Правове регулювання оплати праці

Винагорода, що виплачується працівнику за використання його праці, може бути визначена як заробітна плата, яка є економічною і юридичною категоріями. Економістів більше цікавить матеріальний зміст оплати праці. Для юристів важливим є виявлення правової форми оплати праці. Тобто, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу згідно трудового договору.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна - це сума грошей, отриманих за встановлений період часу. Реальна заробітна плата - це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату, що залежить від її розміру і цін на товари та послуги.

За своєю структурою заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів). До основної заробітної плати належать також суми авторського гонорару і процентних та комісійних нарахувань, отриманих від реалізації продукції у випадках, коли вони є основним видом оплати праці. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені законодавством, колективним чи трудовим договором норми праці, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. До додаткової заробітної плати включаються також премії та інші виплати, передбачені системою оплати праці.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати встановлюються у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями. Це компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які виплачуються понад встановлені норми. До них належать: оплата простоїв не з вини працівника; винагороди за підсумками роботи за рік; одноразові заохочення; матеріальна допомога; інші надбавки і доплати, які не передбачені законодавством.

Оплата праці поділяється на дві системи: погодинна і відрядна, які мають певні різновиди. Погодинна система оплати праці проявляється як власне погодинна, поденна і помісячна. А відрядна - як пряма відрядна, відрядно-прогресивна, відрядна преміальна та акордна.

Існує дві сфери регулювання заробітної плати: на державному і договірному рівнях.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших норм і гарантій.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці(обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів, як правило, раз на рік під час затвердження Державного бюджету. Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги.

На державному рівні також встановлюється розмір заробітної плати працівників державних і комунальних підприємств, а також працівників установ і організацій, що фінансуються з Державного бюджету або місцевих бюджетів. Договірне регулювання оплати праці здійснюється шляхом включення відповідних норм у зміст колективного договору.

Основою формування та диференціації заробітної плати є тарифна сітка. Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестацій можуть змінюватися посадові оклади у межах, затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних окладів на відповідній посаді. Власник не має права в односторонньому порядку приймати рішення з оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Трудове законодавство регулює також особливості оплати праці на важких роботах, за сумісництвом, при виконанні робіт різної кваліфікації, при суміщенні професій(посад), праці у надурочний і нічний час, у святкові і неробочі дні і в інших випадках, установлених КЗпП України, а також Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. і іншими нормативними актами.

Заробітна плата повинна регулярно виплачуватися у строки, встановлені у колективному договорі. Розмір її не може бути нижчим за визначений законом мінімальний розмір оплати праці при виконанні певного обсягу роботи.