Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Організація рекреаційної зони міста




 

Розміщення рекреаційної зони передбачають на ландшафтно-рекреаційних територіях міста та приміських зонах. Виділяють зони короткочасного та тривалого відпочинку. Зони короткочасного відпочинку слід розміщувати з урахуванням доступності їх на громадському транспорті, як правило, не більше 1,5 год. Зони тривалого відпочинку розташовують за межами населених пунктів у найбільш сприятливих умовах.

Вибір території для організації позаміського відпочинку населення проводять на основі оцінки природно-кліматичних умов, стану навколишнього середовища: забруднення атмосферного повітря; водоймищ; ґрунту; шуму та інженерно-геологічних показників.

Розміри територій зони відпочинку різного функціонального призначення приймають за такими нормативами відносно загальної площі:

– культурно-розважальні установи – 1–2 %;

– фізкультурно-оздоровчі та спортивні споруди – 2–4 %;

– пляж (за наявності водних рекреаційних ресурсів) – 4–8 %;

– майданчики відпочинку дорослих – 75–85 %;

– майданчики відпочинку дітей – 3–6 %;

– адміністративно-господарські споруди – 4–5 %.

Для зон короткочасного відпочинку, розташованих поблизу міської забудови, територія відпочинку дітей може бути збільшена, але не більше ніж на 20 %.

Розміри території річкових і озерних пляжів, що розміщуються в зонах короткочасного відпочинку, приймають такими, що дорівнюють не менше 8 м² на одного відвідувача; на землях, придатних для сільськогосподарського використання – 5 м².

Ефективність функціонування рекреаційної зони міста визначається системою зелених насаджень. Внутрішньоміські зелені насадження поділяються за функціональною ознакою:

насадження загального користування – парки, сади, сквери, набережні;

обмеженого користування – на житлових територіях, ділянках шкіл, дитячих закладів, громадських будівель, спортивних споруд, закладів охорони здоров’я, промислових підприємств;

спеціального призначення – на вулицях, у санітарно-захисних та охоронних зонах, розсадниках, господарствах зеленбудів.

Площа озеленених територій загального користування міста повинна складати 7–10 м²/люд.

Рівень озеленення території житлової забудови повинен бути не менше 40 %, промпідприємств – 30 %, ділянок шкіл і дитячих дошкільних закладів – 80 %, лікарень – не менше 60 %.

Підбір асортименту рослин і розміщення їх на території міста проводять залежно від його категорії, профілю та природно-кліматичних умов. При цьому враховують як пило-газостійкість рослин, так і їх меліоративні властивості. Дерева, що висаджують біля будинків, не повинні перешкоджати інсоляції і освітленості житлових і громадських будівель відповідно до гігієнічних норм. Для озеленення вулиць забороняється застосовувати фруктові дерева і чагарники, що потребують обробки отрутохімікатами.

Пішохідна і транспортна доступність озеленених територій загального користування для повсякденного і щотижневого відпочинку не повинна перебільшувати:

– сквери за пішохідного переміщення – 10 хв;

– районні парки за пішохідного переміщення – 15 хв;

– міські парки за переміщення на громадському транспорті – 20 хв;

– лісопарки і ліси рекреаційної зони за переміщення на громадському транспорті: в малих містах – 30 хв, у середніх – 60 хв, великих – 90 хв.

 

Таблиця 13 – Рекреаційне навантаження на елементи зеленої зони міста

Ландшафт   Ліси рекреаційного навантаження, чол./га  
темно-хвойні світло- хвойні змішанні широко-листяні дрібно-листяні заплавні
Ліс зеленої зони міста 0,7 1,0 1,5 2,3 3,5 5,0
Лісопарк 7,0 8,0 9,0 10,0 12,0 15,0
Парк 13,0 15,0 17,0 19,0 22,0 26,0

Ліси приміської та зеленої зони міста, лісопарки та парки використовують для рекреаційних цілей за умови дотримання вимог рекреаційного навантаження на ландшафт (табл. 13).

Наведені навантаження застосовуються для лісів I бонітету. Для лісів ІІ бонітету показники навантаження знижують на 10–15 %, III – на 15–25 %, IV – на 20–25 %. Ліси V бонітету виключаються з рекреаційного використання або використовуються за мінімальними навантаженнями.







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1219. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2021 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия