Забруднення атмосферного повітря міста
Збитки від забруднення атмосферного повітря визначаються для основних елементів соціально-економічного комплексу міста: населення, основних виробничих і невиробничих фондів, лісового і сільського господарства в межах міста. Визначення збитків від забруднення атмосфери проводиться на основі обліку об’ємів викидів і концентрації забруднювачів у приземному шарі атмосфери. Економічний збиток від забруднення атмосфери включає: – втрату приросту чистого доходу від утилізації речовин, що затримані очисним устаткуванням, якщо атмосферозахисні заходи можуть забезпечити отримання продукції з цих речовин; – оцінку всіх видів несприятливих соціальних, економічних і екологічних результатів від викиду в атмосферу забруднювачів. Величину повного ефекту дії атмосферозахисних заходів визначають за різницею економічної оцінки річного збитку від забруднення атмосфери до і після проведення відповідних заходів. Величину еколого-економічного збитку (У) від забруднення атмосфери розраховують за формулою n У = уе Bj Cj Mе = уе Bj Cj (Σ Аi Мi ), i=1
де уе – значення питомого збитку на 1 т умовно-еквівалентного забруднювача, розраховане для еталонного міста, р/ект (умовно-еквівалентна тонна викиду шкідливих речовин). Як еталонне приймається місто, яке характеризується такими показниками: чисельністю населення – 8 млн чол; вартістю основних виробничих фондів – 3, 2 млрд грн; місто, розташоване в районі зі середніми природно-кліматичними умовами, потенціал забруднення атмосфери 2, 7, середня щільність джерел забруднення – 0, 06 на 1 га території міської забудови, загальна площа якої становить 1, 5 тис. га; Bj – потенціал забруднення атмосфери, тобто коефіцієнт, що характеризує природно-кліматичні умови розповсюдження забруднювачів в атмосфері міста; Cj – коефіцієнт, що характеризує умови сприйняття забруднювачів реципієнтами, розташованими на території міста; Mе – маса еквівалентного викиду шкідливих речовин на рік, ект; Аi – коефіцієнт еквівалентності забруднювачів; Мi – маса викидів i- ої речовини за рік. Значення Уе розраховане на основі величини питомого збитку від забруднення атмосфери контрольованими полютантами, який був встановлений експериментальним шляхом для еталонного міста; значення Уе приймається рівним 1, 15 грн за 1 ект: Уе = Уе × Кj , де Кj – чисельність населення j- гоміста. Величину Ме вимірюють в умовно-еквівалентних тоннах (умовн. т) і визначають за формулою Ме = МiАi = Мigi / ГДКi², де gi – середньорічне значення середньодобової концентрації i- го забруднювача в атмосфері j -го міста, мг/м³; ГДКi – значення гранично допустимих концентрацій i -х забруднювачів. Коефіцієнт умов сприйняття забруднювачів реципієнтами j -го міста від шкідливих дій i -х забруднювачів (Cj) визначають відповідно до структури соціально-економічного комплексу міста і обчислюють за формулою: Cj = 0, 7 Рj + 0, 8 Lj + 0, 1Qj + 0, 12 Rj , де P, L, Q, R – показники, що враховують відповідно соціально-демографічні особливості населення міста, структуру невиробничих і виробничих фондів, а також лісогосподарські і рекреаційні території міста. Розраховуючи масу викидів забруднюючих речовин в атмосферу, необхідно, крім стаціонарних джерел, враховувати також об’єм шкідливих речовин, що поступає від пересувних джерел. Еколого-економічна оцінка питомого збитку Уатм (грн/рік), що заподіяний викидом забруднень в атмосферне повітря для певного джерела, визначають за формулою Уатм = г у f M, де г – константа, чисельне значення якої дорівнює 2, 4 грн/умовн.т; у – коефіцієнт відносної безпеки: для курортів і заповідників – 10, приміських зон і зон відпочинку – 8, для населених місць з щільністю населення n, чол./га – (0, 1 чол./га) × n, лісів – 0, 2; для ріллі – 0, 25 і садів – 0, 5; f – безрозмірний множник, що враховує характер розсіювання домішки в атмосфері. Його значення залежить від швидкості осідання часток, висоти їх викидів від поверхні землі, температури газу. Зокрема, для часток, які осідають зі швидкістю 1–20 см/с, значення f знаходиться в межах 0, 89–4, 0, зі швидкістю менше 1 см/с дорівнює 1–0, 008; М – маса річного викиду забруднень із джерела, умовн. т/рік. Значення маси (М) викиду забруднень в атмосферу визначають як n М = Σ Ai mi , i=1 де n – загальне число забруднювачів; Ai – безрозмірний показник відносної активності i- ої домішки, умовн.т/т; mi – маса річного викиду i- гозабруднювача в атмосферу, т. Значення Ai для оксиду вуглецю прийняте за одиницю; сірчистого ангідриду – 22; сірководню – 54, 8, пилу – 100; фтору – 980. Для підвищення точності аналізу рівня забруднень атмосфери міст рекомендується користуватися показником умовно-еквівалентного викиду шкідливих речовин, який, крім маси викиду конкретного забруднювача в натуральному вимірюванні, враховує відносну шкідливість і небезпеку цієї речовини. Розрахунок маси (Ме) викидів в умовно-еквівалентному численні проводять за формулою Ме = (Мi ГДКСО gi ) / ГДКi , де Мi – маса викидів i- оїречовини в атмосферу, т; gi – середньорічне значення концентрації i- ої речовини, мг/м³; ГДКСО і ГДКi – значення гранично допустимої концентрації оксиду вуглецю та і -ої шкідливої речовини, мг/м³. Запропонований розрахунок викидів в умовно-еквівалентному численні, дозволяє отримати масу викиду забруднюючих речовин, яка враховує відносну шкідливість i- ої речовини порівняно зі шкідливістю стандартної речовини оксиду вуглецю (ІІІ клас шкідливості) і відносну небезпеку фактичного забруднення атмосфери міста порівняно з ГДК даного забруднювача в конкретних умовах.
|
