Суть понять «лексика», «лексикологія». Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови

Мова нації – універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ, його духовність.

Сукупність слів певної мови становить її словниковий склад, або лексичну систему. Лексична система української мови у сучасному вигляді з'явилася не одразу. Формувалася вона у ході тривалого історичного розвитку. Чимало одиниць лексичної системи активно використовується мовцями, а частина слів уживається рідко.

Лексика –словниковий склад мови, який описують у лексикографічних працях.

Лексикологія (грец. lexikos – словниковий, logos – слово) – це розділ мовознавчої науки, що вивчає значення слів, їх походження та вживання, а також словниковий склад мови.

Українська мова належить до східнослов’янської підгрупи слов’янських мов, що входять до індоєвропейської мовної родини. Словниковий склад сучасної української літературної неоднорідний за походженням: він включає корінну (питому) лексику та запозичену з інших мов.

Використання сучасної української літературної мови в різноманітних сферах суспільного життя зумовлює функціонально-стильове розрізнення її лексичного складу і виділення двох груп лексики – загальновживаноїі обмеженої в уживанні.

До загальновживаної лексики належать слова, що використовуються усіма мовцями, незалежно від віку, професії, освіти тощо. Насамперед це назви життєво необхідних для кожної людини понять, які пов’язані з побутом, суспільним життям, виробничою діяльністю. Загальновживана лексика стилістично нейтральна. Наприклад: книга, студент, паркет, газета, розуміти, високий, школа.

Лексика обмеженого вживання співвіднесена зі сферами суспільного життя та функціональними стилями мови. Її поділяють, з одного боку, на розмовну, просторічну, діалектну і жаргонну, а з іншого – книжну. Книжна лексика вносить у спілкування відтінок офіційності, урочистості, науковості. Порівняймо книжні слова усвідомлювати, вирушати зі стилістично нейтральними розуміти, йти чи розмовними кумекати, вшиватися. Книжну лексику активно використовують у функціональних стилях, пов’язаних з виробничо-професійною, науковою, суспільно-політичною, офіційно-діловою сферами. Переважно вони мають писемну форму вияву (науковий, офіційно-діловий, публіцистичний стилі). Книжна лексика властива і деяким стильовим різновидам усного літературного мовлення: лекціям, доповідям, повідомленням, виступам на зборах, ділових нарадах, конференціях тощо. До книжної лексики належать також особливі поетичні слова (розмай, приваба, надхмар’я), що використовуються в художньому стилі.