Приклад послідовності виконання ескізу деталі

Ескізні конструкторські документи (ескізні КД) виконують на різних стадіях розробки документації. Наприклад на стадії серійного або масового виробництва при проведенні робіт з удосконалення виробу задля перевірки окремих складових виробу.

Основні правила виконання та використання ескізних КД обумовлені ГОСТ 2.125-2008. Згідно нього:

· ескізні КД виконують за правилами, встановленими ЄСКД, при цьому рекомендується максимально використовувати спрощення, що прийняті в стандартах.

· ескізні КД при виконанні в паперовій формі повинні зберігати чіткість графіки на весь термін дії та зберігання і дозволяти зняття з них копій.

· ескізні КД допускається виконувати без точного дотримання масштабу, якщо це не спотворює наочність зображення та не ускладнює їх сприйняття.

· на електронних кресленнях деталей допускається не вказувати масу, а також вказувати позначення матеріалу спрощено (без посилання на стандарт, технічні умови) та інш.

 

Окремою складовою ескізних КД являється ескіз деталі називається кресленик деталі, виконаний з дотриманням вимог міждержавного стандарту ГОСТ 2.109-73, але без застосування точного масштабу.

Послідовність виконання ескізу деталі з натури можна поділити на дві стадії: підготовчу і основну.

Підготовча стадія виконання ескізу:

1. Уважно розглядаючи деталь, ознайомлюються з її конструкцією, виявляють наявні отвори, приливи, фланці, виступи, проточки, канавки, різьбу, симетрію чи асиметрію деталі в цілому і окремих її частин тощо. Аналізуючи деталь, уявно розчленовують її на прості геометричні форми і розглядають, як ці форми поєднані в одне ціле.

2. З’ясовують призначення деталі, ї назву, робоче положення в механізмі, матеріал, з якого її виготовлено, умови роботи тощо.

3. Вибирають положення деталі для побудови її головного зображення. Головним зображенням деталі може бути вигляд, фронтальний розріз або поєднання розрізу з виглядом. Головне зображення повинно дати якнайповніше уявлення про форму і розміри предмета. Вибираючи головне зображення, слід ураховувати деякі вимоги технологічного і конструктивного порядку:

- деталі, які обробляють на токарному верстаті (осі, втулки, кільця, вали, шпинделі тощо) розміщують так, щоб їх осі займали горизонтальне положення;

- штамповані деталі розміщують на головному зображенні відповідно до їх положення при пресуванні;

- корпусні деталі, які виготовляють литтям, показують у тому вигляді, яке вони займають у головному зображенні у конструкції виробу, при цьому основна оброблювальна стична площина найчастіше займає горизонтальне положення.

4. Вибирають кількість необхідних зображень: виглядів, розрізів, перерізів, виносних елементів, які повністю розкриють зовнішню і внутрішню будову деталі. Встановлюють величини зображень.

 

Основна стадія виконання ескізу:

1. В залежності від кількості підібраних зображень та їх розмірів підбирають формат паперу (листок в клітинку або міліметровий папір);

2. Наносять на папір рамку та виділяють місце для основного надпису (55× 185) в правому нижньому куті формату.

3. Установлюють на око габаритні розміри зображуваної деталі, тобто співвідношення довжини, висоти і ширини, і наносять габаритні прямокутники – місця розташування зображень деталі. При цьому враховують і площу, яка потрібна для нанесення розмірів, написів, позначень, технічних умов.

4. Проводять осі симетрії деталі і центрові осі отворів. За встановленими на око пропорціями на зображеннях наносять контури елементів деталі і будують зовнішній її обрис у цілому. Виконують конструктивні і технологічні елементи – фаски, галтелі, округлення, проточки, уклони тощо. Попереднє розчленування деталі на окремі прості геометричні форми дає можливість правильніше підійти до виконання ескізу і нанесення на ньому розмірів (рис.5.11).

 

 

 

 

Рисунок 5.11 – Перший етап виконання ескізу деталі

 

 

5. Тонкими лініями намічають контури розрізів і перерізів. При цьому слід урахувати таке: а) внутрішня поверхня деталі звичайно паралельна зовнішній; б) осі отворів для болтів, гвинтів і шпильок повинні бути перпендикулярні до опорних площин головок і гайок, в розміри цих площин – достатні для їх розміщення; в) центри отворів розташовуються, як правило, симетрично відносно осей деталі або у вершинах правильних многокутників тощо.

6. Виконують потрібні виносні елементи, додаткові і місцеві вигляди, які б повніше розкривали зображувану деталь.

7. Усувають зайві лінії (проекційного зв’язку, невидимого контуру, габаритні прямокутники та ін.), обводять видимий контур суцільною основною лінією, заштриховують розрізи і перерізи (рис.5.12)

 

Рисунок 5.12 – Другий етап виконання ескізу деталі

 

8. Наносять виносні і розмірні лінії. Розміри на ескізах можна розбити на три групи: а) розміри, що визначають деталь у цілому – габаритні; б) розміри, які встановлюють взаємне положення окремих елементів деталі, – відносні розміри; в) розміри окремих елементів деталі. Розміри зовнішніх елементів розміщують, як правило, з боку вигляду, а внутрішніх – збоку розрізу. Проставляють з боку вигляду, а внутрішніх – з боку розрізу. Проставляють розміри з урахуванням конструктивних і технологічних баз.

9. Вимірюють деталь і проставляють розмірні числа за правилами ГОСТ 2.307-68.

10. Визначають шорсткість поверхні, виходячи з умов її виготовлення або призначення.

11. Виконують потрібні написи, технічні умови, заповнюють основний напис і остаточно оформлюють ескіз (рис.5.13).

 

 

 

Рисунок 5.13 – Ескіз деталі