Функціонально-стилістична диференціація української лексики

Лексика сучасної української літературної мови з погляду стилістичної диференціації поділяється на дві великі групи: стилістично нейтральну (міжстильову), яка вживається в усіх стилях мови, і стилістично забарвлену, яка співвідноситься з одним чи кількома (але не з усіма) функціональними стилями. Стилістично нейтральна лексика охоплює назви явищ природи: блискавка, вітер, грім, дощ, повінь; назви рослин і тварин: верба, яблуня, жито, собака, ведмідь; назви частин тіла: голова, нога, рука, око; назви будівель та їх частин: будинок, вікно, стеля, церква; назви дій і станів, місця, часу, простору: ходити, говорити, шукати; там, сьогодні, далеко, вчора тощо. Стилістично забарвлені слова часто виступають як паралелі до нейтральних, загальновживаних: розуміти (нейтральне), усвідомлювати (книжне), кумекати (розмовне); йти (нейтральне), вирушати (книжно-офіційне), ушиватися (просторічне); збори (нейтральне), збіговисько (зневажливе).

Уживаючись у переносному значенні, нейтральні слова набувають додаткових емоційно-експресивних відтінків. Переносні значення переважають у художньому й публіцистичному стилях. Широко представлена група слів з переносним значенням для оцінної характеристики людей у розмовному мовленні. Оцінка може бути як позитивна (бджілка, голуб, ластівка, соловейко, сокіл) так і негативна (гадюка, корова, свиня, собака, цап, баран).

Стилі мають значну частку спільної лексики, водночас кожному стилю притаманний специфічний шар лексики. Наприклад, на позначення одного й того ж поняття в різних стилях використовуються різні слова: Батько (стилістично нейтральне) і тато (розмовне). Подібна різниця існує між словами вир і чорторий, наказ і загад, натовп і тлум, поганий і кепський тощо.

Лексика наукового стилю характеризується наявністю термінів (інтеграл, кодекс, інфляція, фонема тощо). Лексика офіційно-ділового стилю має найвищий ступінь книжності (анулювати, виборчий, витяг, повноваження, скарга тощо). Лексика публіцистичного стилю вирізняється урочистістю, піднесеністю, патетичністю, пишномовністю: віншувати (вітати), вогнеборець (пожежник), зводити (будувати), прийдешнє (майбутнє), фундатор (засновник), осягати (розуміти). Лексиці розмовного стилю притаманні наддіалектні, загальнонаціональні ознаки, проте вона має і регіональні особливості: вухань, гульвіса, одоробло, язикатий тощо. Лексика художнього стилю, або поетична лексика вирізняється особливою експресивністю, образністю: бран (полон), віковічний (стародавній), габа (пелена), зажура (смуток), легіт (несильний приємний вітерець), мусянджевий (бронзовий), недосвіт (заморозок), первоцвіт (пролісок), підсоння (клімат), полинути (полетіти), притуга (горе), свічадо (дзеркало). У художньому стилі можуть поєднуватися досить різнопланові мовленнєві засоби з погляду їхніх експресивно-стилістичних та номінативно-логічних властивостей. Але така строкатість не заважає цілісності цього функціонального стилю.

Функціональні стилі мови не становлять замкнутих систем, між ними існує взаємодія, вони взаємно впливають один на одного. Між лексичними групами різних функціональних стилів сталі й чіткі межі відсутні. Лексика розмовного стилю нерідко переходить до розряду загальновживаної (слово батько належало раніше до розмовного стилю й означало «соціальний і духовний лідер», згодом воно стало загальновживаним), а інколи навіть до термінологічної (розмовне слово суржик перебуває на стадії переходу до термінологічної системи мовознавства). Лексика наукового стилю може зазнавати детермінологізації і ставати загальновживаною. Так, деякі терміни, пов’язані з економікою, банківською справою, фінансами (бартер, бізнес, бізнесмен, офіс, спонсор та ін.), інформатикою та комп’ютерною технікою (дискета, комп’ютер, модем, монітор, мультимедіа, сканувати, файл та ін.), внаслідок детермінологізації чимало слів перешли у розряд загальновживаної лексики. Досить активно взаємодіють лексика публіцистичного стилю та поетична лексика, про що свідчить у словах ознак і публіцистичності, і поетичності (борня, шати). Розмовна лексика, особливо слова зі значенням суб’єктивно-емоційної оцінки, широко вживається в художньому стилі: «О, я помирюся з цим вишкребком Косінським. Не інакше, як Замойський його й підкинув нам для розбрату» (Іван Ле «Наливайко»). Вишкребок – остання дитина в сім’ї. Запозичення з російської мови бомж, що використовувалося спочатку в офіційно-діловому стилі, розширило сфери функціонування і стало загальновживаним.

Отже, у зв’язку з диференціацією української мови на функціональні стилі розрізняють лексику розмовного, публіцистичного, наукового, офіційно-ділового, художнього стилів.