Загальна характеристика зображень рознімних з’єднань

До рознімних з’єднань відносяться з’єднання, що здійснюються за допомогою різі, з’єднання різьбовими деталями, штифтами, шплінтами, шпонками і шліцьові з’єднання.

Рознімні з’єднання дозволяють багаторазове збирання і розбирання всього виробу (вузла) без ушкодження форми і розмірів всіх його складових.

Приклади зображення з’єднань деталей, на яких нарізана різь, показані на рис.6.1. На розрізах різьбових з’єднань площиною, яка проходить через вісь різі, і площиною, яка перпендикулярна осі різі, зовнішній діаметр різі на стержні на всій довжині дотику з отвором показують суцільною основною лінією.

 

 

 

 

Рисунок 6.1 – Зображення різьбових з’єднань

Різьбові з’єднання являються непорушними рознімними з’єднаннями, до них відносять:

1. Болтове з’єднання.

2. Шпилькове з’єднання.

3. З’єднання гвинтами.

4. З’єднання труб.

Різьбові з’єднання виконують за допомогою кріпильних деталей – болтів, шпильок, гвинтів, гайок тощо. Розрізняють конструктивне, спрощене і умовне зображення кріпильних деталей та їх з’єднань. При конструктивному зображені всі розміри деталей беруть з відповідних стандартів і креслять деталі без спрощень. Спрощене зображення полягає в тому, що деталі креслять за відносними розмірами залежно від діаметра d і кроку P різі. Спрощене зображення деталей та їх з’єднань виконують за ГОСТ 2.315-68. Умовне зображення (ГОСТ 2.315-68) виконують лише на складальних креслениках, коли діаметр стержня менший за 2 мм.

Болтове з’єднання використовують для скріплення двох і більше деталей. Болт проходить наскрізне через отвори всіх деталей, що скріплюються.

Болтове з’єднання містить: болт, гайку, шайбу і скріплювальних деталей. Шайбу підкладають для застереження поверхні (деталі) від ушкоджень (зворотну шайбу) або для застереження від можливого само відгвинчування гайки (пружинну гайку). Зображення такого з’єднання складається з окремих зображень болта, гайки, шайби (рис.6.2). Болт, як суцільне тіло, показують нерозрізаним. Гайку і шайбу також прийнято показувати нерозрізаними.

 

 

 

Рисунок 6.2 – Болтове з’єднання

 

Шпилькове з’єднання використовують для скріплення двох і більше деталей, коли з конструктивних міркувань використання болтового з’єднання неможливо або недоцільно, наприклад: недоступність монтажу болтового з’єднання, неможливість наскрізного свердлення всіх деталей, що підлягають скріпленню тощо.

Шпилькове з’єднання складається з шпильки, гайки, шайби і скріплювальних деталей (рис.6.3). Призначення шайби таке ж саме, як і у болтовому з’єднанні. Шпильку, як і болт, показують нерозрізаною.

 

 

Рисунок 6.3 – Шпилькове з’єднання

 

З’єднання гвинтом (болтом) використовують для скріплення двох і більше деталей, коли гвинт (болт) вільно проходить через отвір в одній або декількох деталях і вгвинчується в базову деталь (рис.6.3). Отвір з різзю під гвинт (болт, шпильку) може бути глухим або наскрізним. Гвинт, так само як і болт та шпилька, показують нерозрізаним.

 

 

 

Рисунок 6.4 – З’єднання гвинтом

Рознімні з’єднання труб за допомогою різі використовують в трубопроводах, де повинні бути забезпечені щільність і тривкість з’єднань і простота їх збирання та розбирання. Різьбові з’єднання труб здійснюють за допомогою різі на трубах і стандартних проміжних деталях: до них відносяться муфти, кутники, трійники, хрестовики. З’єднання труб кутником зображено на рис.6.5. Детальніше за оформлення складальних креслеників трубопроводів викладено у ГОСТ 2.411-72.

 

 

Рисунок 6.5 – Різьбове з’єднання труб кутником

 

 

До складу рознімних з’єднань за допомогою різі відносяться і з’єднання, які забезпечують осьову і радіальну фіксацію деталей на валах, наприклад: зубчасті колеса (рис.6.6), підшипники (рис.6.7), осі і штирі (рис.6.8).

Для фіксації круглої шліцьової гайки за допомогою багатолапчатої шайби на валу виконують паз, в якій вводять внутрішню лапку шайби, при цьому одну з зовнішніх лап шайби відгинають у шліц гайки (рис.6.6).

 

 

Рисунок 6.6 – Фіксація зубчастого колеса гайкою

 

На рис.6.7 показано фіксацію підшипника на валу за допомогою шліцьової гайки. Для запобігання самовідгвинчування гвинта використовують закріпні (замкові) кільця (рис.6.8).

 

 

 

Рисунок 6.7 – Фіксація підшипника Рисунок 6.8 – Фіксація зубчастого колеса

гайкою гвинтом

 

За необхідністю жорсткої фіксації з’єднань деталей (з’єднань, які рідко розбираються) виконують різьбовий отвір одночасно в двох деталях і загвинчують в нього гвинт (рис.6.9).

 

 

Рисунок 6.9 – Фіксація деталей гвинтом

При скріпленні деталей гвинтами або болтами для точної взаємної фіксації деталей, що скріплюються, використовують штифти циліндричні (рис.6.10) або конічні (рис.6.11).

 

 

 

Рисунок 6.10 – Фіксація штифтом Рисунок 6.11 – Фіксація штифтом

циліндричним конічним

 

Циліндричні штифти встановлюють у вузлах, в яких необхідно забезпечити можливість багаторазового збирання та розбирання деталей.

З’єднання штифтом складається з: двох або більше деталей, що скріплюються, одного чи двох штифтів (циліндричних або конічних). Конструкцію з’єднання зручніше за все показати у розрізі, площина якого проходить через вісь штифта та суміщені з ним осі отворів деталей (рис.6.11 і рис.6.12). Штифт, як суцільне тіло, зображують нерозрізаним.

 

Рисунок 6.12 – З’єднання штифтом

 

З’єднання шплінтами використовують для стопоріння корончатих гайок (рис.6.13), для обмеження осьового переміщення деталей (рис.6.14).

Конструкцію з’єднання шплінтом допускається показувати на одному виді на площину, паралельну осі вала осі шплінта, і доповнювати кресленик другим видом на площину, перпендикулярну осі вала.

 

 

 

Рисунок 6.13 – Стопоріння корончатої гайки

 

 

 

Рисунок 6.14 – Стопоріння осьового переміщення

 

Шпонкові з’єднання складаються, як правило, з вала, втулки (колеса зубчастого, муфти тощо) і шпонки. Шпонки передають крутильний момент. Найбільш розповсюдженими вважаються шпонки призматичні (рис.6.15).

Рисунок 6.15 – З’єднання призматичною шпонкою

 

Крім призматичних в практиці машинобудування використовують і сегментні шпонки (рис.6.16).

 

Рисунок 6.15 – З’єднання призматичною шпонкою

 

Конструкцію шпонкового з’єднання зручно показувати в розрізі площиною, яка проходить через вісь вала (і вісь суміщеного з нею отвору втулки), шпонку зображують нерозрізаною, на валу виконують місцевий розріз, і додають переріз, площина якого перпендикулярна осі вала. Зазор між втулкою і шпонкою (t+t1-h) показують збільшеним. Діаметр вала є визначальним розміром з’єднання, згідно з ним визначають всі розміри шпонок за відповідними стандартами.

 

Шліцьові з’єднання використовують так саме, як і шпонкові, для передачі крутильного моменту. Їх використовують і в конструкціях, де необхідне переміщення деталей вздовж осі вала, наприклад, в коробках швидкостей, де по валах рухаються блоки зубчастих коліс, муфти тощо.

Зовнішній діаметр шліцьового вала D є визначальним розміром зубчастого (шліцьового) з’єднання, за яким визначають внутрішній діаметр вала (діаметр западин) d і число шліців z.

Шліцьове з’єднання, як і шпонкове, необхідно зображувати в двох видах: в розрізі площиною, яка проходить вздовж осі вала і втулки, при цьому на розрізі показують тільки ту частину поверхні виступів отвору, яка не закрита валом (вал, як суцільне тіло, показують нерозрізаним). Радіальний зазор між зубцями і западинами вала і отвору, як правило, не показують. На складальних креслениках дозволяється вказувати умовне позначання шліцьового з’єднання за відповідним стандартом (рис.6.16). В умовне позначення для прямобічних шліців входять: позначення поверхні центрування (літери D, d або b), кількість шліців z, діаметр западин d, діаметр виступів D, ширина шліця b. На рис.6.16 показано приклад позначення шліцьового з’єднання, коли: поверхня центрування – D, z=6, d=26 мм, D=30 мм, b=5 мм.

 

 

Рисунок 6.16 – Шліцьове з’єднання з прямобічними шліцями

 

Детальніше про зображення шліцьових з’єднань та виконання їх робочих креслеників можна дізнатися у ГОСТ 2.409-74.