Активна і пасивна лексика

Лексична система кожної мови містить слова, які мають високий ступінь вживаності, а також лексеми, які використовуються мовцями рідко. У процесі розвитку мови деякі слова з активної лексики можуть переходити до розряду пасивної, і навпаки. Отже, за складом лексика української мови поділяється на активну і пасивну.

Основний шар словникового складу української мови становить активна лексика – загальнонародні слова або широковживані терміни, в яких відсутні ознаки застарілості чи новизни і які вільно функціонують у різних сферах суспільного життя. Наприклад: автобус, автор, атакувати, багато, байдуже, бджола, вода, вухо, газета, готувати, ґава, два, дим, ефективний, європейський, жартувати, запитувати, зелений, інколи, їхати, йти, категоричний, кожен, крім, лист, людина, майже, мораль, наприклад, одночасно, переказувати, процес, риба, рівняння, спочатку, сфера, фотографувати, хай, це, час, школа, щогодини, ювілейний, якісний та ін.

Активною вважається термінологічна, розмовно-побутова, діалектна і жаргонна лексика.

Кожній людині притаманний індивідуальний обсяг активної лексики. Так, у школярів він значно менший, ніж у студентів, а в студентів – менший, ніж у письменників.

Частину словникового складу української мови займає пасивна лексика – маловживані, але зрозумілі мовцям слова, в яких наявні ознаки застарілості або новизни і які обмежено функціонують у повсякденному спілкуванні.

Виокремлюють дві групи пасивної лексики: застарілі слова (архаїзми, історизми) і неологізми.:

Історизми – це слова, що вийшли з ужитку внаслідок зникнення реалій, які вони позначали. Наприклад: соломаха, варенуха, сирівець (назви страв); жупан, очіпок, сап’янці, плахта (назви одягу); жорно, рало, рогач, ціп (назви знарядь праці); булава, меч, ятаган, мушкет, пірнач (назви зброї); бондар, кушнір, лимар, стельмах (назви професій); волость, земство, панщина, гетьман, феодал, кріпосник, неп, трудодень (назви суспільно-політичних утворень, урядових чинів тощо); вечорниці, вертеп (назви народних звичаїв, традицій, розваг); аршин, верста, гріш, лікоть, копа, пуд, сажень (назви одиниць виміру).

Архаїзми – це застарілі слова, що вийшли з ужитку внаслідок витіснення їх синонімами. Наприклад: амбасада – посольство, град – місто, страж – сторож, бровар – пивовар, поличчя – портрет, чадо – дитина.

У мові документів законодавчого характеру трапляються слова, які в літературній мові вважаються застарілими, а в юридичних документах належать до активної лексики. Застарілі слова в офіційних документах іноді вживаються з певною стилістичною метою, надаючи мові урочистості. У цьому полягає мета вживання застарілих слів у діловому мовленні.

Неологізми – це нові слова, що з’явилися в словниковому складі української мови недавно у зв’язку з розвитком науки, техніки, технологій, суспільних відносин. Неологізми – це категорія історично змінна. Наприклад: мобільний телефон, плазмовий телевізор, роздержавлення, євро.

Отже, пасивною лексикою називаються слова, які вийшли або виходять із вжитку в силу різних обставин, та нові слова (неологізми), які ще не набули активного використання.