СПИСОК ЛІТЕРА ТУРИ

Реферат потрібно починати з викладу суті проблеми. Слід уникати зайвих фраз.

У вступі обґрунтовується актуальність теми, її особливості, значущість щодо соціальних потреб суспільства та розвитку конкретної галузі філософії, політології, релігієзнавства.

У розділі 1 наводяться основні теоретичні, експериментальні дослідження з теми, згадуються вчені минулого, які вивчали дану проблему, їхні ідеї. Визначаються сутність (головний зміст) проблеми, основні чинники (фактори, умови), що зумовлюють розвиток явища або процесу, який вивчається. Наводитися перелік основних змістових аспектів проблеми, які розглядалися вченими. Визначаються недостатньо досліджені питання, вказується на слабку розробленість окремих проблем.

У розділі 2 подається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій щодо проблеми. Особлива увага приділяється виявленню нових ідей і гіпотез, нових методик, оригінальних підходів до вивчення проблеми. Важливо висловити власну думку щодо перспектив розвитку проблеми.

У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, думки, оцінки, пропозиції науковця.

До списку літератури включають публікації переважно останніх 5—10 років. Особливу праці становлять роботи останнього часу.

У додатках наводяться таблиці, схеми, які суттєво полегшують розуміння праці.

Вибір теми реферату слід узгоджувати з кафедрою та науковим керівником. Тема має допомогти дипломникові та аспіранту визначити методологію свого дослідження.

Обсяг розширеного реферату повинен мати 20—24 сторінки.

Виклад матеріалу в рефераті повинен бути стислим. Слід використовувати синтаксичні конструкції, властиві мові наукових документів, уникати складних граматичних зворотів.

У рефераті потрібно використовувати стандартизовану термінологію, уникати незвичних термінів і символів або пояснювати їх при першому згадуванні в тексті. Терміни, окремі слова й словосполучення можна

замінювати абревіатурами й прийнятими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту.

Реферат рецензується й оцінюється. За позитивного відгуку здобувач (студент) допускається до іспиту.

Рецензія (відгук) на реферат повинна об'єктивно оцінювати позитивні й негативні його аспекти. У рецензії тією чи іншою мірою оцінюють вміння ставити проблему, обґрунтовувати її соціальне значення; розуміння автором співвідношення між реальною проблемою та рівнем її концептуальності; повноту висвітлення літературних джерел, глибину їх аналізу, володіння методами збирання, аналізу та інтерпретації емпіричної інформації; самостійність роботи, оригінальність, в осмисленні матеріалу; обґрунтування висновків та рекомендацій.

Підготовка наукової доповіді (повідомлення)

Доповідь — це документ, у якому викладаються певні питання, подаються висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного) читання та обговорення.

Наукова доповідь — це публічне повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання).

Структура тексту доповіді практично аналогічна плану статті й може складатися із вступу, основної й підсумкової частин.

Методика підготовки доповіді на науково-практичній конференції дещо інша, ніж статті.

Існують два методи написання доповіді. Перший полягає в тому, що дослідник спочатку готує тези свого виступу, на основі тез пише доповідь на семінар або конференцію, редагує її й готує до опублікування в науковому збірнику у вигляді доповіді чи статті. Другий, навпаки, передбачає спочатку повне написання доповіді, а потім у скороченому вигляді — для ознайомлення з нею аудиторії. Вибір способу підготовки доповіді залежить від змісту матеріалу та індивідуальних особливостей науковця.

Специфіка усного виступу накладає суттєвий відбиток на зміст і форму доповіді. При написанні доповіді слід мати на увазі, що суттєва частина матеріалу опублікована в її тезах. Крім того, частина матеріалу подається на плакатах (слайдах, моніторі комп'ютера, схемах, діаграмах, таблицях та ін.). У доповіді повинні бути коментарі до ілюстративного матеріалу, а не його повторення. Можна зупинитися лише на одній (найсуттєвішій, дискусійній) тезі доповіді, зробивши посилання на інші, вже опубліковані. Завдяки цьому на 20—40 % зменшиться обсяг доповіді. Доповідач має реагувати на попередні виступи з тими своєї доповіді. Доцільним є полемічний її характер: це зацікавлює слухачів.

При написанні доповіді слід зважати на те, що за 10 хвилин людина може прочитати матеріал, надрукований на чотирьох сторінках машинописного тексту (через два інтервали). Обсяг доповіді становить 8—12 сторінок (до 30 хвилин).

Доповідь на 4—6 сторінок називається повідомленням.

Доповідь — це одна з багатьох форм оприлюднення результатів наукової роботи, можливість за короткий термін «увійти» в наукове товариство за умови яскравого виступу. Якщо доповідь зроблено за змістом дисертації, дисертант забезпечує апробацію своєї праці.

 

Питання до заліку

1. Принципи і функції політології.

2. Визначення поняття “політика”.

3. Об’єкт і суб’єкт політики.

4. Політична теорія Аврелія Августіна. (примат церкви над державою, релігійних норм над правовими, божого Духа над матеріальним).

5. Фома Аквінський про співвідношення церковної і світської влади.

6. Теорія закону Ф.Аквінського (головна роль належить вічному закону – це є Бог).

7. Життя людини в двох світах за М.Лютером (духовний – панує Бог, земний – панує влада)

8. Політико – правовий світогляд М.Лютера.

9. Що лежить в основі політичної поведінки за Макіавелі.

10. Розуміння Макіавелі держави і суспільства.

11. Як розглядав державу Монтеск’є.

12. Чим відрізняється тлумачення природного і позитивного права у Монтеск’є.

13. Чим відрізнялось розуміння суспільної угоди Гобса, Лока від Русо.

14. Визначення політичної влади.

15. Основні концепції влади.

16. Зміст і основні висновки біховіорістичної концепції влади.

17. Основні положення релятивіської концепції влади.

18. Що таке легітимність влади.

19. Принципи і сутність поділу влади.

20. М.Вебер про три типи влади.

21. Основні види влади.

22. Основні види етнічних об’єднань.

23. Нація суб’єкт і об’єкт політики.

24. Основні фактори становлення української нації.

25. Особливості розвитку української нації.

26. Сутність і зміст української національної ідеї.

27. Основні виміри національної ідеї. (етнічні, соціально-економічні, політичні, духовні тощо).

28. Етапи які сформували систему цінностей техногенної цивілізації.

29. Чому демократія є необхідною умовою розвитку техногенної цивілізації.

30. Чому античний поліс був першою історичною формою становлення демократії

31. Критерії демократії К.Попера, які визначають типи демократії.

32. Головна ідея конкурентної моделі демократії.

33. Інститути представницької і прямої демократії.

34. Протиріччя у соціалістичній концепції демократії.

35. Основні історичні форми демократії.

36. Типи демократії. (безпосередня, представницька)

37. Сучасні теорії демократії і їх особливості.

38. Соціальні та ідейні витоки демократії.

39. Походження і сутність держави.

40. Основні елементи держави.

41. Основні підходи до аналізу сутності і походження держави.

42. Основні функції держави.

43. Форми державного устрою.(унітарна, федеративна, конфедеративна)

44. Що таке республіка як форма правління.

45. Відмінність президентської республіки від парламентської.

46. Визначення, сутність, основні ознаки правової держави.

47. Теоретичні засади правової держави у творах українських мислителів.

48. Поділ влади: сутність, принципи і механізм взаємодії.

49. Поняття громадянського суспільства.

50. Сутність концепції громадянського суспільства.

51. Головні інститути громадянського суспільства.

52. Основні різновиди політичних режимів.

53. Соціальні групи як основні суб’єкти і об’єкти політики.

54. Сутність і політичне значення поняття “середній клас”.

55. Основні теорії соціальної структури суспільства.

56. Теорія соціальної стратифікації.

57. Поняття та ідейні витоки тоталітаризму.

58. Особливості авторитарних політичних систем.

59. Структура, функції та типологія політичних систем.

60. Поняття політична система.

61. Основні елементи політичної системи.

62. Функції політичної системи.

63. Типологія політичної системи.

64. Основні виборчі системи.

65. Функції виборів у демократичному суспільстві.

66. Основні напрямки сучасних елітарних теорій.(макіавеллістська школа, ціннісні теорії, теорія демократичного елітаризму, концепція плюралізму еліт, ліберальні концепції).

67. Типологія еліт.

68. Теорія еліт і її особливості.

69. Політична еліта України: особливості формування та етапи еволюції. Д.Донців, В.Липинський, М.Драгоманов про роль еліт у державотворенні.

70. Шляхи становлення сучасної еліти в Україні.

71. Поняття лідер.

72. Основні концепції лідерства.

73. Харизматичний лідер.

74. Поняття політичного конфлікту.

75. Об’єкт і суб’єкт політичного конфлікту.

76. Типологія політичного конфліктів.

77. Основні методи врегулювання конфліктів. (консенсус, уникнення конфлікту, відкладення конфлікту, посередництво, арбітраж, переговори)

78. Історичні, національні та культурно-духовні особливості релігійних відносин.

79. Особливості сучасних міжконфесійних відносин в Україні.

80. Сучасні міжконфесійні відношення в Україні.