Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Суть понять «лексика», «лексикологія». Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови




Мова нації – універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ, його духовність.

Сукупність слів певної мови становить її словниковий склад, або лексичну систему. Лексична система української мови у сучасному вигляді з'явилася не одразу. Формувалася вона у ході тривалого історичного розвитку. Чимало одиниць лексичної системи активно використовується мовцями, а частина слів уживається рідко.

Лексика –словниковий склад мови, який описують у лексикографічних працях.

Лексикологія (грец. lexikos – словниковий, logos – слово) – це розділ мовознавчої науки, що вивчає значення слів, їх походження та вживання, а також словниковий склад мови.

Українська мова належить до східнослов’янської підгрупи слов’янських мов, що входять до індоєвропейської мовної родини. Словниковий склад сучасної української літературної неоднорідний за походженням: він включає корінну (питому) лексику та запозичену з інших мов.

Використання сучасної української літературної мови в різноманітних сферах суспільного життя зумовлює функціонально-стильове розрізнення її лексичного складу і виділення двох груп лексики – загальновживаноїі обмеженої в уживанні.

До загальновживаної лексики належать слова, що використовуються усіма мовцями, незалежно від віку, професії, освіти тощо. Насамперед це назви життєво необхідних для кожної людини понять, які пов’язані з побутом, суспільним життям, виробничою діяльністю. Загальновживана лексика стилістично нейтральна. Наприклад: книга, студент, паркет, газета, розуміти, високий, школа.

Лексика обмеженого вживання співвіднесена зі сферами суспільного життя та функціональними стилями мови. Її поділяють, з одного боку, на розмовну, просторічну, діалектну і жаргонну, а з іншого – книжну. Книжна лексика вносить у спілкування відтінок офіційності, урочистості, науковості. Порівняймо книжні слова усвідомлювати, вирушати зі стилістично нейтральними розуміти, йти чи розмовними кумекати, вшиватися. Книжну лексику активно використовують у функціональних стилях, пов’язаних з виробничо-професійною, науковою, суспільно-політичною, офіційно-діловою сферами. Переважно вони мають писемну форму вияву (науковий, офіційно-діловий, публіцистичний стилі). Книжна лексика властива і деяким стильовим різновидам усного літературного мовлення: лекціям, доповідям, повідомленням, виступам на зборах, ділових нарадах, конференціях тощо. До книжної лексики належать також особливі поетичні слова (розмай, приваба, надхмар’я), що використовуються в художньому стилі.







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1133. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.001 сек.) русская версия | украинская версия