фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).

Економічний закон зростання потреб

Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення.

Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб.

Таким чином, потреби і виробництво перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Складний механізм взаємодії потреб та виробництва забезпечує безперервність суспільного відтворення.

 

 

Взаємовплив потреб і виробництва

 

задовольняє існуючі та

створює нові потреби

 

с тимулюють виробництво

 

Вирішення протиріччя між невгамовністю та незадоволеністю потреб обмеженістю ресурсів породжує проблему вибору й визначає мету економічної діяльності.