Методичні рекомендації та практичні завдання. 1. Проблема політичних еліт є однією з центральних у політологи, оскільки вона безпосередньо пов'язана з характером і якістю політичної влади

1. Проблема політичних еліт є однією з центральних у політологи, оскільки вона безпосередньо пов'язана з характером і якістю політичної влади, з конкретним способом її структурування. Аналізувати політичні еліти - означає шукати відповіді на питання: хто у певному суспільстві є реальним суб'єктам державного управління і керівництва, у чиїх руках зосереджено всю повноту політичної влади, хто прямо чи опосередковано визначає характер найважливіших політичних рішень. Якість політичної влади багато в чому визначена якістю політичних елії і а їх взаємостосунками.

Треба акцентувати, що політичною елітою називають невеликі групи людей, чиє місце й становище надає їм можливості ухвалювати рішення, які впливають на все життя і розвиток суспільства, або суттєво впливати на процес виникнення і прийняття таких рішень. Якщо такі рішення мають загальнонаціональне значення й від них залежить подальша доля народу, країни, то мова йде про національні політичні еліти Коли ж рішення мають загальнорегіональне значення, маємо справу з регіональними елітами. Вважають, що люди, які складають еліти, володіють необхідними якостями, знаннями, досвідом, потрібними для кваліфікованого керівництва суспільством, для прийняття правильних і необхідних рішень.

В сучасних умовах політична еліта є невід'ємною частиною соціальної структури суспільства, котра здатна брати на себе провідну, відповідальну, консолідуючу роль у забезпеченні розвитку і стабільності будь-якої системи.

2. Політичне лідерство — процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство (чи певну його частину), що добровільно віддає їм частину своїх політико - владних повноважень і прав.

Отже, політичний лідер - це учасник політичного процесу, який, незалежно від формального статусу, намагається і здатний консолідувати зусилля людей, активно впливати на цей процес для досягнення висунутих ним цілей. Становище лідера зобов'язує багато до чого, адже його ділові, політичні га особисті якості суворо оцінюються людьми й, не в останню чергу, зумовлюють успіх обраного курсу.

Перші спроби осмислення проблем політичного лідерства сягають античних часів. Геродот, Плутарх, Тіт Лівій та інші античні мислителі помітили, що там, де складається будь-яка спільність, неодмінно знаходяться й свої лідери - найбільш досвідчені, найсильніші й найсміливіші люди, що дістають підтримку і визнання своїх співплемінників, громадян. Пізніше ця проблема знайшла подальший розвиток у суспільствознавчій думці середньовіччя, Відродження, Нового часу, в класичній німецькій і сучасній філософії.

Політичне лідерство - є одним з основних питань усіх елітарних теорій - від Макіавеллі до його нинішніх прихильників.

Західні дослідники розглядають проблему лідерства на двох рівнях. На першому - переважно теоретичному - робляться спроби загальнотеоретичного вирішення цієї проблеми з допомогою різних філософсько-історичних і політичних концепцій лідерства. Вирішення проблем на другому рівні - переважно утилітарному -зводиться до емпіричних досліджень, розробки практичних рекомендацій.

Для загальнотеоретичного рівня досліджень проблеми лідерства характерні різні підходи. Так, американський соціолог теоретичного прагматизму Дж.Дьюї стверджував, що розвиток суспільства відбувається випадково, «від ситуації до ситуації» на основі імпульсів, що надходять від лідерів. Натовп веде за собою невелика кількість людей, котрі знають, чого вони бажають.

Інший американський політолог С.Хук у монографії «Герой в історії» писав, що історія є витвором великих людей і тільки лідери можуть впливати на розвиток людства.

Слідом за Фрейдом, деякі соціологи вважають лідерсіво певним видом психічних відхилень, своєрідним наслідком неврозу. І справді, ряд політичних лідерів були невротиками (Наполеон, Лінкольн, Робесп'єр, Рузвельт, Пуанкаре, Гітлер, Сталін). Сучасна політологія спирається на типологію, яку розробив німецький соціолог і політолог М.Вебер. Він виокремлює три типи лідерства: 1) традиційне лідерство; 2) харизматичне лідерство; 3) раціонально-легальне лідерство.

Традиційне лідерство - це право на лідерство, належність до еліти, віра у святість традицій (характерно, в основному, для «до індустріального» суспільства).

Харизматичне лідерство характеризується вірою підлеглих у надзвичайні здібності вождя та його винятковість.

Раціонально-легальне лідерство означає появу у суспільному житті політичного лідера через демократичні процедури виборів, обумовлених законом.

У політичному житті за характером і масштабами діяльності розрізняють лідерів трьох рівнів:

- лідер першого рівня - малої групи;

- лідер другого рівня - громадського руху (організації, партії);

- лідер третього рівня - політик, що діє у системі владних відносин у

національному масштабі.

Проаналізуйте якості, характерні риси та функції політичного лідера.

 

3. Розкриваючи питання про політичні еліти і лідерство у сучасній Україні варто звернути увагу на основні шляхи формування існуючої політичної еліти України:

1. як наслідок добору та розстановки кадрів правлячої до 1991 року КПРС;

2. як наслідок активного чи пасивного опору тоталітарно-колоніальному правлінню;

3. як результат входження до політики нових груп та громадських діячів, безпосередньо не пов'язаних ні з комуністичним режимом, ні з опором йому.

Чільне місце у світовій політичній науці щодо лідерства належить українській політичній думці, яка відображає реальну історію України від княжих часів до сьогодення. В даний період іде процес відродження демократичних інститутів лідерства в Україні. За умов відсутності монополії КПРС та формування багатопартійної системи ми стоїмо нині перед перспективою появи великої кількості суб'єктів громадсько - політичного лідерства різних типів і рівнів, які складають певну єдність, підсистему у рамках реформованої політичної системи нашого суспільства, причому кожна складова цієї педсисіеми має свою суть, своє обличчя.

В цій ситуації дуже непростою стає проблема підготовки й формування громадсько-політичних лідерів нового ґатунку. Складність цього процесу очевидна. На всіх етапах цього процесу ми бачимо дії громадсько-політичних лідерів, зростання їхнього авторитету, впливу, влади, але також і помилки, похибки, провали, зникнення з політичної арени.

Основні питання та категорії

Еліта — (від франц. elite) кращий, добірний, вибраний. Верстви, групи людей, які мають такі особливі людські і професійні якості, що виділяють їх з оточення, роблять обраними, що дає їм право володарювати.

Політична еліта — складова меншість суспільства, досить самостійна, вища, порівняно привілейована група людей (або сукупність груп), яка більш-меншу володіє психологічними, соціальними та політичними якостями і бере безпосередню участь у прийнятті та здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади або впливом на неї.

Контреліта — це опозиційна щодо панівної еліти частина бюрократії, соціальна група, яка виборює право на входження в еліту або на створення нової еліти. Головна мета політичної діяльності контреліти — відібрати владу у панівної еліти. Головними функціями контреліти стає критика владних структур, опозиція здійсненню соціально-економічних перетворень та політичному оновленню суспільства, вимога від населення коректив у владній системі.

Політичний елітизм — поділ суспільства на вибрану активну меншість (еліту) і пасивну більшість (маси).

Елітократія — влада еліти обраних, що належить до певних верств суспільства.

Елітологія — наука про еліту. Система знань про сутність і особливості еліти, участь у житті суспільства і держави, можливості у владній практиці.

Теорія еліт — сукупність соціально-політичних концепцій, які стверджують, що однією з головних складових частин будь-якої соціальної структури є вищі, привілейовані прошарки, меншини, які управляють і панують над усім суспільством.

Аполітичний лідер — авторитетний член організації, групи, суспільства в цілому, особистий вплив якого дає йому можливість відігравати суттєву роль в політичних процесах і ситуаціях.

Політичне лідерство — це влада, здійснювана одним або кількома індивідами для того, щоб спонукати членів нації до дій (Ж. Блондель).

Лідерство — це відносини між людьми в процесі спільної діяльності, у якій одна сторона забезпечує перевагу своєї волі над іншою.

Політичне лідерство — це постійний і легітимний вплив однієї або кількох осіб, що займають владні позиції, на все суспільство, організацію або групу. Політичне лідерство — процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство (частину), що добровільно віддає їм частину своїх політико - владних повноважень і прав.

Політичний лідер — це учасник політичного процесу, який, незалежно від формального статусу, намагається і здатний консолідувати зусилля людей, активно впливати на цей процес для досягнення висунутих ним цілей.

Популізм — діяльність, що має за мету забезпечити популярність у масах ціною обіцянок, демагогічних гасел.

Популіст — діяч, що заграє з масами.

 

Питання для дискусії

1) Дайте визначення політичної еліти. Проаналізуйте сутність понять: політична еліта, соціальна еліта, правляча еліта, контреліта.

2) Проаналізуйте системи рекрутування еліти.

3) Проаналізуйте сутність теорії плюралізму еліт.

4) Розкрийте сутність елітології.

5) Проаналізуйте роль еліти в перехідні періоди історії.

6) Дайте характеристику вимог суспільства до еліти. У чому сутність сучасних теорій політичного лідерства?

7) Розкрийте сутність позитивного і негативного впливу лідерства на політичний процес.

8) Які форми функціонування політичного лідерства?

9) Розкрийте взаємозв'язок лідерства та політичного менеджменту.

10) Дайте загальну характеристику харизматичного лідера.

11) Які вимоги висуває суспільство до політичного лідера?

12) Який взаємозв'язок менталітету та інституту лідерства?

13) У яких сферах політичного життя ефективне політичне лідерство?

14) Кого ви вважаєте реальними політичними лідерами в історії українського суспільства?

15) Розкрийте роль лідера в сучасній Україні.