Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Колективний договір. Трудовий договір і контракт




Колективний договір укладається на основі чинного законодавства між власником або уповноваженим ним органом (особою) з однієї сторони і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а в разі відсутності таких органів – представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Колективні договори підлягають відомчій реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади. Умови колективного договору не можуть погіршувати становище працівників в порівнянні з чинним законодавством.

Від колективного договору необхідно відрізняти трудовий договір, який носить індивідуальний характер і є основним інститутом у системі трудового права. Він укладається на підставі трудового законодавства і колективного трудового договору.

Трудовий договір є угода між найманою особою (працівником) і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою тобто працедавцем (роботодавцем). Наймана особа – фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. Працедавець – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов’язки із сплати їм заробітної плати. За цією угодою працівник зобов’язується виконувати роботу з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір потрібно відрізняти від цивільно-правових договорів, і зокрема, договору підряду. Предметом індивідуального трудового договору є процес праці, результати праці, умови праці, з обов’язковим дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку, законодавства про працю і роботу повинен виконувати сам працівник. За цивільно-правовим договором особа виконує замовлення самостійно або із залученням інших виконавців, розпоряджаючись робочим часом на власний розсуд.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що засвідчує особу, трудову книжку, а у передбачених законодавством випадках – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи. При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб , які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачене законодавством. Необґрунтована відмова у прийнятті на роботу забороняється. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між їх керівниками не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. За загальним правилом прийняття на роботу за трудовим договором осіб молодше шістнадцяти років не допускається. Особам, які стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу.

Але за письмовою згодою одного з батьків або особи, що їх замінює (усиновителів, піклувальників) допускається прийняття на роботу осіб, які досягли п’ятнадцяти років, а також з чотирнадцяти років учнів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і у вільний від навчання час. Студенти також, згідно Закону України „Про вищу освіту” від 17 січня 2002 р., мають право на трудову діяльність у позанавчальний час.

Законодавством встановлені певні обмеження при прийнятті на роботу іноземних громадян та осіб без громадянства. Це зумовлено потребою захисту інтересів держави і вітчизняного ринку робочої сили. Переважно з аналогічних міркувань виходять усі цивілізовані країни.

Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками, якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. На державних підприємствах, в установах запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.

При укладанні трудового договору угодою сторін може бути обумовлено випробування, яке не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли 18 років, молодих спеціалістів після закінчення вузів і осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби, при переведенні на роботу і в інших випадках, встановлених законодавством. Якщо працівник на час випробування (від одного до шести місяців) був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів його відсутності на роботі.

Трудовий договір може укладатися на різний строк. Він може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Зміст трудового договору визначається правами і обов’язками працівника і власника (або уповноваженої ним особи).

Основними (необхідними) складовими трудового договору є: місце і характер роботи, умови і оплата праці. Крім того, можуть бути додаткові умови трудового договору: наприклад, забезпечення житлом, про підвищення кваліфікації і навчання, про встановлення неповного робочого часу тощо(детальніше див. 11, с.153-211).

Особливою формою трудового договору єконтракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі і матеріальна), умови організації праці і розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством.

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2073. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия