Франція. Промисловий переворот у Франції розпочався пізніше ніж в Англії і носив більш затяжний характер

Промисловий переворот у Франції розпочався пізніше ніж в Англії і носив більш затяжний характер. Індустріалізація завершилася тільки у 50-60-х роках 19 ст., коли промисловість Англії була вже у розквіті. Узагальнюючи можна вказати декілька причин вповільнення промислового перевороту у Франції:

1). На відміну від Англії, де буржуазна революція відбулася доволі рано (на мануфактурній стадії розвитку), у Франції вона відбулася пізніше і для затвердження буржуазно-демократичного ладу необхідно було декілька революцій;

2). Структура французького буржуазного суспільства відрізнялася від англійської. В ній відігравали домінуючу роль не промисловики, а фінансисти. Тому наголос в економічній політиці робився не на розвиток промисловості, а фінансової системи, головна межа якої – високий обліковий відсоток;

3). Несприятлива зовнішня політики. Намагаючись встановити військову гегемонію на європейському континенті в результаті наполеонівських війн, Франція тим самим відірвала значні людські та фінансові ресурси від господарської діяльності;

4). Континентальна блокада Наполеоном Англії призвела до того, що Франція залишилася без промислових машин і важливих видів сировини (бавовни, цукрового очерету і т.д.). Це в свою чергу затримало розвиток французької промисловості, металургії, призвело до кризи бавовнянопаперову і цукрову промисловість;

5). Французька інженерна думка на цей період характеризується відносною інертністю та тривалим періодом від створення виходу до його практичного застосування в промисловості;

6). Більшість підприємств Франції займалися специфічними видами виробництва (ювелірна справа, виробництво вишуканих меблів, одягу, парфумів), які дуже важко піддавалися механізації. Тому переважною формою організації виробництва залишалася мануфактура (централізована).

В історії індустріалізації Франції можна виділити 2 головних періоди 1830 – 1840 рр., 1850 – 1860 рр. Особливо важливого розвитку промисловість зазнала саме у другому періоді. Але навіть наприкінці 60-х років ручне виробництво продовжувало відігравати значну роль. Найбільша питома вага в структурі промисловості належала легкій.

На відміну від Англії Франція не змогла стати індустріальною країною. Переважна кількість зайнятого населення була зайнята у сільському господарстві і проживала у сільській місцевості. Таким чином Франція залишалася аграрною країною. Але і у сільському господарстві не усе було гаразд. Ліквідувавши феодальне землеволодіння у Франції встановилося дрібне сільськогосподарське виробництво, 75% господарств володіли ділянками землі до 2 га. Найбільшим негативним наслідком занадто дрібного господарства є його низькі фінансові потужності, які, в свою чергу, зумовлюють низький рівень агротехніки, роблять дуже проблематичним і недоцільним (через малий розмір) використання машин. В результаті сільське господарство Франції стало занепадати, а дрібні господарства перетворилися у велику проблему французької економіки.