Законодавче визначення сирітства в УкраїніАналіз літературних джерел дозволяє виявити причини виникнення сирітства: економічні – безробіття, відносно невеликий прожитковий рівень, невпинний ріст цін на товари та послуги, відсутність можливості оздоровитись сім’єю; демографічна криза – ріст чисельності розпаду сімей, числа позашлюбних дітей, різні девіації у вигляді алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, ріст злочинності серед підлітків; педагогічна запущеність шлюбних відносин – втрата традицій та обрядів, зниження виховного потенціалу сім’ї, порушення прав дітей, жорстке відношення до найближчого оточення; зменшення виховної компоненти системи освіти – практична відсутність будинків юнацтва, шкіл фахової майстерності, відсутність бажання до книго читання, інтелектуальних та спортивних занять; практичний розрив поколінь, відсутність по більшій мірі пропаганди здорового способу життя, патріотизму тощо. В.І. Судаков вважає що існує багато причин росту бідності і загострення тенденції поляризації сучасного українського суспільства. Найсуттєвіші він поділяє на три групи: · низькі стандарти життєзабезпечення населення, що існували в Радянському Союзі, слабку мотивацію людей до високо інтенсивної праці, свідоме заохочення політичним керівництвом працездатного населення до пасивних, конформістських моделей поведінки за допомогою необґрунтованих популістських обіцянок «змінити життя на краще», небажання органами влади конструктивно вирішувати багато назрілих соціально-економічних проблем міжнаціональних взаємодій, значну зовнішню заборгованість держави; · порушення економічних зв’язків у масштабах колишнього СРСР, низька ефективність виробничої діяльності державного сектора економіки, перехід на світові ціни, закритість і перенасиченість західних ринків, спад промисловаго виробництва, неповна зайнятість і зростання безробіття, руйнування і деградація соціальної інфраструктури; · зниження реальних доходів значної частини населення, стале існування заборгованості по виплатах заробітної плати, пенсій, стипендій; несвоєчасно організовані заходи по індексації заробітної плати і соціальних виплат, що істотно відстали від реального рівня постійно-зростаючих споживчих цін; надання пільг та соціальних виплат без урахування матеріального стану певних категорій населення – дітей, пенсіонерів, інвалідів, самотніх людей, багатодітних родин, і безробітних; зниження рівня забезпечення соціально-трудових прав і соціальних гарантій громадян з боку держави. З часів розпаду СРСР в Україні була докорінно змінена законодавча база соціального захисту дитинства. Та й на це були свої причини. У період з 1992 по 2010 роки органами державної влади по відношенню до дітей-сиріт було прийнято понад 40 нормативно – правових актів. Сирітство – це явище яке характеризує спосіб життя дітей та молоді, які в силу різних подій залишились без батьківського піклування. У відповідності до чинного законодавства закріплено 4 основні категорії сиріт: - дитина-сирота — дитина, в якої померли чи загинули батьки; - діти, позбавлені батьківського піклування, — діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти; - статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування; - особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування — особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування. Щоб уникнути непотрібних уточнень для подальшого використання будемо вважати що вищезазначені чотири категорії щодо сирітства зводяться до поняття «сиріт», у випадку ж розбіжностей при аналізі автор буде окремо вводити ремарки у кожному необхідному випадку. Формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є: усиновлення; встановлення опіки, піклування; передача до прийомної сім’ї, дитячих будинків сімейного типу, до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, — медичні, освітні, виховні заклади, заклади та установи органів праці та соціального захисту населення, в яких проживають діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування. Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, — встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами мінімальні норми і нормативи забезпечення дітей-сиріт, дітей, які залишилися без батьківського піклування, та осіб з їх числа. Державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа — повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності. Соціальний супровід — робота, спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу. Соціальний супровід - це діяльність спеціаліста (або групи спеціалістів), спрямована на створення необхідних соціально – психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей – вихованців у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу. Завдання соціального супроводу – сприяти адаптації дитини в новій сім’ї, створенню позитивного психологічного клімату в сім’ї, умов розвитку дітей з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини, забезпечення оптимальних умов життя дитини та захисту її прав. Специфічні особливості які притаманні дітям – сиротам обумовлені у першу чергу відсутністю сім’ї, нормальних сімейних відносин. Це і є визначальними чинниками які впливають на розвиток даної категорії дітей. Проблема сирітства обговорюється давно, проте до того часу залишається маловивченою і незрозумілою природа цієї антигуманної форми батьківської поведінки – відмова батьків від своєї дитини, залишення її в пологових будинках тощо. Досить таки значний вплив на поширення соціального сирітства мають асоціальна поведінка батьків, поширення алкоголізму та наркоманії, відповідно до бурхливих змін нового часу це зумовлюється ще й безробіттям, бідністю, зростання злочинності. До того ж немало важливою є допомога недержавних громадських організацій, бізнес – структури, приватні особи. Громадські організації постійно працюють над вирішенням самих актуальних проблем сиріт, створюють освітні та креативні програми, сприяють адаптації тощо. У міжнародній практиці проблемами сирітства займається ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, уповноважені по правам дітей тощо. З 1995 року в Україні започатковано уповноваженого по правам дитини. Ця інституція по правам дитини вперше у світі була запропонована у Швеції в 1809 році, і лише у XX столітті вона була поширена у світі. Головними цілями уповноваженого по правам дитини є незалежний контроль за діяльністю органів державної влади по забезпеченню прав дітей, їх захист тощо. Нерегулярно, але все ж – таки готується Державна доповідь про становище дітей в Україні (остання редакція за підсумками 1999 р.): Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Готується групою вчених при підтримці відповідних Міністерств КМУ. Ця доповідь являє собою офіційний документ, створений з метою забезпечення державних інституцій об’єктивною аналітичною інформацією про положення дітей і тенденції його змін, містить дані про здійснення економічних, правових, соціальних та інших заходах по забезпеченню виживання, захисту та розвитку дітей. Доповідь створюється на основі статистичних даних міністерств, відомств, матеріалів виконкомів, органів державної влади на місцях, результатів наукових розробок наукових установ. Через ряд докорінних змін у суспільстві з часів розпаду СРСР, зміни форми державного устрою тощо з 2006 року в Україні прийнятий новий Сімейний кодекс. Його прийняття сприяло розширенню нормативно – правової бази, яка стосується дітей пільгових категорій: сиріт та позбавлених батьківського піклування. Прийнято новий кримінальний кодекс. Мали місце зміни в Цивільному кодексі. Значні зміни відбуваються і в системі освіти. Захист прав дітей у частині отримання ними якісної освіти є однією з найважливіших компонент у соціальному захисті дитинства в цілому. Середня освіта в Україні є загальнообов’язковою, а батьки, або особи які їх заміняють, зобов’язані забезпечити його отримання. Держава створює таким громадянам умови для отримання ними освіти, корекції розвитку, соціальної адаптації на основі спеціальних підходів. Аналіз Конституції на факт законодавчого закріплення права громадян на отримання середньої та вищої освіти. Для дітей та підлітків з відхиленням розвитку органи управління освітою та соціальними захистом створюють спеціальні заклади (корекційні), які забезпечують їм лікування, виховання та навчання, соціальну адаптацію та інтеграцію до суспільства. Для підлітків з девіантною поведінкою, які досягли одинадцятирічного віку, та які потребують особливих умов виховання та навчання створено цілу мережу закладів, що забезпечують їх медико-соціальною реабілітацією, освітою, професійною підготовкою.
Рис. 2. – Кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за місцем навчання на початок навчального року (за даними Держкомстату України). 35.2. Орієнтовний перелік пільг та гарантій сиротам (на прикладі студентів-сиріт у ВНЗ) Аналізуючи нормативно – правову базу сирітства, можна виявити орієнтовний перелік пільг та гарантій студентам-сиротам, а саме: • абітурієнти з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування приймаються до навчальних закладів поза конкурсом; діти – сироти зараховуються на повне державне утримання і в період навчання до досягнення ними 23-річного віку (або завершення ВНЗ) забезпечуються продуктами харчування, одягом, взуттям і м’яким інвентарем; • дітям-сиротам при вступі до ВНЗ надається безоплатно комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2, 5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян; • надання студентам-сиротам місць у студентських гуртожитках є першочерговим. У разі проживання сиріт у гуртожитку, їм надаються такі ж права, як і іншим мешканцям гуртожитків. При поселенні до гуртожитків вони проходять усі необхідні інструктажі з техніки безпеки, користування електричними та газовими приладами, які є в наявності; ознайомлюються із правилами внутрішнього трудового розпорядку; отримують перепустку, де вказується житлове місце, проводиться реєстрація мешканця, постановка на військовий облік, надається необхідний інвентар тощо; • забезпечуються обідами та безплатним проживанням у гуртожитку. При працевлаштуванні після закінчення навчального закладу їм виплачується одноразова грошова допомога в розмірі двох прожиткових мінімумів, а також видається одяг і взуття на суму не менш як 16 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; • на рівні із усіма студентами, сироти можуть залучатись до господарських робіт із самообслуговування. Мають право користуватись приміщеннями навчального, культурно-побутового, медичного та спортивного призначення, камерами зберігання, іншим обладнанням та майном гуртожитку. З-поміж інших прав, має право обирати органи студентського самоврядування гуртожитку і бути обраним до їх складу, через органи студентського самоврядування гуртожитку брати участь у вирішенні питань, пов’язаних з поліпшенням житлово-побутових умов, організації культурно-виховної роботи і дозвілля, роботи працівників гуртожитку та інших передбачених «Примірним положенням про студентський гуртожиток вищого навчального закладу». Соціальному супроводу та соціалізації в цілому в студентському гуртожитку можуть сприяти додатково вихователі та завідувач гуртожитку, представники органів студентського самоврядування та первинних профспілкових організацій; • студентам-сиротам призначається академічна та соціальна стипендія, а у разі особливих досягнень в навчанні, громадській, спортивній чи аматорській діяльності можуть бути призначені іменні стипендії органів державної влади, місцевого самоврядування, різних громадських організацій тощо; • студентам ВНЗ з числа сиріт щорічно надається матеріальна допомога за рахунок стипендіального фонду, а також коштів, передбачених на утримання зазначених закладів, у розмірі не менш як 8 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; • у період канікул студентам-сиротам виплачуються добові за час перебування у дорозі (туди і назад) та вартість проїзду транспортом до закладів чи сімей, де вони виховувалися; • зарахованим на повне державне утримання студентам з числа дітей-сиріт, що не виїжджають до місць організованого відпочинку в дні канікул, а також під час їх хвороби видається готівка в межах установленої норми на харчування; • дітям-сиротам, які навчались у ВНЗ і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видається одяг, взуття, м’який інвентар і обладнання на суму не менш 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а також одноразова грошова допомога в розмірі двох прожиткових мінімумів. За бажанням, випускникам навчальних закладів може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття; • діти-сироти після закінчення (припинення) навчання у державному навчальному закладі, а також молодь цієї категорії після проходження строкової служби в Збройних Силах України забезпечуються позачергово житлом. Задля цього соціальний працівник повинен всіляко сприяти у питанні постановки на облік для отримання житла – районні адміністрації за місцем проживання сиріт, БТІ тощо; •збереження права на житло (яке було успадковане від рідних); • студенти повинні безоплатно проходити медичне обслуговування та обов'язкові медичні огляди, які здійснюються двічі на рік; • студенти ВНЗ мають змогу покращувати стан здоров’я шляхом безкоштовного оздоровлення у санаторіях-профілакторіях ВНЗ, спортивно-оздоровчих таборах, лікувально-оздоровчих комплексах тощо; • також передбачено видачу студентам-сиротам «Єдиного квитка» встановленого зразка, при пред’явлені якого надається право на безплатне відвідування кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд, безоплатний проїзд у громадському міському (приміському) транспорті (крім таксі). • коли на момент вступу студент вже мав соціальний статус сироти, то йому вже мала б бути призначена пенсія по втраті годувальника. Цей вид матеріальної підтримки передбачений у відповідності до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачуються за умови навчання у ВНЗ до досягнення сиротами 23 років.
|
