Організація рекреаційної зони міста

 

Розміщення рекреаційної зони передбачають на ландшафтно-рекреаційних територіях міста та приміських зонах. Виділяють зони короткочасного та тривалого відпочинку. Зони короткочасного відпочинку слід розміщувати з урахуванням доступності їх на громадському транспорті, як правило, не більше 1, 5 год. Зони тривалого відпочинку розташовують за межами населених пунктів у найбільш сприятливих умовах.

Вибір території для організації позаміського відпочинку населення проводять на основі оцінки природно-кліматичних умов, стану навколишнього середовища: забруднення атмосферного повітря; водоймищ; ґрунту; шуму та інженерно-геологічних показників.

Розміри територій зони відпочинку різного функціонального призначення приймають за такими нормативами відносно загальної площі:

– культурно-розважальні установи – 1–2 %;

– фізкультурно-оздоровчі та спортивні споруди – 2–4 %;

– пляж (за наявності водних рекреаційних ресурсів) – 4–8 %;

– майданчики відпочинку дорослих – 75–85 %;

– майданчики відпочинку дітей – 3–6 %;

– адміністративно-господарські споруди – 4–5 %.

Для зон короткочасного відпочинку, розташованих поблизу міської забудови, територія відпочинку дітей може бути збільшена, але не більше ніж на 20 %.

Розміри території річкових і озерних пляжів, що розміщуються в зонах короткочасного відпочинку, приймають такими, що дорівнюють не менше 8 м² на одного відвідувача; на землях, придатних для сільськогосподарського використання – 5 м².

Ефективність функціонування рекреаційної зони міста визначається системою зелених насаджень. Внутрішньоміські зелені насадження поділяються за функціональною ознакою:

– насадження загального користування – парки, сади, сквери, набережні;

– обмеженого користування – на житлових територіях, ділянках шкіл, дитячих закладів, громадських будівель, спортивних споруд, закладів охорони здоров’я, промислових підприємств;

– спеціального призначення – на вулицях, у санітарно-захисних та охоронних зонах, розсадниках, господарствах зеленбудів.

Площа озеленених територій загального користування міста повинна складати 7–10 м² /люд.

Рівень озеленення території житлової забудови повинен бути не менше 40 %, промпідприємств – 30 %, ділянок шкіл і дитячих дошкільних закладів – 80 %, лікарень – не менше 60 %.

Підбір асортименту рослин і розміщення їх на території міста проводять залежно від його категорії, профілю та природно-кліматичних умов. При цьому враховують як пило-газостійкість рослин, так і їх меліоративні властивості. Дерева, що висаджують біля будинків, не повинні перешкоджати інсоляції і освітленості житлових і громадських будівель відповідно до гігієнічних норм. Для озеленення вулиць забороняється застосовувати фруктові дерева і чагарники, що потребують обробки отрутохімікатами.

Пішохідна і транспортна доступність озеленених територій загального користування для повсякденного і щотижневого відпочинку не повинна перебільшувати:

– сквери за пішохідного переміщення – 10 хв;

– районні парки за пішохідного переміщення – 15 хв;

– міські парки за переміщення на громадському транспорті – 20 хв;

– лісопарки і ліси рекреаційної зони за переміщення на громадському транспорті: в малих містах – 30 хв, у середніх – 60 хв, великих – 90 хв.

 

Таблиця 13 – Рекреаційне навантаження на елементи зеленої зони міста

Ландшафт	Ліси рекреаційного навантаження, чол./га
темно-хвойні	світло- хвойні	змішанні	широко-листяні	дрібно-листяні	заплавні
Ліс зеленої зони міста	0, 7	1, 0	1, 5	2, 3	3, 5	5, 0
Лісопарк	7, 0	8, 0	9, 0	10, 0	12, 0	15, 0
Парк	13, 0	15, 0	17, 0	19, 0	22, 0	26, 0

Ліси приміської та зеленої зони міста, лісопарки та парки використовують для рекреаційних цілей за умови дотримання вимог рекреаційного навантаження на ландшафт (табл. 13).

Наведені навантаження застосовуються для лісів I бонітету. Для лісів ІІ бонітету показники навантаження знижують на 10–15 %, III – на 15–25 %, IV – на 20–25 %. Ліси V бонітету виключаються з рекреаційного використання або використовуються за мінімальними навантаженнями.