Правопорушення та проступок

a) тотожні поняття

b) протилежні поняття

c) проступок є різновидом правопорушення

3. Підстави юридичної відповідальності –

a) склад правопорушення та санкція правової норми

b) система елементів (склад) правопорушення

c) правопорушення та доведення вини правопорушника

4. Функція юридичної відповідальності, яка полягає в попередженні нових правопорушень -

a) охоронна

b) правовідновна

c) профілактична

 

5. Вид відповідальності, який наступає за порушення норм трудового права

a) адміністративна

b) цивільно-правова

c) дисциплінарна

6. До міжнародної відповідальності притягаються

a) тільки держави

b) тільки посадовці держави-порушниці норм міжнародного права

c) держави, її органи, фізичні особи

Спеціальна література до теми: 9, 12, 16, 18, 21, 36, 92.

Тема 25. Юридична відповідальність.

Години

Теоретичні завдання

1. Юридична відповідальність: її природа, суть, поняття, ознаки,

2. Види юридичної відповідальності

3. Мета та функції юридичної відповідальності.

4. Принципи юридичної відповідальності

Теми доповідей:

1. «Конституційні основи юридичної відповідальності».

Методичні рекомендації

Логічним продовженням попередніх питань є вивчення та засвоєння питань щодо «юридичної відповідальності», як одного з видів «соціальної відповідальності». Держава має не лише здійснювати роботу щодо усунення причин та передумов виникнення правопорушень, а й протидіяти правопорушенням, переслідуючи правопорушників та притягаючи їх до відповідальності.

Зверніть увагу на те, що не слід зводити юридичну відповідальність виключно до державного примусу, оскільки, крім заходів державно-примусового впливу, юридична відповідальність супроводжується відповідними негативними наслідками, як-то: позбавлення прав, обмеження майнових, особистих інтересів тощо, тобто сукупністю відповідних каральних санкцій. Тому варто розкрити багатогранну природу юридичної відповідальності, її основні ознаки, види, мету та функції, а також визначити підстави притягнення та звільнення від неї, виокремити загальні засади, на основі яких вона застосовується.

Практичні завдання

1. Скласти схему видів юридичної відповідальності.

2. Дайте відповіді на наступні запитання:

- Проаналізуватинаведені висловлення видатного мислителя епохи Просвітництва Чезарія Беккарія:

«Для особи-правопорушника ефективним є не стільки суворість покарання, скільки тривалість його морального впливу»:

«Смертна кара - це війна держави з громадянином у тих випадках, коли вона вважає корисним і необхідним позбавити його життя».

Чому, на вашу думку, у правових, соціальних і демократичних державах смертна кара вже давно виключена із системи державних покарань? Обґрунтуйте свою відповідь.

- Назвіть види соціальної неюридичної відповідальності.

- Визначити вікові обмеження, що визначені у галузевому законодавстві для різних видів юридичної відповідальності. Якими мотивами керувався при цьому законодавець?

- Наведіть конкретні приклади конституційної відповідальності як у позитивному, так і в ретроспективному аспектах, проаналізувавши статті Конституції України.

 

3. Знайти відповідність між стовпцями таблиці «Види юридичної відповідальності»

 

А. Кримінальна	1. Громадянин М. був звільнений з роботи за появу на робочому місці в нетверезому стані
Б. Адміністративна	2. Громадянин О. повинен відшкодувати вартість зіпсованої ним деталі станка, на якому він працює
В. Цивільно-правова	3. Громадянин А. позбавлений батьківських прав
Д. Дисциплінарна	4. Громадянина В. оштрафований за порушення правил дорожнього руху.
Е. Матеріальна	5. Арешт банківського вкладу
Є. Конституційно-правова	6. За умисне нанесення легкого тілесного пошкодження громадянину П. громадянин Д. був позбавлений волі строком на 1 рік.
Ж. Процесуальна	7. Звільнення Голови Національного Банку України за перевищення повноважень
З. Сімейна	8. Заборона підтримувати економічні зв’язки з державою
И. Фінансова	9. Пеня за порушення умов договору оренди
І. Ювенальна	10. Примусовий привод обвинуваченого
Ї. Міжнародно-правова	11. Застосування примусових заходів виховного характеру до 15-річної дитини

Спеціальна література до теми: 4, 7, 9, 23, 34, 38, 65, 103.

Тема 26. Законність, правозаконність і правопорядок. Механізм правового регулювання.

– 2 години.

Теоретичні завдання

1. Поняття законності, її місце в житті суспільства. Загальні вимоги законності.

2. Поняття, соціальна цінність і об’єктивна необхідність правопорядку. Правопорядок: поняття, функції і принципи.

3. Основні шляхи укріплення законності та правопорядку.

4. Система гарантій законності і правопорядку.

5. Механізму правового регулювання: поняття, структура, стадії.

6. Способи і типи правового регулювання. Ефективність механізму правового регулювання.

Теми доповідей:

1. «Правопорядок як результат режиму законності».

2. «Законність та демократія».

3. «Внутрішньодержавний та світовий правопорядок».

Методичні рекомендації

Закінчуючи вивчення курсу теорії держави і права, ми розглядаємо такі взаємопов’язані фундаментальні категорії юридичної науки і практики, як законність, правопорядок і дисципліна.

Законність, з одного боку, є своєрідним правовим засобом державної влади та народу щодо встановлення і підтримки правопорядку, а з іншого – серцевиною, основою дисципліни, яка, у свою чергу, становить одну з форм проявів правопорядку у країні.

Законність виражає загальний принцип ставлення суспільства до права в цілому. У зв’язку із цим, її зміст необхідно розглядати у трьох аспектах:

а) як «правовий» характер суспільного життя;

б) з позиції вимоги загальної поваги до закону і обов’язків його виконання всіма без винятку;

в) під кутом зору вимог реального захисту і забезпечення прав, інтересів громадян і охорони правопорядку в цілому від будь-якого свавілля.

Для усвідомлення сутності законності як невід’ємного елемента демократії необхідно вивчити її основоположні принципи та відповідні гарантії.

Правопорядок – це державно-правове явище, що тісно пов’язане з державною владою, оскільки саме влада встановлює та підтримує правопорядок, охороняє та захищає його від порушень. Без правопорядку неможлива реалізація державних завдань, здійснення сутності, форм і функцій влади.

Загальнотеоретичне уявлення про механізм правового регулювання допомагає відобразити глибинний взаємозв’язок між окремими частинами правової системи. Метою вивчення механізму правового регулювання є узагальнення всіх тих знань, які були сформульовані у процесі вивчення різноманітних правових явищ.

Необхідно визначити сутність таких категорій, як «правове регулювання» та «правовий вплив», оскільки ці два поняття різняться між собою, співвідносячись як частина і ціле.

Правове регулювання, як інструмент соціального управління, за своїм призначенням спрямоване на упорядкування суспільних відносин та забезпечення позитивних інтересів їх суб’єктів. Оскільки правове регулювання є узгодженою системою взаємопов’язаних складових елементів, необхідно розкрити всі стадії механізму правового регулювання.

Практичні завдання

1. Скласти схему: а). гарантій законності та правопорядку; б).скластитаблицю стадій механізму правового регулювання за формою:

№ стадії	Назва стадії	Зміст стадії

2. Дайте відповіді на наступні запитання:

- Проаналізуйтетезу Бориса Чичеріна: «Де немає свободи, там немає суб’єктивного права, а де немає закону, там немає об’єктивного права. Проте до цих двох засад приєднується новий елемент – влада, що має своїм призначенням охороняти закон та обмежувати свободу. Вона становить необхідну ланку будь-якого суспільного порядку».

- «Щоб бути вільним, необхідно підкорятися законам». Пояснити цю думку, що належить давньоримському політичному діячеві, оратору і філософу Марку Тулію Цицерону.

- Чи погоджуєтеся ви з думкою, що «демократія без законності – річ неймовірна, оскільки законність – це принцип, глибинна сутність якого полягає в рівності всіх перед законом»?

- У суспільстві діє безліч норм (наприклад, моральні, релігійні, естетичні, технічні тощо), які мають відповідний вплив на діяльність людей та своєрідне регулятивне спрямування. Поясніть, в чому полягають, на вашу думку, особливості правового регулювання, та спробуйте визначити його місце в системі інших видів соціального регулювання.

-Навести конкретні приклади нормативно-правових актів, спрямованих на зміцнення законності і правопорядку в нашій державі.

 

3. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Правове регулювання»

1.правове регулювання	А. юридичний інструмент досягнення суб’єктами своїх цілей та рішення практично значимих задач суспільства
2.предмет правового регулювання	Б. прийоми і способи впливу права на суспільні відносини та поведінку людей
3. метод правового регулювання	В. цілеспрямований вплив на поведінку людей і на суспільні відносини за допомогою правових засобів та правових способів
4. правовий засіб	Г. специфіка юридичного регулювання визначених суспільних відносин за допомогою різних юридичних засобів і способів
5. правовий режим	Д. суспільні відносини, акти поведінки, стани

 

1. Дозвіл	А. Дозволено все, що прямо не заборонено законом
2. Зобов’язування	Б. Суб’єкт повинен утримуватися від визначених у законі дій
3. Заборона	В. Пропозиція обрати найбільш оптимальний варіант поведінки
4. Заохочення	Г. Заборонено все, що прямо не дозволено законом
5. Рекомендації	Д. Суб’єкт має право здійснювати певні позитивні дії або утриматись від них
6. Загально дозвільний тип	Е. Нагородження суб’єкта за певну позитивну поведінку
7. Спеціально дозвільний тип	Є. Суб’єкт повинен здійснити певні позитивні дії

4 .Тестові завдання

1. У яких варіантах відповідей правильно вказані види юридичних гарантій законності за характером юридичної діяльності:

a) парламентські;

b) індивідуальні;

c) правореалізаційні;

d) правотворчі;

e) правозастосувальні;

f) діяльнісні.

2. У яких варіантах відповідей правильно вказані види юридичних гарантій законності за найближчими цілями:

a) правороз’яснювальні;

b) контрольні;

c) моральні;

d) превентивні;

e) відновлюючі;

f) судові.

3. У яких варіантах відповідей правильно вказані види юридичних гарантій законності за суб'єктами їх застосування:

a) діяльнісні;

b) правотворчі;

c) попереджувальні;

d) президентські;

e) судові;

f) штрафні.

4. Сумлінне виконання соціальних норм – це

a) загальна культура

b) дисципліна

c) правопорядок

5. Впорядкований стан суспільних відносин, що відповідає нормам права, має назву:

a) правопорядок

b) режим законності

c) суспільний порядок

6. Стан впорядкованості суспільних відносин, що складається за умов законності:

a) правове регулювання

b) доцільність

c) правопорядок

d) законність

7. Типами правового регулювання є:

a) кількісно невизначений:

b) загальнодозвільний;

c) нормативний;

d) загальнозабороняючий;

e) індивідуальний;

f) централізований.

8. Видами правового регулювання за територіальним статусом е:

a) індивідуальне;

b) централізоване;

c) загальнодозволене;

d) загальне;

e) децентралізоване;

f) спеціальнодозволений.

Спеціальна література до теми: 23, 43, 56, 70, 65, 105.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Акопян Д. А. Юридическое (нормативное) и этическое (нравственное) понимание права // Правоведение. - 2005. - № 6. - С. 220-31.

2. Антонович М. Еволюція поняття прав людини // Право України. – 2005. - № 12. – С. 16-20.

3. Антонович М. Міжнародна система захисту прав людини: крізь призму України // Право України. – 2007. - № 3.- С. 37 – 42.

4. Байтин М.И., Петров Д.Е. Метод регулирования в системе права: Виды и структура // Журнал российского права. - 2006. - № 2. - С. 84-95.

5. Бандура О. Основні цінності права як система // Право України. – 2008. - № 5. – С.14 – 20.

6. Барабаш Ю. Парламентська відповідальність Уряду в конституційній практиці країн ЄС та України // Право України. – 2007. - № 4.- С. 12 – 18.

7. Басін К.В. Юридична відповідальність як різновид соціальної відповідальності // Правова держава. – К., 2003. – Вип.14. – С.108-114.

8. Бернюков А. Загальний зміст юридичної герменевтики // Право України. – 2007. - №.8. – С. 18 – 22.

9. Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки особи: теоретичні аспекти // Право України. – 2006. – №1. – С.50-54.

10. Бірюкова А. Співвідношення звичаю та закону: історичний аналіз // Право України. – 2008. - № 3. – С.41 – 44.

11. Бочаров Д. Поняття «правозастосовча діяльність»: операціональний аспект // Право України. – 2008. - № 3. – С.115 – 118.

12. Бошно С.В. Доктрина как форма и источник права // Журнал российского права. - 2003. - №12. - С. 70-79.

13. Брезгулевская Н.В. Виды федерации и модели федерализма // Правоведение. – 2005. – №3. – С.150-162.

14. Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні // Право України. – 2002. – №5. – С.8.

15. Ветютнев Ю.Ю. О позитивной юридической ответственности // Право и политика. – 2005. - №5(65). – С.146-148.

16. Власов Ю.Л. Правова система й реалізація права: проблеми зв’язку та взаємовпливу // Правова держава. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – Вип.16. – С.142-149.

17. Вовк Д. Принцип верховенства права в Україні: проблеми визначення та дії // Юридический вестник. – 2003. – №3. – С.110-114.

18. Гладкіх В. Соціальні права громадян в аспекті формування України як соціальної правової держави // Право України. – 2005. - №11. – С.57-60.

19. Головченко В. Особливості формування правової культури молоді // Право України. – 2004. - №10. – С.120.

20. Головченко В. Юридична відповідальність: позитивний і ретроспективний аспект // Юридична Україна. – 2004. – №7. – С.4-7.

21. Головченко В.В. Эффективность правового воспитания: понятие, критерии, методика измерения. – К.: Наукова думка, 1985. – 128 с.

22. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави // Право України. – 2005. - №4. – С. 24.

23. Горбунова Л. Роль правової освіти в утвердженні верховенства права // Право України. – 2006. - №4. – С.154-159.

24. Граціанов А.І. Роль уніфікації в систематизації законодавства // Держава і право Вип.8. - С.15-19.

25. Гринюк Г.Ф. Правова культура і її роль у становленні та розвитку правової держави // Держава і право. Зб.наук праць. – Київ, 2003. – Вип. 20. – С.31-38.

26. Гуменюк І. Концепція соціальної держави: теоретико-методологічні засади формування змісту // Право України. – 2008. - № 7. – С. 9 – 13.

27. Джураєва О.О. Поняття та ознаки функцій сучасної держави // Актуальні проблеми політики: Зб.наук.праць.– Одеса: Юрид.літ., 2005. – Вип.25. – С.143-149.

28. Дмитриев Ю.А. Соотношение понятий политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества// Гос. и право. – 1994. – №7. - С. 28-34.

29. Дмитрієнко Ю.М. Актуальні проблеми та перспективи постоталітарної української правосвідомості // Держава і право: Зб.наук праць. – Київ, 2003. – Вип. 21. – С.24-31.

30. Дудченко В.В., Манько Д.Г. Роль методології юридичної науки у становленні новаційного науково-правового мислення // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук.праць. – Одеса: Юрид.літ, 2003. – Вип.21. – С.13-17.

31. Думанов Х.М., Першиц А.И. Мононорматика и начальное право//Государство и право. - 2000. - № 9. - С. 85-91; 2001. – № 1. – С.98-103.

32. Егоров А.В. Правовая семья как объект сравнительного правоведения //Правоведение. - 2005. - № 2. - С. 155-161.

33. Ерасов А.М. Обратная сила уголовного закона и принципы уголовного права //Правоведение. - 2005. - № 3. - С. 75-89.

34. Жинкин С.А. Некоторые аспекты понятия эффективности норм права // Правоведение. - 2004. - № 1 (252). - С. 191-196.

35. Заморська Л. Поняття «нормативність права»: теоретичний аспект // Право України. – 2007. - №.6. – С.26 – 30.

36. Затонский В.А. Государство, политика, право, выборы: актуальные вопросы теории и практики демократии участия // Право и политика. - М.: Nota Bene, 2003. - № 5. - С. 31-41.

37. Заяць Н. Суверенітет: трансформація змісту // Право України. – 2008. - № 2. – С. 17 – 22.

38. Звонарева О.С. О цивилизационном подходе в теории государства и права //Правоведение. - 2003. - № 4. - С. 173-180.

39. Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні питання // Право України. – 2003. – №4. – С.21.

40. Исаков Н.В. О содержании термина «правовая политика» // Новая правовая мысль. - 2003. - № 2 (3). - С. 10-16.

41. Исаков Н.В., Малько А.В., Шопина О.В. Правовые акты: Общетеоретический аспект исследования //Правоведение. - 2002. - № 3 (242). - С. 16-28.

42. Іваненко О. Процесуальна відповідальність як окремий і самостійний вид юридичної відповідальності // Право України. – 2006. – №3. – С.32-35.

43. Ізотова Л. Доступ до інформації як запорука якості життя // Право України. – 2007. - №.10. – С. 32 – 35.

44. Капустина М.А. Юридические нормы и социальное время //Государство и право на рубеже веков. - СПб., 2000. - С. 110-111

45. Каратеев П.Ю. Законодательная техника: некоторые теоретические вопросы //Правоведение. - 2004. - № 6. - С. 137-144.

46. Карпенко Д. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності // Право України. – 2002. – № 9. – С.148.

47. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М.: Издательство БЕК, 1995. – 417с.

48. Кафарський В. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді Україні // Право України. – 2007. - № 3. – С. 108 – 113.

49. Кафарський В. Політичні партії і конституційне будівництво в Україні // Право України. – 2008. - № 4. – С. 13 – 21.

50. Кельман М. Диференціація й інтеграція у розвитку юриспруденції як взаємодіючі тенденції // Право України. – 2008. - № 8. – С. 48 – 52.

51. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. – 2003. – №7. – С.29.

52. Кикоть Г. Юридичні факти у механізмі правового регулювання: проблеми теорії // Право України. – 2005. - №7. – С.109-111.

53. Ківалова Т.С., Смелянець Г.Є. До питання про поняття і складові методу правового регулювання // Актуальні проблеми держави і права. –Одеса: Юрид.літ, 2003. – Вип.21. – С.33-37.

54. Клименко К. Справедливість як основа правозастосовної діяльності // Право України. – 2007. - №. 8. – С. 30 – 34.

55. Ковальчук В. Проблема конституційності та легітимності публічної влади в умовах формування правової, демократичної держави: вітчизняний досвід // Право України. – 2008. - № 6. – С.35 – 41.

56. Козлихин И.Ю. О нетрадиционных подходах к праву // Правоведение. -2006. - № 1. - С. 31 – 40.

57. Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. – 2000. - №2. – С.49.

58. Козюбра М. Сучасне українське суспільство: політико-правовий вимір процесів демократизації// Право України. – 2007. - №. 9. – С. 130 – 132.

59. Козюбра Н.И. Понятие и структура методологии юридической науки // Методологические проблемы юридической науки. – К.: Ин-т государства и права, 1990. – С. 5-6.

60. Козюк М.Н. Модели правопонимания// Новая правовая мысль. - 2003. - № 2 (3). - С. 2-5.

61. Коліушко І., Банчук О. Поняття адміністративної відповідальності та адміністративного правопорушення в сучасному українському праві // Право України. – 2008. - № 4. – С. 31 – 37.

62. Колпаков В. Административный проступок в истории права //Закон и жизнь. - 2004. - № 5. - С. 6-10.

63. Кононов А.А. Общенаучная концепция системы права // Правоведение. – 2003. - №3. – С.12-21.

64. Корнута Р. Вітчизняні погляди на структуру норми права // Право України. – 2007. - №.6. – С. 19 – 21.

65. Коростей В. Про функції права // Право України. – 2004. - №9. – С.124.

66. Корчевна Л. До критики поняття «механізм правового регулювання» // Право України. – 2003. – №1. – С.118-120.

67. Костін М. Мета кримінального судочинства: поняття і сутність // Право України. – 2008. - № 4. – С. 80 – 84.

68. Котюк І., Котюк О. Етимологічні та онтологічні аспекти проблеми систематизації правових актів // Право України. – 2000. - №8. – С.112.

69. Красникова А. Конституционная ответственность в современном украинском конституционализме // Юридический вестник. – 2001. – С.90.

70. Краснова М. Екологічна відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу // Право України. – 2007. - № 3. – С. 146 – 151.

71. Кресін О. Громадянське суспільство і держава: шлях до порозуміння і співпраці (з методологічного семінару) // Право України. – 2004. - №3. – С.18.

72. Кресін О., Ткаченко О. Національна держава і право в умовах глобалізації // Право України. – 2007. - №.6. – С.146 – 150.

73. Крижанівський А. Ознаки сучасного правопорядку в контексті трансформаційних викликів // Право України. – 2008. - № 6. – С. 47 – 51.

74. Крижанівський А.Ф. Правова культура на перетині постмодерну і глобалізації // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. - №1. – С.8-13.

75. Крижанівський А.Ф. Правопорядок як феномен правової реальності// Юридический вестник. – 2004. - №1. – С.69-74.

76. Крисюк Ю. Соціальний і правовий порядок як реалізація ідеї права // Право України. – 2004. – №8. – С.25-29.

77. Крисюк Ю. Соціальний та правовий порядок і стабільність суспільства: взаємозв‘язки і взаємообумовленість // Право України. – 2007. - №. 7. – С. 30 – 34.

78. Крупчан О. Сучасний науковий погляд на право і демократію: актуальне дослідження проблеми // Право України. – 2007. - №. 10. – С.161 – 163.

79. Кудрявцев Ю.А. Политические режимы: критерии классификации и основные виды //Правоведение. - 2002. - № 1 (240). – С. 195-205.

80. Кузьменко О. Міркування про природу адміністративного процесу // Право України. – 2007. - № 2. – С. 12 – 16.

81. Кунєв Ю. Об‘єкт правознавства: системодіяльнісний підхід // Право України. – 2008. - № 3. – С 32 – 36.

82. Кутиркін А. Шляхи розвитку теорії та практики правового виховання населення України // Право України. – 2008. - № 3. – С.122 – 126.

83. Ладиченко В. Методологічні аспекти взаємодії держави і громадянського суспільства // Право України. – 2007. - №.10. – С. 9 – 14.

84. Легуша С.М. Теоретичні засади інкорпорації як форми систематизації законодавства України // Правова держава.– К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – Вип.16. - С.149-156.

85. Липа В. Щодо адміністративного договору // Право України. – 2008. - № 2. – С.87 – 90.

86. Логінова Н. Історичний погляд на прояв диспозитивності у кримінальному процесі України // Право України. – 2007. - № 4. – С. 130 – 133.

87. Лощихін О. Економічна функція у системі функцій сучасної держави: деякі питання теорії // Право України. – 2006. – №8. – С.29-34.

88. Лук’янець Д. Типологія юридичної відповідальності // Юридична Україна. – 2004. - №3. – С.4-10.

89. Магновський І. Демократична, соціальна, правова держава і громадянське суспільство: єдність та обумовленість // Право України. – 2005. - №7. – С.25-29.

90. Макаренко О. Конституційний порядок надання Верховною Радою України згоди на обов‘язковість міжнародних договорів в Україні // Право України. – 2007. - №.6. – С. 78 – 83.

91. Макаренко О. Роль Кабінету Міністрів України у конституційно-правовому механізмі здійснення зовнішньої політики // Право України. – 2007. - №.9. – С.8 – 13.

92. Мартинюк Р. Інститут імпічменту в Україні: вади вітчизняної моделі // Право України. – 2008. - № 2. – С. 105 – 109.

93. Мартинюк Т. Розвиток поняття правосвідомості в період трансформації українського суспільства // Право України. – 2007. - № 2. – С. 26 - 31

94. Мартышин О.В. Метафизические концепции права //Гос. и право. – 2006. – № 2. – С. 64 – 71

95. Мартышин О.В. Национальная политическая и правовая культура в контексте глобализации //Гос. и право. – 2005. – № 4. – С.9-17.

96. Мартышин О.В. Нравственные основы теории государства и права // Гос. и право. – 2005. - №7. – С.5-13.

97. Мартышин О.В. Общетеоретические юридические науки и их соотношение //Гос. и право. – 2004. – № 7. – С.5-11.

98. Мартышин О.В. Совместимы ли основные типы понимания права? //Гос. и право. – 2003. – № 6. – С. 13-21.

99. Марченко М.Н. Государственный суверенитет: проблемы определения понятия и содержания // Правоведение. – 2003. – №1. – С. 186-197.

100. Матвєєва Л.Г. Інтерпретаційні акти як різновид правових актів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. - № 2. – С.114–117.

101. Матвєєва Л.Г. Класифікація актів тлумачення права: проблема вибору критерію // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип.18. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – С. 46–51

102. Матузов Н. И. Право в системе социальных норм //Правоведение. – 1996. – № 2. – С. 144-157.

103. Матузов Н.И. Гражданское общество: Сущность и основные принципы //Правоведение. -1995. - № 3. - С. 83-93.

104. Матузов Н.И. Коллизии в праве: Причины, виды и способы разрешения //Правоведение. – 2000. – № 5. – С.225-244.

105. Матузов Н.И. О праве в объективном и субъективном смысле: Гносеологический аспект //Правоведение. -1999. - № 4. - С. 129 – 143.

106. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура // Право України. – 2001. - №4. – С.21.

107. Мирошниченко М. Системно-інформаційний підхід у дослідженні правової системи // Право України. – 2006. - №8. – С.35-39.

108. Мірошниченко А. Співвідношення темпорального та змістовного принципів вирішення правових колізій //Право України. -2008. - № 5. - С.24 - 29.

109. Мірошниченко М. Системно-інформаційний підхід у контексті методологічного забезпечення наукового аналізу проблем теорії правової системи України // Право України. – 2007. - №. 6. – С.22 – 26.

110. Мозоль Н. Сучасний погляд на справедливість // Право України. – 2007. - № 5.- С. 39 – 45.

111. Морозова Л.А. Влияние глобализации на функции государства // Гос. и право. – 2006. – №6. – С.101-107.

112. Мотовиловкер, Е. Я. Законный интерес и субъективное гражданское право //Правоведение. -2005. - № 2. - С. 210-217.

113. Муромцев Г.И. Правовая политика: вопросы методологии //Правоведение. - 2005. - № 6. - С. 14-25.

114. Наливайко Л.Р. Поняття та основні ознаки функцій держави // Правова держава. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. –Вип.16. – С.177-191.

115. Нестерович В. Особливості лобіювання у правотворчому процесі України // Право України. – 2007. - №. 11. – С.138 -141.

116. Нижник Н.С., Шукшина Е.Г. Реалистический позитивизм: в поисках интегративного типа правопонимания // Государство и право. – 2005. - №5. – С.104

117. Оборотов Ю.Н. Возвышение судебной власти в системе разделения властей // Актуальні проблеми політики: Зб.наук. праць. – Вип.13-14. – Одеса: Юрид.літ, 2002. – С.374-381.

118. Оборотов Ю.Н. Методология юридической науки в эпоху постмодерна // Юридический вестник. – 2002. – №4. – С.81-85.

119. Огородник А. Механізм забезпечення прав і свобод людини та принципи законності в Україні // Право України. – 2008. - № 6. – С.14 – 19.

120. Оніщенко Н.М. Юридичний процес як форма правової діяльності // Право України. – 2002. – № 7. – С. 7-13.

121. Осауленко О. Зміцнення законності у правозастосовному процесі // Право України. – 2004. - № 12. –С. 61 - 63.

122. П’янова Я. С. Судовий прецедент – шлях до справедливого вирішення спору // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - № 1. – С. 193 - 201.

123. Павлишин О. Правозастосування як об’єкт філософсько-правових досліджень // Право України. – 2004. – № 8. – С.21-25.

124. Павлов С. Методологія наукового пізнання правових традицій України // Право України. – 2007. - №. 10. – С.17 – 23.

125. Падалко Г. До сучасного розуміння наукової категорії “функція держави” (загальний огляд проблеми) // Право України. – 2006. – №6. – №8. – С.63-68.

126. Пархоменко Н.М. До питання визначення правових актів у теорії права // Правова держава: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. Вип. 14. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 38 – 45.

127. Пасенюк О., Корнута Р. До питання природи суб’єктивного публічного права // Право України. – 2008. - № 8. – С. 58 – 64.

128. Піддубна Д. Класифікація державних органів та їх повноважень у сфері податкового обліку // Право України. – 2007. - №. 6. – С. 36 – 40.

129. Плахов В.Д. Социальные нормы и девиантное поведение// Юридическая мысль. - 2002. - № 2. - С. 91-104.

130. Полешко А. Методологічні проблеми юридичної науки в Україні (з міжнародної конференції) // Право України. – 2004. – №7. – С.145.

131. Поляков А.В. Постклассическое правоведение и идея коммуникации //Правоведение. -2006. - № 2. - С. 26-43.

132. Портнов А. До питання про визначення сутності конституційного судочинства // Право України. – 2008. - № 3. – С. 3 – 7.

133. Працюк І.В. Види законів України // Проблеми законності. – Харків, 200. – Вип. 52. – С. 3- 9.

134. Приходько Х. Конституційний процес як самостійний вид юридичного процесу // Право України. – 2008. - № 6. – С.29 – 35.

135. Прокопов Д. Теоретичне обґрунтування прав людини і громадянина у правовій концепції Б.Кістяківського // Право України. – 2007. - № 3. – С. 27 – 32.

136. Просвирнин Ю.Г. Информационная функция государства // Журнал российского права. –2002. – № 3. – С. 29-35.

137. Рабінович П. Сутність праворозуміння // Право України. – 2007. - №. 9. – С.3 – 8.

138. Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико–методологічні засади дослідження // Право України. – 2001. – № 8. – С.41.

139. Радіоненко О. Основні напрями розвитку законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів // Право України. – 2008. - № 4. – С.131 – 139.

140. Ромашов Р. А. Реалистический позитивизм: Интегративный тип современного правопонимания //Правоведение. -2005. - № 1. - С. 4-12.

141. Ромашов Р.А., Сергевнин С.Л. Проблемы структурирования и функционирования системы современного российского законодательства в контексте федерализма / //Правоведение. -2005. - № 3. - С. 4-12.

142. Рощина І. Принципи та аналогія у кримінальному праві України // Право України. – 2007. - №. 8. – С. 25 – 30.

143. Сауляк О.П. Правопорядок в коллективистских и индивидуалистических обществах: сущность, основные характеристики, поиск новой модели// Гос. и право. – 2006. – №4. – С.94-101.

144. Селиванов В. Нетотожність права і закону (методологічний аспект) // Право України. – 2005. - №5. – С.7-11.

145. Селиванов В., Діденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин // Право України. – 2000. – № 10. – С. 10-20.

146. Селіванов В. Методологічне забезпечення сучасних процесів державотворення // Право України. – 2007. - № 3. – С. 113 – 118.

147. Серегин А.В. Истоки монархического правления в социальной организации первобытного общества //Правоведение. -2006. - № 1. - С. 197-206.

148. Серегин А.В. Концептуальные подходы к определению категории «форма правления» // Право и государство. –2006. – № 3. – С. 18–23.

149. Скрипнюк О., Селіванов В. Методологічні проблеми взаємозв‘язку права і політики // Право України. – 2008. - № 1. – С.14 – 22.

150. Скурко Е.В. Правовые принципы в правовой системе, системе права и системе законодательства: Теория и практика //Правоведение. – 2006. – № 2. – С. 55-61.

151. Совгир О. Парламентська коаліція — новий суб‘єкт конституційного права України // Право України. – 2007. - № 2. – С. 14 – 26.

152. Спаський А. Категорія «правовий режим»: підходи до інтерпретації // Право України. – 2008. - № 4. – С. 27 – 31.

153. Стадник Г. Важливість діяльності уповноваженого з прав людини за міжнародними та європейськими стандартами захисту прав людини // Право України. – 2005. - № 3. – С. 28 - 31.

154. Сташків Б. Механізм забезпечення прав людини у сфері соціального захисту: проблеми гарантій // Право України. – 2007. - №. 9. – С.21 – 24.

155. Строган А. Взаємозалежність і взаємообумовленість громадянського суспільства та правової держави // Право України. – 2007. - №. 10. – С. 14 – 17.

156. Струсь, К. А.Государство и гражданское общество: Генезис идеи и современная Россия// Новая правовая мысль¨. - 2003. - № 2 (3). - С. 6-9.

157. Сухонос В. Класифікація інституту глави держави: критерії та види // Право України. – 2007. - №. 11. – С.17 – 21.

158. Сухонос В.В. Форма правління: термінологія, класифікація, характеристика (проблеми постіндустріальної епохи) // Держава і право: Зб.наук праць.– Київ, 2003. – Вип. 21. – С.57-63.

159. Танчак А.Я. Політичні права людини: поняття та зміст // Актуальні проблеми держави і права. Зб.наук.праць. – Одеса: Юрид.літ., 2005. – Вип.24. – С.248-254.

160. Тимошенко В. Визначальні фактори правової свідомості // Право України. – 2008. - № 6. – С. 41 – 47.

161. Тимошенко В. Примус як мотив поведінки// Право України. – 2007. - №. 6. – С. 104 – 107.

162. Федоренко Г. Теоретичні засади поділу влади в Україні // Право України. – 2008. - № 8. – С. 41 – 48.

163. Харт Г.Л.А. Позитивизм и разграничение права и морали: Пер с англ.// Правоведение. - 2005. - № 5. - С. 104-136.

164. Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії // Право України. – 2005. - № 11. – С. 28-32.

165. Цимбалюк М. Громадянське суспільство як фактор утвердження демократичної правосвідомості // Право України. – 2007. - №. 11. – С. 21 – 26.

166. Цимбалюк М. Онтологічний аспект дослідження права та правосвідомості // Право України. – 2007. - № 2. – С. 31 – 35.

167. Цимбалюк М. Правова реальність та онтологія правосвідомості // Право України. – 2008. - № 1. – С.22 – 27.

168. Чабаненко М. Імперативні та диспозитивні способи правового регулювання на сучасному етапі розвитку аграрного права як галузі // Право України. – 2004. - № 11. – С.109.-114.