Студопедия — Методичні рекомендацій та практичні завдання
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Методичні рекомендацій та практичні завдання






 

Для чіткого усвідомлення логіки викладення питань політичної соціалізації та стратифікації в межах політичної сфери суспільства необхідно вказати на те, що політична соціалізація та стратифікація розглядаються нами як два рівні політичного життя суспільства: індивідуальний (персональний) та суспільний (груповий) відповідно. Індивід як соціальна істота виступає первісним творцем соціо-політичної реальності, отже політичним актором зокрема. Тож з'ясування умов функціонування та відтворення індивідуального рівня передбачає аналіз проблеми політичної соціалізації.

Характеристика ж суспільного рівня вимагає вивчення соціально-структурних процесів, сутність яких розкривається в руслі проблеми стратифікації.

Слід зважити також на властивість суб'єктів політичного життя (індивідів і соціальних груп тощо) бути одночасно і його об'єктами.

Політична сфера є однією зі сфер соціальної реальності, рівнорядна з іншими її частинами (" підсистемами"): економічною, культурною тощо. Хоча автономний статус політичної сфери є доволі молодим набутком історії, відлік якому заведено вести від часу написання Мак'явеллі трактату " Державець". Остаточне ж відокремлення політичної сфери припадає на XVIII-XIX століття - час теоретичного обґрунтування громадянських прав та індивідуальних свобод як особливого виду політичних ліберальних цінностей. Професіоналізація політичного життя та інституціаналізація нової системи ліберально-демократичних цінностей послужили механізмами такого відокремлення політичної сфери із загальної системи людської дії — соціальної реальності. Політична сфера, поруч з іншими сферами суспільного буття, має «характерні значення та способи сприйнятт».

Диференційною ознакою світу політичної реальності є зосередження її навколо проблеми влади та владних відносин на різних структурних рівнях макрополітики (регіональний, державний та світовий). Інституалізація владних відносин відбувається шляхом утворення широкої мережі громадсько-політичних організацій, бюрократичних органів (інститут держави), нормативно-правових та ідеологічних інститутів, що опікуються зокрема й питанням політичної культури та політичної поведінки.

Отже, політична сфера суспільства являє собою багатоскладне поняття, що оперує сукупністю категорій з різних областей політологічного знання: світ політичного і владні відносини, політичні інститути та політичні процеси, політична культура та ідеологія тощо.

Для того, щоби з'ясувати специфіку відтворення, розвиток та взаємозвя'зок політичної сфери з іншими сферами людської діяльності необхідно відпочатку охарактеризувати людину як творця соціальної реальності взагалі та політичної зокрема, тобто охарактеризувати людину як суб'єкта політичної сфери. Дане питання може буте розв'язане в контексті розгортання проблеми політичної соціалізації.

 

1.Розкриття теми політичної соціалізації передбачає засвоєння наступних категорій та понять: соціалізація та власне політична соціалізація, інтерналізація (інтеріоризація), ресоціалізація, де-соціалізація. Неохідним є також знання етапів політичної соціалізації, її форм і типів, особливостей політичної соціалізації в країнах з різними політичними режимами та різним ступенем автономії політичної сфери (традиційні та (пост) індустріальні суспільства).

Суспільство є продуктом людської дії, а людина як особистість і репрезентативна одиниця людської спільності є продуктом соціальним, оскільки членом суспільства людина стає в результаті тривалої взаємодії з іншими людьми, а не народжується ним. З іншого боку, суспільства відтворюють себе лише через адаптацію нових Генерацій до усталених суспільних норм співжиття, вироблених попередніми поколіннями і закріпленими в культурі. Цей процес переймання індивідом досвіду попередніх Генерацій, через засвоєння законів і норм, оволодіння комплексом соціальних ролей та навичок має назву соціалізації. Специфіка політичної соціалізації полягає в тому, що головна увага фокусується на процесі входження індивіда в окрему частину об'єктивного світу суспільства - зокрема, політичну систему. Індивід засвоює політичні цінності та ролі, притаманні тій чи тій політичній системі, що сприяє виробленню у нього певної політичної позиції.

Процес політичної соціалізації, за аналогією до соціалізації взагалі, відбувається шляхом інтеріоризації, тобто шляхом переведення (інтерпретації) об'єктивних фактів певного значення у факти суб'єктивного значення (П.Бергер, Т.Лукман). Отже йдеться про переведення певних політико-культурних настанов зі сфери зовнішніх зразків у сферу внутрішніх спонук, мотивів діяльності.

 

2. Розкриття данної проблеми спирається на засвоєння таких її складників: історичні типи стратифікації, параметри стратифікації, теорії стратифікації тощо.

Виконанння індивідуальних політичних ролей «за випадком» (М.Вебер) переважною більшістю політичних акторів (всі ми у ролі виборців) є важливим актом вияву політичної волі, що й дає підстави наполягати на загальному характері політичної участі, притаманної демократичній політичній системі, який уважливлює статус політичного актора - як суб'єкта політичного процесу. Проте значно більший уплив на політичний процес чинить не конкретний індивід, а спільноти різного ступеню організованості та складності. Вони поруч з автономно існуючими, наділеними відмінним об'ємом ресурсів упливу, акторами: індивідами та владою (державними інститутами) виступають активними суб'єктами політичної сфери. Поміж останніх розрізняють такі: нації, класи, верстви, партії тощо.

Кожне суспільство соціально структуроване. І для визначення місця людини в соціальному просторі необхідно не лише знати її «сімейний стан, громадянство, національність, ставлення до релігії, професію, належність до політичних партій, економічний статус, походження тощо» (П.Сорокін), але й місце цієї людини в середині кожної з основних груп. Саме відношення людини до певної групи та відношення цих груп одна щодо одної в середині суспільства утворюють систему координат визначення соціального положення людини в данному суспільстві, а пояснення функціонування цієї системи входить до складу поняття соціальної стратифікації.

Термін стратифікація, запозичений з геології (нашарування земельних порід), в соціальних науках позначає «структуровані нерівності між різними угрупованнями людей» (Е.Ґіденс). Отже соціальна стратифікація - це система регульованої нерівності, за якої формуються різні прошарки суспільства. Але стратифікація це не просто сукупність прошарків і страт, а ієрархія цієї сукупності.

Виділяють чотири основні системи або історичні типи стратифікації: рабство, касти, стани, класи. Певною мірою можна говорити про їхню часову й історичну послідовність, хоча й не виключена можливость одночасного співіснування деяких систем, як от рабство та класи в Давній Греції та Римі.

Перші три системи називають закритими суспільствами, а останню класову - відкритим.

Основні поняття та категорії

Агент (політичної) соціалізації — конкретні люди, відповідальні за навчання правовим та політичним нормам і засвоєння навичок політичних ролей.

Рабство — це така юридична, економічна та соціальна форма залежності людей, яка межує з повним безправ'ям та граничним ступенем нерівності. Це такий стан, коли певні нідивіди в прямому розумінні належать іншим людям як їхня власність (Е. Гіденс).

Каста (з португ. — раса або чиста порода) — соціальна група (страта), членство в якій визначається виключно своїм народженням.

Стан — соціальна група (страта), яка має закріплені звичаями чи юридичними законами права і обов'язки, що передаються спадково.

Клас — сукупність людей у суспільстві, що займають однакову позицію щодо форми влади, привілегій або престижу (Г. Ленскі); широке угруповання людей, які спільно розпоряджаються економічними ресурсами, що вирішальним чином формує стиль їхнього життя. Майнова власність, а також рід занять — головні підвалини класових відмінностей. Клас — це велика група людей, які різняться за місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва, за їх відношенням (здебільшого закріпленим та оформленим законами) до засобів виробництва, за їхньою роллю в суспільній організації праці, а значить, за способами отримування і розмірам тієї частки суспільного багатства, якою вони диспонують. Класи — це такі групи людей, з яких одна може привласнювати працю іншої завдяки відмінності їхнього місця в певному укладі суспільного господарства» (В. І. Ленін «Великий почин»).

Питання для дискусії

1) Чи є доцільним застосовуання методів прямої політичної соціалізації до повнолітньої особи в умовах демократичного суспільства?

2) Криза політичної соціалізації в Україні порадянських часів виявлялась переважно у негативній ресоціалізації старшої генерації. Чи коректно говорити про кризу політичної соціалізації на сучасному етапі у всіх вікових групах?

3) Наскільки позиції, засвоєні в дитинстві, продовжують визначати поведінку дорослого індивіда?

4) Чи можна вважати процес політичної соціалізації загальним світовим явищем подібно до соціалізації взагалі?

5) Теза про те. що класовий стан жінки визначається класовим станом її чоловіка, може мати як аргументи «за» так і – «проти». Чи не так?

6) Чи є відмінність поміж політичною соціалізацією і політичним вихованням?

7) У чому полягають передумови розвитку середнього класу в Україні?

8) Чи може мати суспільство рівних виборчих прав пірамідальний профіль політичної стратифікації?

9) Яка роль ідентифікації індивіда у визначенні його соціального статусу?

10) Яке місце ідеології в структурі змін ціннісних підвалин ідентифікації?

 

Теми рефератів та контрольних робіт:

 

1) Сутність та функції соціальної структури суспільства.

2) Особливості політичної соціалізації в умовах тоталітаризму.

3) Політична культура і соціалізація.

4) Роль політичної соціалізації у формуванні культури громадянської участі.

5) Сучасні тенденції соціальної стратифікації на Україні.

6) Функціоналістське обгрунтування стратифікації.

7) Соціалізація особистості: політичний аспект.

8) Людина як об'єкт і суб'єкт політики.

9) Особливості політичної соціалізації в сучасному українському суспільстві.

10) Політична діяльність і соціалізація особистості.

Питання для самоконтролю

1) Проведіть порівняльний аналіз теорій класів К. Маркса та М. Вебера. Визначте їх суспільні та відмінні властивості.

2) З'ясуйте, які тенденції в розвитку трикласової структури суспільства відбито в пірамідальній (конусній) та ромбоподібній формах зображення цієї структури.

3) Проаналізуйте сучасні тенденції соціальної стратифікації українського суспільства.

 

Завдання для самостійної роботи

1) Дати визначення політичної соціалізації та показати її особливості в Україні.

2) Яка роль політичної соціалізації у формуванні високої культури громадської праці.

3) Проаналізувати динаміку соціальної стратифікації українського суспільства.

4) Спробуйте за диференційними ознаками розвести поняття: «політика», " політичне життя" та «політична сфера».

5) Охарактеризуйте соціальну структуру українського суспільства, тенденції та особливості її трансформаційних змін.

6) З'ясуйте специфіку процесів політичної де- і ресоціалізації в умовах розбудови нової держави (на прикладі України).

7) Розкрийте зміст висловлювання: «У немовляти немає особистості».

 

Питання до заліку

1) Політична соціалізація: поняття та сутність.

2) Динаміка соціальної стратифікації українського суспільства.

3) Соціальна стратифікація та політична стратифікація.

4) Первинна і вторинна соціалізація.

5) Основні типи політичної соціалізації.

6) Соціальна стратифікація та соціальна мобільність.

Рекомендована літератури

Аренд Ганна. Становище людини. — Львів, 1999.

Арон Реймон. Демократия и тоталитаризм. — М., 1993.

Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. — М.: «Медиум», 1995.

Буркарт Г. Група. Особа. — Берлін, 1993.

Бычко А. К. Критический анализ философских концепций молодежного бунтарства. — К., 1985.

Вебер М. Основные понятия стратификации // Человек и общество. Хрестоматия. — К., 1999.

Веселовский В. Классы, слои и власть. — М., 1981.

Восленский М. С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза. - М., 1991.

Гозман Л. Я., Шестопал Е. Б. Политическая психология. — Ростов-на- Дону; 1996.

Дэвис К. Функционалистское обоснование стратификации // Человек и общество. Хрестоматия. — К., 1999.

Линтон Р. Статус и роль // Человек и общество. Хрестоматия. — К., 1999.

Пойман М. Класи: поява, трансформація, зникнення. — Берлін, 1992.

Политология: хрестоматия / Сост. Проф. М. А. Василик, доц. М. С. Вершинин. - СПб., 1999.

Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуністичних суспільств

/ керівн. авт. кол. В. Полохало. — К., 1995.

Розанваллон Пьер. Новый социальный вопрос. Переосмысливая государство всеобщего благосостояния. — М., 1997.

Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. — М., 1992.

Стоун Дебора. Парадокс політики. Мистецтво ухвалення політичних рішень. К., 2000.

Хойбнер Т. Вызов неприкаянности: модные волны молодежного течения — теды, хиппи, панки, рокеры — в западном мире. — М., 1990.







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 511. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

ТЕХНИКА ПОСЕВА, МЕТОДЫ ВЫДЕЛЕНИЯ ЧИСТЫХ КУЛЬТУР И КУЛЬТУРАЛЬНЫЕ СВОЙСТВА МИКРООРГАНИЗМОВ. ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОЛИЧЕСТВА БАКТЕРИЙ Цель занятия. Освоить технику посева микроорганизмов на плотные и жидкие питательные среды и методы выделения чис­тых бактериальных культур. Ознакомить студентов с основными культуральными характеристиками микроорганизмов и методами определения...

САНИТАРНО-МИКРОБИОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ВОДЫ, ВОЗДУХА И ПОЧВЫ Цель занятия.Ознакомить студентов с основными методами и показателями...

Меры безопасности при обращении с оружием и боеприпасами 64. Получение (сдача) оружия и боеприпасов для проведения стрельб осуществляется в установленном порядке[1]. 65. Безопасность при проведении стрельб обеспечивается...

Упражнение Джеффа. Это список вопросов или утверждений, отвечая на которые участник может раскрыть свой внутренний мир перед другими участниками и узнать о других участниках больше...

Влияние первой русской революции 1905-1907 гг. на Казахстан. Революция в России (1905-1907 гг.), дала первый толчок политическому пробуждению трудящихся Казахстана, развитию национально-освободительного рабочего движения против гнета. В Казахстане, находившемся далеко от политических центров Российской империи...

Виды сухожильных швов После выделения культи сухожилия и эвакуации гематомы приступают к восстановлению целостности сухожилия...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия