Демографічні передумови розміщення продуктивних сил в Україні

Демографічні передумови є найважливішою складовою розміщення продуктивних сил. Населення країни - фактор її комплексного економічного та соціального розвитку. Населення - це трудові ресурси і споживач, яке впливає на формування міжрайонних функцій виробництва, потужність і структуру потоку продукції, що ви­возиться за межі певної території, розвиток місцевого виробництва.

Трудові ресурси створюють можливості для повнішого використання природних ресурсів, сприяють підвищенню рівня ком­плексного розвитку території. На території, добре забезпеченій трудовими ресурсами, розвиваються трудомісткі виробництва.

Населення як споживач впливає на розвиток галузей, які забезпечують його потреби в продуктах харчування і промислових това­рах, послугах. За кількістю населення, його статево-віковою структурою, розподілом між містом і селом, рівнем зарплати, культурно-освітнім рів­нем визначають обсяги й асортимент продукції галузей виробництва.

Для визначення впливу населення на процес еко­номічного й соціального розвитку країни досліджуються демографічні параметри (чисельність, динаміка, статево-вікова структура, показники природного приросту), особливості розселення, трудова діяльність.

У порівнянні з 1913 роком (35, 2 млн.осіб) населення України збільшилося в 1, 4 рази. Водночас були великі людські втрати внаслідок війн, політичних репресій, голодомору 30-х років. Результат механічних втрат населення – сучасна деформована вікова структура.

Починаючи з 1993 р. загальна чисельність населення України по­чала зменшуватись внаслідок природного й механічного руху.

 

Таблиця 7.1.

 

Динаміка чисельності населення України (на 1 січня відповідного року)

 

Показник
Чисельність, млн. осіб	41, 3	47, 1	51, 7	51, 9	52, 2	51, 7	50, 9	48, 9	48, 4	48, 0	47, 4
у тому числі: чоловіків	19, 7	21, 3	24, 0	24, 1	24, 3	24, 0	23, 7	23, 2	22, 9	22, 4	22, 1
жінок	21, 6	25, 8	27, 7	27, 8	27, 9	27, 7	27, 2	25, 7	25, 5	25, 6	25, 3
Природний приріст, 0/00	13, 0	6, 4	1, 7	-0, 8	-3, 5	-5, 8	-6, 2	-7, 1	-7, 6	-7, 6	-7, 5

 

 

Природний рух (приріст) – найважливіший фактор динаміки загальної чисельності населен­ня. Динаміка природного приросту населення залежить від рівнів народжуваності й смертності; приріст населення – це різниця між кількістю народжених і померлих за певний період (рік). Ці показники розраховують на 1000 душ населення, одержуючи середні коефіцієнти:

 

N n = 1000; T S

коефіцієнт народжуваності

 

	M m = 1000; TS

 

коефіцієнт смертності

 

N - M Кпр = 1000, T S

 

коефіцієнт природного приросту

 

 

де N – кількість народжених у країні (регіоні) за період Т; М – кількість померлих; S – середня кількість мешканців регіону за період Т (рік).

Коефіцієнти природного руху обчислюється у проміле – ‰.

Щоб забезпечити хоча б просте відтворення населення (нульовий приріст), необхідно, щоб сумарний коефіцієнт становив 2, 6; саме стільки повинна народити дітей жінка протягом життя (умовно до 50 років).

За останні десятиріччя коефіцієнт смертності не зазнав значних змін (14, 3‰ у 1940 p., 14, 9‰ у 1997 р. і 15, 2‰ у 2004 p.). Проте різко знизився коефіцієнт народжуваності (з 27, 3‰ у 1940 р., 7, 8‰ у 2001 р. і 7, 3‰ у 2004 р.) і, як наслідок, коефіцієнт приро­дного приросту населення (з 13, 0‰ у 1940 р. до - 7, 1‰ у 2000 р. і - 7, 5‰ у 2004 р).

Зниження народжуваності та зростання смертності населення зумовлено погіршенням умов життя, скла­дною екологічною ситуацією, яка загострилася після катастрофи на ЧАЕС. Найвища смертність спостерігається серед чоловіків віком понад 40, а серед жінок - понад 50 років. Основні причини смертно­сті - хвороби серцево-судинної системі, новоутворення, нещасні випадки, отруєння, травми та ін. Зрос­тає смертність від захворювання на СНІД та туберкульоз.

Висока також смертність серед дітей у віці до одного року. У 2004 р. вона становила 12, 4‰, у тому числі в містах - 12, 5‰, в сіль­ській місцевості - 12, 3‰.

На коефіцієнт народжуваності впливають і показники шлюбності та розлучень, питання формування сім'ї. В Україні кількість зареєстрованих шлюбів постійно зменшується (9, 3 на 1000 осіб у 1990 р. і 6, 4 - у 2004 p.). Спостерігається тенденція: збільшення кількості ранніх шлюбів і розлучень; не реалізується настанова сімей на народження 2-3 дітей. Структура середньої української сім’ї: батько, мати, 1, 1 дитини.

Несприятлива демографічна ситуація практично на всій території України. Найнижчий природний приріст населення у північних і східних областях (Чернігівська, Сумська, Луганська, Донецька та ін.), він поступово знижується, особливо в селах. Причина цього - до­сить висока частка людей похилого віку в сільській місцевості.

Середня тривалість життя для тих, хто народився у 2000 році буде становить 67, 9 року, серед чоловіків - 62, 4, а жінок - 73, 6 року. За цим показником Україна посідає 54-ге місце у світі. Середній вікжителя - 37 років.

Процес зниження природного приросту називають депопуляцією населення. Зниження природного приросту населення деформує його вікову структуру, знижує природний приріст трудових ресур­сів. «Старіння» населення призводить до збільшення демографічного навантаження на працездатних, до труднощів у формуванні тру­дових ресурсів та забезпеченні господарства робочою силою. Висока частка осіб у віці, старшому за працездатний, зменшує трудовий потенціал держави. Частка пенсіонерів зростає, а молодшого покоління - скорочується. Зараз людей працездатного віку понад 58%. Кількість жінок становить 53 % населення, або 25 млн. 941 тис. осіб.

 

Таблиця 7.2.

 

Розподіл населення України за віком (у %)

 

Показники
Молодше за працездатне			21, 5	18, 2	17, 3
Працездатне			55, 9	58, 0	58, 8
Старше за працездатне			22, 6	23, 8	23, 9

 

У більшості сільських районів України природного приросту населення немає. Кількість людей пенсійного віку постійно зростає. Статево-вікова структура свідчить про високе демографічне навантаження на населення працездатного віку.

Відомості про демографічну ситуацію необхідні для вивчення процесів відтворення трудових ресурсів, визначення їх кіль­кісної та якісної структури.

У системі показників раціональності РПС найважливішими є рівень життя населення та його регіональні відміннос­ті. Насамперед враховуються відмінності в умовах життя населення, спричинені природними, національними та соціально-еконо­мічними чинниками. Для цього визначають сьогоднішні і перспективні потреби, особливості способу життя населення регіонів. З цією метою розробляють науково обгрунтовані норми споживання матеріальних благ і послуг, складають раціональний бюджет споживання, який відображує потреби населення на перспективу. Рівень задоволення потреб населення визначають як співвідношення фа­ктично досягнутого рівня споживання матеріальних і духовних благ з раціональними нормами споживання, розрахованими для населення пев­ного регіону. Враховуються й умови життя людей, які визначають характер споживання матеріальних і духовних благ. Ці відмінності відображують специфіку споживання матеріальних благ міським і сільським населенням.

Основні показники, що характеризують рівень життя населення:

- фонд споживання у використовуваному національному доході;

- реальні доходи населення;

- номінальна заробітна плата робітни­ків і службовців;

- реальна заробітна плата робітників і службовців;

- доходи селян від громадського господарства;

- суспільні фонди споживання;

- обсяг роздрібного товарообороту.

Визначають рівень життя порівнюючи розміри й динаміку спо­живання продуктів харчування та непродовольчих товарів, житлових і комунально-побутових послуг, а також послуг транспорту, зв'язку, соці­ально-культурної сфери, умов відпочинку та праці тощо.

Показник життєвого рівня розраховують за валовим внутрішнім продуктом (ВВП) або валовим національним проду­ктом (ВНП) на душу населення. У 1990 p. ВВП в Україні становив $ 5560 на душу населення (зараз близько 2 тис.), тоді як у високорозвинених країнах світу він був у 3-4 рази більшим (у Великобританії - $ 14637; Німеччині - $19183; США - $ 20630).

За роки реформування життєвий рівень в Україні знизився майже у 3 рази.

Реальні грошові доходи населення порівняно з 1990 p. зменшилися (заробітна плата, пенсія), знизилась і купівельна спроможність населення. В останні роки спостерігаються позитивні зміни.

Найвідчутнішими наслідками зниження реальних доходів і платіжно-спроможного попиту населення є зниження обсягів споживання продуктів харчування, погіршення його структури, якості та асортименту, що при­зводить до скорочення тривалості життя населення.

Падіння індексу людського розвитку спричинилося також і несприятливою екологічною ситуацією, погіршенням стану здоров'я та скороченням тривалості життя населення. Зниження людського потенціалу держави зу­мовило від'ємний приріст населення та відтік за межі України висококваліфікованих спеціалістів.