Захист цивільних прав та інтересів

Право на захист є суб’єктивне цивільне право певної особи, тобто вид і міру її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Захист здійснюється в порядку цивільного судочинства. Будь-яка заінтересована особа має право звернутися до суду за захистом порушеного або оскарженого права чи інтересу, що охороняється законом.

Цивільним кодексом передбачено такі способи захисту цивільних прав та інтересів:

1) визнання права (наприклад, права на частину житлової площі);

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов’язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків (ними визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода) та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди (вона полягає: а) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; б) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї чи близьких родичів; в) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; г) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб одноразово і незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Але суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особі в разі якщо вона при здійсненні своїх прав порушує права інших осіб, завдає шкоди довкіллю або культурній спадщині, не додержується моральних засад суспільства, неправомірно обмежує конкуренцію або впроваджує недобросовісну конкуренцію, зловживає монопольним становищем на ринку.

Закон визнає за особою також право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Взагалі право на захист особа здійснює на свій розсуд і нездійснення нею цього права не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

При захисті цивільного права або інтересу існує позовна давність – це термін, у межах якого особа може звернутися до суду. Позовна давність буває загальною і спеціальною.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність може бути скорочена або більш тривала порівняно із загальною. При цьому позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін, але може бути збільшена, відповідно з договором, укладеним у письмовій формі.

В цивільному законодавстві є вимоги, на які позовна давність не поширюється:

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;

4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право;

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.