Методичні рекомендації та практичні завдання. 1. Приступаючи до аналізу причин виникнення конфліктів, їх типологій необхідно з'ясувати сутність конфліктів

1. Приступаючи до аналізу причин виникнення конфліктів, їх типологій необхідно з'ясувати сутність конфліктів.

Конфлікт (від лат. Conflictus - зіткнення) - крайнє загострення суперечностей сторін, пов'язане з відмінностями їхнього становища в суспільстві й пов'язаної з цим реальної чи надуманої суперечності інтересів, цілей і цінностей: зіткнення та протиборство певних систем.

Отже, конфлікт - це випробування сил протиборствуючих сторін; це - зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності, гострі суперечності, здатні викликати серйозні ускладнення та боротьбу ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників. Короткий політологічний словник за редакцією С.Г.Рябова та З.І.Тимошенко дає визначення конфлікту - як тип відносин, який характеризується зіткненням інтересів окремих індивідів, соціальних спільностей, соціальних інститутів, при якому дії сторін спрямовані на досягнення несумісних цілей.

З'ясувавши сутність конфлікту, необхідно перейти до аналізу причин його виникнення. На думку конфліктологів причиною виникнення конфліктів можуть бути неоднакове (різне) становище, що займають люди в імперативно-координованих асоціаціях; суспільний розподіл праці; різний рівень свідомості людей: неспівпаданням індивідуальних та суспільних цінностей та інтересів; обмеженість засобів існування; усвідомлене нагнітання конфлікту. Основною причиною виникнення політичного конфлікту є боротьба за владу. Політичний конфлікт - це боротьба за володіння політичною владою, яка являє собою сукупність соціальних позицій, що дозволяють одній групі людей розпоряджатися діяльністю інших. Саме в цьому закладено головний конфлікт будь-якої системи суспільних відносин.

Типологія - вузлова проблема теорії конфліктів. Основоположник сучасної конфліктології К. Боулдінг виділяє такі основні типи конфліктів: дійсні, випадкові, приховані і фальшиві. Політичні конфлікти полідяються на два типи: зовнішньополітичні та внутрішньополітичні, які в свою чергу поділяються на підтипи.

Основні функції політичних конфліктів: позитивна і негативна. Конфлікт може виступати як стимулятор і рушійна сила соціальних змін. Разом з тим конфлікт може виконувати руйнівну функцію. Отже, політичні конфлікти виконують стабілізуючу, конструктивну і дестабілізуючу.деструктивну функції.

 

2. Аналізуючи основні механізми регулювання політичних конфліктів, слід розглянути основні методи подолання внутрішньополітичних, зовнішньополітичних (міжнародних) конфліктів і окремо основні механізми локалізації міжнаціональних конфліктів.

Першим методом подолання політичних конфліктів є його «уникнення». Цей метод найбільш розповсюджений. Він передбачає сходження з політичної арени того чи іншого діяча.

Другим методом подолання конфлікту може бути так званий спосіб «відкладання» конфлікту. Сутність його заключаться, як і в першому методі, у сходженні зі сцени політичної боротьби взагалі, залишення переможцю своєї території в його повне володіння, здача «на милість переможця». Обидва методи не передбачають кінцевого вирішення конфлікту. Сторона, що здала свої позиції, в міру накопичення сил і зміни ситуації на її користь, як правило, робить спробу повернути втрачене в минулому.

Третій метод подолання конфліктів - примирення протиборствуючих сторін на основі зближення їх позицій та інтересів через посередника. Даний метод вирішення конфліктів зафіксований в Гаазьській конвенції 1907 року.

Четвертий метод - арбітраж. Цей метод містить певні недоліки, оскільки урегулювання здійснюється «зверху».

Найбільш дійовим є метод переговорів - п'ятий метод вирішення конфліктів. На переговорах знімаються основні причини виникнення конфліктів. Ці методи використовувалися протягом всієї історії розвитку людського суспільства. Але перелічені методи не вичерпують всіх можливих способів вирішення конфліктів.

Основні поняття та категорії

Політичний конфлікт — зіткнення протилежних сил, поглядів, неспівпадання інтересів, яке зумовлене взаємодією політичних інтересів і цілей.

Політичний страйк— найвища форма страйкового руху, колективна відмова страйкарів продовжувати роботу до задоволення політичних вимог.

Повстання — масовий відкритий збройний виступ певного класу або соціальної групи проти існуючого ладу, панівних класів і груп, національного і релігійного гноблення.

Путч — специфічна форма збройної боротьби за владу, яка спирається на військових, частину армії, які виступають безпосереднім інструментом захоплення влади або засобом психологічного тиску на уряд.

Суперечність — взаємодія протилежних сторін і тенденцій, предметів і явищ, які разом з тим перебувають у внутрішній єдності і взаємопроникненні, виступаючи джерелом саморуху.

Демонстрація — публічне вираження громадських настроїв (вимог, солідарності або протесту) шляхом організації масових мітингів.

Демарш — дипломатичний виступ з метою вираження протесту, прохання, адресованого уряду, владі, державі. Може бути виражене в ноті, меморандумі, заяві.

Переворот — докорінні зміни в державному устрої, персональні зміни в центрі, що приймає політичні рішення.

Політична боротьба — стан, суперництво в політичному житті та діяльності протилежних сил, партій, рухів.

 

Питання для дискусії

1) Прогнозування етнополітичних конфліктів.

2) Внутрішньополітична криза: етапи виникнення та її прояви.

3) Системний аналіз факторів політичного ризику в Україні.

4) Етнополітичні конфлікти: механізми їх вирішення.

5) Роль конфліктів у політичному процесі.

6) Методи вирішення конфліктів.