ВВЕДЕННЯ
Волкоедов А.П., Паленый Э.Г. Оборудование самолетов. – М.: Машиностроение, 1980. Иванов Д.И., Хромушкин А.И. Системы жизнеобеспечения человека при высотных и космических полетах. – М.: Машиностроение, 1968. Кербер Л. Л. Компоновка оборудования на самолетах. – М.: Машиностроение, 1976. Колчин И. В., Кочетков В.И., Туманов А.В. Оборудование летательных аппаратов. – М.: Машиностроение, 1979. Матвеенко А. М., Бекалова В. И. Системы оборудования летательных аппаратов. – М.: Машиностроение, 1986. Никифоров Г.Н., Котылев Г.В. Конструкция самолетных агрегатов. – М.: Машиностроение, 1989. Авиация: Энциклопедия / Гл. ред. Свищев Г.П. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1994. Агеев В.М., Павлова Н.В. Приборные комплексы летательных аппаратов и их проектирование. – М.: Машиностроение, 1990. Барвинский А.П., Козлова Ф.Г. Электрооборудование самолетов. – М.: Транспорт, 1981. Боднер В. А. Авиационные приборы. – М.: Машиностроение, 1969. Браславский Д.А., Логунов С.С., Пельпор Д.С. Авиационные приборы и автоматы. – М.: Машиностроение, 1978. Быков Л.Т., Ивлентиев В.С., Кузнецов В.И. Высотное оборудование пассажирских самолетов. – М.: Машиностроение, 1972. Власов О. В., Смокин И. В. – Радиооборудование летательных аппаратов. – М.: Воениздат МО СССР, 1971. Волкоедов А.П., Паленый Э.Г. Вооружение самолетов. – М.: Машиностроение, 1979. Воробьев Л. М. Навигация космических кораблей. – М.: Воениздат МО СССР, 1974. Харин В. И. Авиационные приборы. – М.: Транспорт, 1978. Черненко Ж.С. и др. Гидравлические системы транспортных самолетов. – М.: Транспорт, 1975. РТЭ самолета Ан-24. РТЭ самолета Ту-154.
Оглавление
Раздел 5 Пилотажно-навигационное оборудование летательных аппаратов Стр 2 - 26 Раздел 6 Средства контроля за работой оборудования бортовых систем; (СОК, МСРП) Стр 27 - 30 Раздел 7 Системы управления полетом летательных аппаратов Стр 31 - 55 Раздел 8 Высотное, защитное и специальное оборудование летательных аппаратов Стр 56 - 82 Раздел 9 Компоновка бортового оборудования на летательных аппаратах Стр 83 – 90
Список литературы Стр 91 ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра клінічної фармакології, фармації, Фармакотерапії і косметології
Крайдашенко О.В., Хмельова О.А., Михайлик О.А.
КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ (Навчально-методичний посібник до практичних занять за кредитно-модульною системою (модуль 1) для студентів 4 курсу фармацевтичного факультету спеціальності 7.110202 - технологія парфумерно-косметичних засобів)
Запоріжжя – 2012
Навчальний посібник затверджений На засіданні Центральної методичної ради ЗДМУ Протокол № __ від __________ р. Рецензенти: Д.мед.н., професор Стець В.Р. д.мед.н., професор Фуштей І.М. Зміст
ВВЕДЕННЯ
Стратегічним напрямом розвитку охорони здоров'я в усьому світі є спрямування всіх галузей медицини на потреби пацієнта. Це положення закріплене в документах Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) і лежить в основі Програми дій з основних лікарських препаратів, затвердженої Європейським регіональним бюро ВООЗ. За цією стратегією докорінно змінюється роль фармацевта в системі охорони здоров'я. Основною метою його професійної діяльності є не стільки збільшення асортименту і якості лікарських препаратів на ринку, скільки підвищення ефективності та безпеки лікарської терапії конкретного хворого. Для здійснення цієї мети Міжнародна фармацевтична федерація (МФФ) зобов'язує всіх практикуючих фармацевтів забезпечити кожному хворому належну якість фармацевтичної опіки. Поняття " фармацевтична опіка" означає в першу чергу залучення фармацевта разом з лікарем до активної діяльності для збереження здоров'я і запобігання захворюваності населення. Фармацевт зобов'язаний і на нього покладається обов'язок забезпечити пацієнта не тільки якісними ліками і виробами медичного призначення, але й сприяти їхньому раціональному використанню. Для цього фармацевт повинен надати хворому повну інформацію про ліки, лікарські форми й особливості їх застосування, вплив на фармакодинамічні ефекти препарату віку, статі, захворювань нирок, печінки тощо, взаємодію ліків з іншими лікарськими препаратами та їжею, можливий несприятливий вплив ліків на організм хворого. Для здійснення належної фармацевтичної опіки необхідно, щоб провізор володів достатнім обсягом медичних знань, що дозволять йому взаємодіяти з лікарем на рівні " рівноправного терапевтичного партнерства", проводити контрольну функцію з виявлення серед відвідувачів аптеки осіб із «загрозливими» симптомами, які потребують обов'язкового відвідування лікаря, надавати консультативну допомогу хворому при під час відпуску безрецептурних препаратів для самолікування. Теоретичною базою при проведенні консультативної роботи серед лікарів та населення з питань раціональної лікарської терапії й при здійсненні провізорами фармацевтичної опіки пацієнтів є клінічна фармація. Клінічна фармація — інтегративна прикладна наука, що поєднує фармацевтичні та клінічні аспекти лікознавства, головним завданням якої є формування надійних теоретичних основ і методологічних підходів до раціонального застосування лікарських препаратів. Участь провізора в проведенні лікарської терапії сприяє своєчасному забезпеченню хворого лікарськими засобами оптимальної якості, встановленню максимально раціональних шляхів та режимів введення, запобіганню призначенню несумісних лікарських препаратів, зниженню побічної дії ліків, а також зменшенню поліпрагмазії. У процесі вивчення клінічної фармації на основі теоретичного матеріалу, одержаного на кафедрах фізіології, патологічної фізіології, біохімії, мікробіології, фармакології, поєднуються знання з етіології, патогенезу основних нозологічних одиниць в клініці внутрішніх хвороб, принципів їх лікарської терапії. Під час практичних занять, що проводяться безпосередньо в клініці, студенти мають можливість ознайомитися із структурою вітчизняної охорони здоров'я, основною медичною документацією, оволодіти навичками з медичної етики та деонтології. Протягом навчання вони засвоюють на пізнавальному рівні основні методи клінічного обстеження хворих, загальну симптомологію та синдромологію найбільш поширених захворювань внутрішніх органів, знайомляться із загальними принципами встановлення діагнозу. На основі теоретичних знань з фармакології та внутрішніх хвороб студенти оволодівають теоретичними та практичними навичками в галузі клінічної фармакології основних фармакологічних груп лікарських препаратів, вчаться проводити корекцію лікарської терапії та вибір найбільш раціональних лікарських препаратів і їх комбінацій для конкретного хворого. Саме клінічна фармація надає провізору необхідні знання та навички для здійснення фармацевтичної опіки. Включення клінічної фармації в систему вищого фармацевтичної освіти пов'язано з нагальною потребою часу і відображає світові тенденції модернізації підготовки фахівців для фармації. Згідно з Державним стандартом вищої фармацевтичної освіти, а саме -" Освітньо-кваліфікаційною характеристикою (ОКХ) спеціаліста за спеціальністю 7.1 10202 - технологія парфумерно-косметичних засобів" та відповідно переліку посад фармацевтичних працівників, затвердженого МОЗ України, студенти, які отримали вищезазначену спеціальність, можуть працювати на посадах провізора, провізора-інтерна, завідуючого відділом, заступника завідуючого відділом та ін. У зв'язку з цим вивчення предмета " Клінічна фармація" студентами із спеціальності " Технологія парфумерно-косметичних засобів" повинно бути обов'язковим.
|
