Виробничий потенціал

Виробничий потенціал – це сукупність засобів вироб­ництва, здатних виробляти певну кількість матеріальних благ, необхідних для держави. Його характеризує величина (вартість) виробничих фондів, парк машин та устаткування.

Виробничі фонди – сукупність засобів виробництва, які має підприємство для здійснення процесу виробництва. До складу виробничих фондів входять основні та оборотні фонди.

Основні виробничі фонди – це знаряддя праці, що функціонують у сфері матеріального виробництва і багаторазово приймають участь у виробництві матеріальних благ. Зберігаючи натуральну форму, вони поступово зношуються і переносять свою вартість на створений продукт частинами у вигляді амортизаційних від­рахувань. Кількісні і якісні показники основних виробничих фондів, передусім – машин і обладнання, визначають виробничий потенціал господарства країни. Виробничі фонди становлять 2/3 вартості всіх основних фондів і майже половину національного багатст­ва. Основним показником, що характеризує основні виробничі фонди, є виробнича потужність – максимально можливий випуск продукції у номенклатурі та асортименті при повному використанні виробничого обладнання та виробничих площ з урахуванням застосування передової тех­ніки виробництва і наукової організації праці.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у виробничому циклі, змінюють або ж повністю втрачають свою натуральну форму й переносять повністю свою вартість на вартість продукції, що виробляється.

Територіальний розподіл виробничого потенціалу (заводів, фабрик, сільськогосподарських підприємств, транспортних засобів) – важли­ва умова розвитку й розміщення продуктивних сил.

У структурі основних виробничих фондів України майже 50% припадає на промисловість, 23% – на сільське господарство, 19, 5% – на транспорт і зв'язок, 3% – на будівництво. Рівень використання основних виробничих фондів і фондооснащеність матеріального виробництва визначають територіальні показники продуктивності праці.

Від рівня використання основних виробничих фондів і фондооснащеності матеріального виробництва залежать територіальні показники продуктивності праці. В Україні відносне забезпечення виробництва виробничими фондами територіально диференційоване. Різними є рівні механізації та технічного оснащення основних і допоміжних галузей промисловості, сільського господарства тощо.

На сьогодні поки що основним джерелом нарощування основних виробничих фондів є капітальні вкладення. Поступово з переходом регіонів і підприємств до ринкових відносин головним джерелом розширеного відтворення фондів стають власні кошти (прибуток) і банківські кредити. Централізовані державні капіталовкладення спрямовуються переважно на фінансування найваж­ливіших державних програм, оборонні об'єкти.

Нарощування виробничого потенціалу здійснюється за рахунок технічного переоснащення та реконструкції підприємств. На що спрямовується не менше половини загальної суми капіталовкладень.